Скільки можна заробити за день на полуниці в Хорохорині на Волині (фото)

Літо – час свіженьких фруктів, ягід та овочів. Саме влітку набирає обертів сезон полуниці, адже у цей час ягода плодоносить. Звичайно, що її можна вирощувати й у теплиці, проте, погодьтеся, смак буде зовсім інший. Уже декілька років поспіль в одному з волинських сіл місцеві господарі засаджують полуницею цілі гектари полів та щороку кличуть людей до себе на роботу.

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» вирішили самостійно спробувати пропрацювати день на полуничному полі.

Декілька років тому у Хорохорині, що на Волині, місцеві жителі взялись вирощувати червону ягоду. Усі знання привезли з Польщі: як правильно різати та висаджувати саджанці, як правильно за ними доглядати, які добрива краще використовувати і як висаджувати усе в землю. Праця і справді нелегка, адже щосезону місцеві переймаються чи буде сприятлива погода, чи добре вродить й, чи будуть охочі збирати самі плоди. Проте, як показує практика, зазвичай збір полуниці проходить добре.

Цього року за один кілограм зібраних ягід у Хорохорині платять шість гривень. Є господарі, які оплачують погодинну працю, а ціна години роботи – 60 гривень. Якщо ж рахувати денну зарплату по кілограмах, то тут усе залежить від збирача, адже скільки назбирав – стільки й заробив. Проте точно можна сказати, скільки вдається заробити продаючи свій час: в середньому за день (10-12 годин) працівник може отримати від 600 до 800 гривень.

05:00 – приїхали

Усе розпочинається дуже рано – вже о шостій ранку маємо бути на полі, тому прокидаємось ще о п'ятій. Звичайні ранкові процедури, кава та сніданок, і ось ми уже їдемо. За словами місцевих, раніше на поле приїжджали навіть раніше шостої години, проте комендантська година трішки підкорегувала їхній графік.

Так рано їдемо, щоб зібрати усю стиглу полуницю (спойлер – не зібрали), адже спеку ніхто не скасовував. Це і для збирачів добре, бо менше перебуватимуть на палючому сонці, і для господарів, бо швидко все позбирають. На годиннику 6:12 і ми беремось за роботу. Кожен обирає собі рядок, на якому збиратиме, та стає посеред нього, адже так зручніше. Щоправда, не усім, адже є такі, що спочатку збирають один бік, а потім, дійшовши до кінця, збирають інший.

За півтори години роботи маємо перші зібрані кілограми. Ягоди багато, тому свій рядок доводиться йти довго, адже лишати стиглу ягоду не можна. Перші відерця з поля заносимо до місця, де полуницю перебирають: дрібну до дрібної, а велику до великої. Надто стиглу ягоду чи з дефектами відкидають, бо потім вона може пустити сік, що пришвидшить псування якісної полуниці. Там же нас і записують в зошит, біля імені вписують кількість зібраних кілограмів.

10:10 – а коли обід?

Вже понад чотири години ми працюємо на полі, назбирали декілька десятків кілограм та познайомились з місцевими робітниками. Здебільшого тут працюють жінки. Хтось живе неподалік, а хтось їде аж з Жидичина (за 40 кілометрів від села Хорохорин). Є й чоловіки: молоді хлопці, які приїхали підзаробити за літо та старший чоловік з донькою.

Пані Олена розповідає, що раніше була на полуниці у Польщі, але цього року поїхати не вийшло, тому вирішила попрацювати на місцевих угіддях. Приїхала разом із донькою, яка хоче назбирати грошей, аби купити речі до школи.

«Я тут з 10 червня, як тільки почався сезон. Було декілька вихідних, здається, десь три. Отак з самого ранку і працюємо. Я сама в Жидичині живу, сюди їжджу велосипедом і маршруткою. Сьогодні от з дочкою, вона собі до школи скупитися хоче, то й заробляє копійку», – каже Олена.

Приїжджають люди навіть з Горохівщини, бо теж хочуть заробити. У Польщу не їдуть, адже тут, під боком, є своя маленька полунична Польща.

12:00 – обід

Пропрацювавши шість годин, беремо перерву на перекус та відпочинок. Уже відчуваємо біль у спині та ногах, в рядку важко стояти, а будь-яка поза здається незручною. Йти обідати о 12 необов'язково, можна й раніше чи пізніше. Оскільки оплата йде за зібрані кілограми, то ви самі вирішуєте, коли у вас перерва.

