Поділитись:

У смітник не можна – на утилізацію: чи можливо в Луцьку правильно позбутися люмінесцентної лампочки

Четвер, 16 лютого 2017, 21:00

Нещодавно до редакції надійшло декілька звернень від читачів. Люди розповідають, що вдома лежать міні-склади використаних люмінесцентних лампочок. Вони знають, що викидати їх разом із рештою відходів не можна, а як здати на утилізацію – невідомо. Такі лампи економлять електроенергію і мають тривалий термін дії. Але що робити після того, як така лампочка все ж перегорить?

Чому обов'язково утилізувати?

Викинути люмінесцентну лампочку у смітник не можна. Все тому, що в ній міститься від 40 до 70 мг ртуті. Коли разом із побутовим (звичайним) сміттям такі лампи потрапляють на полігон, вони розбиваються. Випари ртуті забруднюють повітря, а коли ця речовина проникає в ґрунт, то отруює підземні води. Згодом токсини потрапляють до водогону і криниць. Також, якщо поблизу полігонів пасуться корови, то їхнє молоко і м'ясо можуть бути небезпечними. На жаль, ніхто конкретно не знає, скільки шкідливих побутових відходів лежать на сміттєвих полігонах, отруюючи повітря, воду та ґрунт. Всесвітня організація охорони здоров'я відносить ртуть до токсинів, що найбільш загрозливі для оточуючого середовища та здоров'я людини.

Ртуть небезпечна тим, що може довго і непомітно накопичуватися в людському організмі. Заступник декана факультету екології та приладо-енергетичних систем ЛНТУ Ірина Бандура розповідає, що пари ртуті призводять до хронічного отруєння. Воно характеризується порушенням нервової системи, тахікардією, нестійким пульсом, тремтінням рук і ніг. Крім цього, ртуть може бути причиною апатії, головного болю та порушень пам'яті. Якщо вдихати значні дози парів ртуті, то можуть виникнути симптоми гострого бронхіту та пневмонії.

У Стратегії поводження з відходами, що містять ртуть, яка пропонується програмою розвитку ООН в Україні, вказано, якщо розбити ртутну лампу, що містить 80 мг металевої ртуті, утвориться понад 11 000 кульок ртуті діаметром 0,01 см. Всього через одну годину при температурі 20 °С в приміщенні об'ємом 60 м3 концентрація ртуті становитиме 0,4 середньодобової гранично допустимої концентрації шкідливих речовин у навколишньому середовищі. Наприклад, якщо у кімнаті площею 24 кв. м розбилося 3 лампочки для отруєння ртуттю достатньо провести у ній всього одну добу.

Базовим документом в цій сфері є Закон України "Про відходи". В ньому викладені загальні правила поводження з відходами. Люмінесцентні та енергозберігаючі лампи належать до небезпечних відходів, оскільки містять ртуть. Цим законом встановлено, що юридичні особи мають вести облік відпрацьованих ламп і здавати їх на утилізацію. Що робити звичайним мешканцям – невідомо.

Що робити з лампочками?

Кожне місто по-своєму вирішує проблему з утилізацією. У багатьох використані лампочки збирають приватні підприємства, які мають на це ліцензію. У Луцьку таких немає. Головний спеціаліст відділу екології міськради Олег Гелета розповідає, що в міста є домовленість з рівненською фірмою "Еко-Хелп". Один раз на місяць вони приїжджають на прохідну заводу "Луцькпластмас". В цей день люди можуть безкоштовно здати використані лампочки на утилізацію. У 2017 році на витрати, пов'язані зі збиранням і утилізацією люмінесцентних ламп, місто виділило 10 тис грн. Це зазначено у Комплексній програмі охорони навколишнього середовища.

Правда, щоб це зробити, потрібно бути наполегливим. Кожна людина має подзвонити менеджеру фірми, щоб вказати точну кількість ламп, які буде здавати, і дізнатися день, коли він приїде. Зараз пересічному лучанину знайти його номер телефону неможливо, але чиновник запевняв, що виставить його на сайті до 4 лютого. На жаль, станом на 16 лютого номеру ми там не знайшли.

Олег Гелета розповів, що незабаром по місту розмістять спеціальні контейнери для тимчасового зберігання використаних люмінесцентних ламп. Звідти вже їх будуть завозити у пункт збору біля "Луцькпластмасу". У відділі екології ще не знають, де саме поставити контейнери, тому хочуть на своєму сайті зробити опитування, щоб небайдужі лучани порадили, куди зручно буде здавати лампочки.

Також нещодавно у Києві розробили контейнер, який сам переробляє викинуті люмінесцентні лампочки. Чиновник каже, що вони очікують, доки новинку сертифікують, щоб Луцьк міг їх закупити.

Щороку з Луцька здається на утилізацію 25-27 тис люмінесцентних лампочок. Більшість підприємств обслуговує рівненська фірма, але деякі здають у Львів, Київ і Черкаси.

Минулого року стартувала кампанія проти використання люмінесцентних ламп, оскільки вони вміщують ртуть, яка шкідливо впливає на екологію та здоров'я людини. Луцькі екологи кажуть, що люмінесцентні лампочки "відімруть" через 5-10 років, але до того часу їх треба вилучати із загальних відходів.

Ми спілкувалися із менеджером ТзОВ "Еко-Хелп", який сказав, що в основному вони працюють із підприємствами, а з жителями це ніяк не організовано. Саме тому потрібно спершу йому особисто подзвонити, щоб уточнити день, коли він приїде і забере всі лампочки. Проте повідомив, що це платно, і для населення коштує чотири гривні. Більше того, сказав, що оплата рахунків займає декілька тижнів, тому краще домовлятися заздалегідь.

А що в інших містах?

На відміну від Луцька, мешканцям багатьох українських міст здати лампочку на утилізацію легше. Відпрацьовані лампи без проблем можна здати у Тернополі, Житомирі, Києві, Дніпрі, Харкові, Херсоні, Полтаві. У Львові з 2015 почав працювати перший в Україні завод з переробки ртутних енергоощадних ламп. Щоправда, є міста, у яких, щоб правильно позбутися лампочки, потрібно постаратися, – Хмельницький, Кропивницький, Чернівці.

Цікаво, що в Європі за такі відходи платить виробник, тобто у вартість товару вже закладені кошти на утилізацію. Мешканець міста може просто здати використану лампочку назад у магазин, звідки вона вже піде на утилізацію.

Очевидно, що у більшості випадків проблеми, куди викинути лампочку, закінчуються смітником. За декілька років у відділі зрушення ледь помітні, там кажуть, що потрібно формувати свідомість людей, але тут проблема не в тому, що люди не хочуть відправити на утилізацію, а в тому, що цей шлях надто тернистий. Доступної інформації, куди її можна занести, – обмаль, а якщо уявити, скільки потрібно витрати часу, то екологія часто відходить на задній план.

Ось і замкнене коло: щоб люди не отруювали природу і себе, потрібна проста схема збору ламп, а її немає.

Автор: Ольга Гордійчук

Надрукувати
мітки:
коментарів