«Без футбольних полів ми не зможемо розвивати молодих футболістів», – Олександр Бляшук (фото)

Олександр Бляшук – людина футболу. Колись він грав сам, потім активно організовував та підтримував різні команди, а в 2017 році взяв під опіку Федерацію футболу Луцького району.

 

За цей час йому вдалося втілити у життя чимало хороших задумів, проте найбільші та найпрогресивніші мрії ще попереду:

«Нам потрібна база. Це – мініфутбольні поля, стадіони, нормальні спортзали (це особливо стосується сільських громад). На жаль, є чимало людей, які заважають цим займатися, але я вірю, що після війни ми зможемо будувати футбольну інфраструктуру».

Ми зустрілися з Олександром за декілька днів до фіналу Кубка Луцького району. Він відкладав розмову кілька разів через зайнятість роботою на посаді заступника голови Підгайцівської громади, аж поки одного разу я не почув в динаміку свого телефону: «Ну все, Руслане, їду до тебе».

 

В не дуже тривалій, але інтенсивній розмові Бляшук пригадав початок повномасштабного вторгнення, розповів про «воєнні» турніри та поділився планами на майбутнє.

– Олександре, ми зустрілися з вами, щоб передусім поговорити про футбол та його розвиток в межах Луцького району, проте в Україні вже вісім місяців триває велика війна, тож і почнемо з цієї болючої теми. Як ви зустріли ранок 24 лютого? Про що думали та як діяли в перші години та дні?

– Я прекрасно пам’ятаю 23 лютого, бо в мого сина був день народження, прийшло багато людей, ми святкували у чудовій атмосфері. Ніхто не міг подумати, що зранку 24-го настане війна.

Коли все почалося, я почув вибухи. Усі прокинулися, потихеньку збирали речі. Насправді мої рідні не панікували, хоча й не знали, чого очікувати. Сам я поїхав на роботу, оскільки з колегами домовилися діяти саме таким чином, якщо відбудеться найгірше. Близько 7:00 я був вже там і ми планували, що робити в контексті управління громадою.

 

– На той момент ви завершили чемпіонат Луцького району з мініфутболу і наступні змагання стартували вже в серпні. Розкажіть про ці «порожні» місяці. Як ваша команда працювала над відновленням футбольної активності?

– Скажу чесно: спершу було взагалі не до футболу. Але з часом самі команди дали поштовх, змотивували відновлювати змагання. Я думав, що це буде якийсь мінічемпіонат, можливо, на якихось чотири команди. Але насправді вийшов доволі крутий та повноцінний турнір

До речі, з минулого сезону у нас ще залишився Кубок Луцького району з мініфутболу і плануємо його дограти. В одному з півфіналів там передбачено дербі сіл з однієї громади: Липини проти Підгайців.

– В серпні стартував чемпіонат району з футболу, який проводився в підтримку ЗСУ. Окрім того, що це були перші ваші змагання, проведені під час воєнного стану, вони особливі тим, що змінилися межі самого Луцького району і до турніру приєдналися нові команди. Як ви особисто оцінюєте цьогорічний сезон? Чи можна вважати його успішним та цікавим?

– Я вважаю, що він, не зважаючи на воєнний стан, бойові дії та тривожність людей, пройшов дуже успішно та потужно. Це вдалося завдяки моїм заступникам Роману Філю та Ігорю Янченку, які провели хорошу роботу. З того, що кажуть люди, і якщо ви самі мали змогу слідкувати, то мені здається, що за рівнем організації, підготовки команд, суддівства – ми були точно не гірше області.

 

 

 

– Чемпіонат Луцького району відбувався в підтримку ЗСУ. Яким чином ви реалізовували благодійну ініціативу та які її підсумки?

– На матчах були встановлені скриньки. Окремо команди проявляли ініціативу і збирали кошти чи для своїх знайомих, чи віддавали їх волонтерам. Колектив, яким опікуюся особисто я, зібрав близько десяти тисяч гривень, найближчим часом передамо їх в одну з волонтерських організацій. Це небагато, але все одно – допомога. Дякую воїнам за те, що можемо у такий важкий час проводити змагання та грати!

– Станом на сьогодні триває Кубок Луцького району з футболу. Якщо не помиляюся, то в наступну середу нас чекає фінал між «Тростянцем» та ФК «Єдність». А що далі? Чи плануєте традиційний мініфутбольний чемпіонат взимку?

– Так, плануємо! Дуже багато команд, які хочуть цього. Важливо, що учасники нашого чемпіонату, не грають в змаганнях інших асоціацій, а готуються суто до першості Луцького району. Поки ми розробляємо лише цей турнір, але його достатньо, оскільки є дворовий футбол, АМФВ і активності вистачає. Не потрібно робити занадто багато. Краще менше, але якісно, цікаво та доступно для клубів.