 

На поле зазвичай беруть канапки, фрукти чи сало з овочами. Через спеку краще не брати молочних продуктів чи тих, які швидко псуються, можна лишитись без обіду. Проте люди тут приязні й поділяться з вами їжею.

Після перекусу вирішуємо ще 15 хвилин посидіти у затінку, щоб трохи набратися сил. Власники поля запропонували нам одягнути солом'яні капелюхи, адже сонце вже добряче припікає, а у нас головного убору нема.

15:17 – руки, ноги, спина.

Понад дев'ять годин роботи вже позаду, але за цей час почало боліти усе. Проте легкий та світлий одяг – біла сорочка, біла футболка та легкі штани – вберегли від сонячних опіків. І звичайно дуже допоміг солом'яний капелюх. Де-не-де тільки засмагла потилиця, але не згоріла. Зап'ястя рук починають пекти, тому що у листя полуниці є мікроголки, які добряче подразнюють шкіру. Чекаємо на кінець збору, але він ще не близько.

Власники угідь вирішили перевірити, як же працівники виконують роботу. Вони пройшлися уже позбираними рядками, та помітили, що хтось збирав неякісно. Тому повертають працівників з нових рядків на попередні, адже там лишилось багато червоної та великої ягоди. Робота затягується на довше.

Хоч працювати й важко, проте не нудно. Тут вам і народні співи, і жарти, і сучасна музика. Щоб не нудьгувати, люди розповідають історії з життя чи переповідають курйозні ситуації. Це трішки допомагає забути про втому, але не на довго.

18:00 – «квітка»

Шоста година вечора, робота добігає кінця. Щоб не тримати людей на полі господарі вирішують не збирати останні два рядки, які так нікому й не вдалося розпочати. Усі закінчують збір на своїх рядках, а хто уже закінчив, то стає допомагати іншим, аби чимшвидше закінчити. Більшість вже принесла останні відеречка, отримала запис у зошит та чекає, коли решта зробить те ж саме.

Ящики з полуницею завантажили в бус та на причіп, і вони відправились у Київ на базар. За словами власників, на Київ везти вигідніше, ніж у Львів, там більша ціна. У самому Хорохорині можна теж продати полуницю, проте так роблять, якщо її небагато, адже ціна тут буде ще нижча.

Чекаємо ще 20 хвилин поки господарі порахують, скільки ж кілограмів назбирав кожен. Оскільки на угіддях було сьогодні 25 людей, то доводиться посидіти у затінку трохи довше. І ось оголошують результати. Нам вдалось зібрати майже 100 кілограмів ягоди. За це ми отримуємо трохи менше як 600 гривень. Інші ж робітники, які працюють від початку сезону, змогли заробити від 1 000 гривень і більше, а хтось взагалі назбирав ягоди на майже 2 000 тисячі.

Післямова

Збір полуниці – цікавий досвід. Якщо у вас є вільний час, то можна спробувати. Це свого роду трудова терапія. Дуже тяжка трудова терапія. Палюче сонце та біль у тілі, на нашу думку, не варті зароблених грошей, адже після цієї пригоди крепатура відчувалась ще два дні. Як нам розповідали працівники, закордоном заробити можна набагато більше.

Крім того, важливу роль у цій роботі відіграють власники угідь, якщо вам пощастить, як нашим журналістам, потрапити, так би мовити, у хороші руки, тоді й праця не здаватиметься жахливою. Бо бували випадки, коли людям на інших полях недоплачували чи погано ставилися, що навпаки відпивало бажання взагалі щось робити.

Якщо ж у вас таки виникло бажання самотужки спробувати себе у ролі збирача ягоди, то вакансій в інтернеті тьма, навіть на сайтах з пошуку роботи. Проте радимо шукати у місцевих фейсбук-групах, де люди в коментарях діляться враженнями від роботи. За відгуками можна втрапити на хорошого роботодавця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Скільки коштує чорниця на луцьких ринках (ціни)
• Ціни на домашнє молоко, сир та сметану на ринках Луцька (відео)
• Скільки коштує свиняче м'ясо та сало на ринках Луцька (відео)