Поділитись:

Україна без Януковича: оцінка волинських експертів

Четвер, 23 лютого 2017, 10:00

Уже три роки минуло відтоді, як Україна "повалила" режим Януковича. З вірою у краще майбутнє українці взялись за зміни і реформи у політиці та громадському житті. Встигли зробити багато, та чи стало жити краще?

За відповідями ділове видання Волині "Конкурент" звернулось до волинян, яких можна вважати експертами у цьому питанні.

Віктор Смолярчук, колишній начальник "Ощадбанку" у Волинській області:

У 2014 році більша частина українців відчула себе громадянами держави й зрозуміла, що від думки суспільства багато що залежить. Власне, лише тепер народжується нова демократична країна. Змінилась ментальність українців, ми стали більш європейськими, все далі віддаляючись від радянського типу людини. Нарешті зрушила з місця децентралізація, з'явилися перші самодостатні громади, яким ніхто не вказує, як вести "господарку". На жаль, практично не змінилась зашкарубла державна машина, тому й відчуваємо гальмування всіх реформ. Середніми ланками чиновницького апарату на районному й обласному рівнях керують одні й ті ж особи більше 10 років, які прогресувати просто не здатні. Країна змінюється, змінюється наш Луцьк, хоча й не так стрімко, як би хотілось. Хотілось би, щоб змінювалась в кращу сторону і центральна влада, яка, на жаль, абсолютно відірвана від народу.

Через три роки після Революції Гідності, яка стала кардинальним поворотом в новітній вітчизняній історії, і втечі Януковича маємо в Україні не лише економічну кризу та дестабілізацію суспільства, а й конкретні позитиви. Так, сьогодні вже влада боїться народу, а не навпаки, як в нинішній Росії. Український народ із запізненням на 25 років нарешті провів декомунізацію, і "гідра" комунізму тепер є предметом досліджень істориків, а не проблемою вітчизняного політикуму. Європа та Україна стали значно ближчими, відійшло в минуле прагнення створення єдиної провладної партії, з наростаючою швидкістю відбувається об'єднання територіальних громад, новостворена система контролю за доходами чиновників (е-декларування) обіцяє в недалекому майбутньому принести конкретні результати.

Тарас Літковець, заступник декана історичного факультету СНУ, політолог:

Українські ЗМІ стали більш незалежними, журналісти почали викривати кримінальні схеми, а критика влади є нормою суспільного життя. Нарешті, хоч і з великими потугами, але почалось реформування судової системи та правоохоронних органів. Ще недосконале, але прогресуюче громадянське суспільство змушує владні структури від декларацій перейти до реальних спроб боротьби з корупцією, хоча поки безрезультатно. Пересічні громадяни України врешті почали розуміти всю жахливість олігархічного політичного режиму, які загрози несе злиття влади і бізнесу, і тепер знають, чому олігархи зацікавлені в провалі реформ.

Через кілька століть регулярного зомбування ми лише впродовж останніх трьох років почали розуміти, що Росія була, є і завжди буде ворогом України, що вже три роки триває не АТО, а черговий етап вікової війни Росії проти України. Отже, відродження української політичної нації триває.

Сергій Шараєвський, громадський діяч:

Що вдалося досягнути Україні за три роки після зняття влади Януковича?

  1. Ми наблизилися до національної самоідентифікації, до патріотизму, почалася любов до українського.
  2. З'явилася армія, якої не було.
  3. Отримали феномен волонтерства.
  4. Усвідомили, що Росія (як імперія) – не брат.
  5. Надіюся, що зрозуміли, що ми нікому не потрібні як держава Україна, крім Бога і нас самих. Друзі легко перетворюються на ворогів, а партнери – на зрадників.

Не досягнули (можна багато писати, скажу головне):

  1. Немає правосуддя для всіх. Можна робити злочини, бути корупціонером, незаконно багатіти і при цьому ж займати посади та отримувати нагороди.
  2. Корупція не поборена.

Валерій Бортніков, завідувач кафедри політології та державного управління СНУ імені Лесі Українки, доктор політичних наук, професор:

"Владу критикують усі. Але, якщо подивитися на політичні процеси за останні три роки в Україні, є й позитивні моменти.

По-перше, ми наблизилися до Європи. Тобто ті події, з яких почалася Революція Гідності, а це був Євромайдан, не були марними. Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, запланували собі шлях реформ, необхідних для досягнення високого рівня життя в нашій країні.

По-друге, ми відродили українську армію. Зрозуміло, що ми просто не мали іншого виходу, інакше такої держави, як Україна, могло би не існувати. У цьому є заслуга різних волонтерських рухів.

Звідси випливає і третій позитив: в Україні почали створюватися нові інституції. А ті, що вже були створені, набували нових форм і змісту. Це стосується не тільки волонтерів, які працюють в зоні АТО. З'явилося чимало ініціатив, які мають на меті розвиток своєї області, міста, села.

По-четверте, українське суспільство згуртувалося. Путін хотів роз'єднати нас військовою агресією, але досягнув протилежних результатів.

Окремо, як п'ятий пункт, можна виділити процес формування мережевого суспільства в Україні. Новітні засоби комунікацій надали можливість швидко поширювати інформацію і створювати дискусійні майданчики. Це, на мою думку, сприяє об'єднанню суспільства.

Ще одним важливим кроком став початок адміністративно-територіальної реформи і створення об'єднаних територіальних громад. Посилення ролі громад в управлінському процесі – дуже позитивна річ. А фінансова децентралізація, коли значна частина коштів залишається на місцях, в майбутньому послабить вплив олігархів на українську політику.

По-сьоме, в Україні здійснено ряд кроків, спрямованих на боротьбу з корупцією. Це і електронне декларування статків чиновників, і створення нових антикорупційних органів: Національної агенції із запобігання корупції (НАЗК) і Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Зрозуміло, що зараз вони діють не на повну потужність в силу різноманітних причин. Проте сам факт створення дає надію на їхню ефективну роботу, можливо, за нової влади.

Восьмий маленький, але правильний крок, – це ухвалення закону про державне фінансування політичних партій. Це не панацея від усіх бід, але це дасть надію новим політичним силам відмовитися від фінансування з боку олігархів.

Звісно, що за ці три роки залишилися і недоліки старої системи. Найбільш небезпечними я вважаю те, що олігархат продовжує здійснювати вплив на політичні процеси, та те, що більшість чиновників призначаються за партійними квотами, а не за фаховим принципом.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ТРИ РОКИ БЕЗ ЯНУКОВИЧА: ЯКІ ЗМІНИ БАЧАТЬ ЛУЧАНИ

Надрукувати
мітки:
коментарів
16 вересня 2019
02 вересня 2019
25 липня 2019
09:00
15 липня 2019
01 липня 2019
23 червня 2019
19 червня 2019
14 червня 2019
23 травня 2019
02 травня 2019
30 квітня 2019
13 квітня 2019
01 квітня 2019
25 березня 2019
16 березня 2019