 

– З якими найбільшими труднощами зіштовхуєтеся при організації змагань в цей час?

– Загалом, то, як і раніше, найбільша проблема – це якісне суддівство. Цього разу мені пощастило, оскільки назустріч пішов керівник обласної федерації Віталій Володимирович Кварцяний, забезпечивши нам хороших арбітрів на весь чемпіонат. А якихось особливих труднощів, пов’язаних з війною, не було. Так, необхідно робити паузи під час повітряних тривог, ховатися в укриття, але ми вже звикли.

– З того, що ви зараз кажете, зрозуміло, що у вас є контакт з обласною федерацією. Можливо, взаємодія проявляється ще якось?

– Я готовий взаємодіяти з різними організаціями, враховуючи обласну федерацію. Я ні з ким не конкурую, а тільки шукаю співпраці.

– Тобто АМФВ (Асоціація мініфутболу Волині та АДФ (Асоціація дворового футболу) ви сприймаєте як партнерів?

– Однозначно. Чим більше таких організацій, тим краще. Оскільки наше спільне завдання – щоб волинські діти виросли та десь заграли. Буде приємно, якщо «Любарт» чи хтось з «Любарта» гратиме в Екстралізі. Те ж саме і щодо інших наших клубів. Це ж круто!

– За рахунок чого і кого взагалі існує та успішно функціонує Федерація футболу Луцького району? Якщо опиратися на хід розмови, то допускаю, що виключно за ваш рахунок. Так і є?

 

– Ну, якось так і є. Але ми готові і, за можливості, співпрацюємо з максимальною кількістю партнерів. Моя команда – це футбольні фанати Роман Філь та Ігор Янченко, їхня діяльність побудована на ентузіазмі.

 

 

– А які функції вони виконують?

– Вони займаються усією поточною роботою, яка пов’язана з організацією та проведенням змагань. Особисто я вирішую різні фінансові питання, спілкуюся з президентами клубів, шукаю зали, забезпечую нагороди.

 

– Зрозуміло, що під вашою егідою відбувається ряд футбольних змагань, і це добре. Проте мені здається, що прогресивний очільник спортивної структури чи організації повинен ставити перед собою амбітні завдання. На моє переконання, ви повинні думати, як розвивати дитячий футбол в селах, як допомагати зростати юним гравцям. Працювати над розвитком відповідної інфраструктури тощо. Чи є у вас успіхи або ж напрацювання в цьому напрямі?

– В першу чергу потрібна база. Це – мініфутбольні поля, стадіони, нормальні спортзали (це особливо стосується сільських громад). На жаль, є чимало людей, які заважають цим займатися. Як приклад – стадіон в Липинах. Хочеш зробити добро, а отримуєш лише клопіт для себе. Вірю, що після війни ми зможемо будувати спортивну інфраструктуру активніше.

– А що сталося зі стадіоном в Липинах? В чому там проблема?

– Президент футбольного клубу «Адреналін» хотів безплатно зробити стадіон, яким би користувалася його команда та місцева громада. Вони почали першочергові роботи, зняли старий шар трави і почалися протести. Як наслідок – процес зупинився. Люди не розуміють, що ніхто на цьому не наживається. Навпаки – утримання футбольного поля є дуже коштовним заняттям.

– Поряд із діяльністю спортивного функціонера, ви – заступник голови Підгайцівської громади. Наскільки ефективний такий симбіоз?

 

– Однозначно такий симбіоз є певною мірою ефективним.

– Поставте собі кілька завдань, які постараєтеся виконати після перемоги у війні.

– Постараємося додати змагання в Луцькому районі на дитячому рівні. До об’єднання громад ми вже проявляли таку ініціативу, але після розширення меж району стали на паузу. Було б добре це все відновити.

Також необхідно будувати інфраструктуру. Будемо працювати над цим, шукати та залучати кошти. Без полів та умов ми ніяк не зможемо розвивати молодих
футболістів.

– Ну й насамкінець. Чи є у вас амбіції рухатися вище? Можливо, очолити федерацію рангом вище?

– Амбіції є завжди. Але перш ніж йти кудись далі, потрібно розуміти, кому ти можеш залишити те, над чим працював стільки років. Не буду приховувати, у мене вже були пропозиції очолити обласні федерації з інших видів спорту. Але наразі я не поспішаю та не беруся за все підряд. Та й посада голови Луцької федерації футболу – виборна. Якщо з’явиться нова людина, яка захоче очолити, принесе нове бачення та можливості – двері відчинені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Підгайцівській громаді відновив очне навчання ще один ліцей (фото)
• Юрій Семенюк: «Такої кількості брехні мені ще ніколи не доводилось спростовувати» (інтерв'ю)
• Доки не було світла, у Підгайцівській громаді робили окопні свічки на фронт (фото)
• У пріоритеті Підгайцівської сільради – тримати довоєнний рівень життя, – Валентин Приходько