Поділитись:

(Не)жіноча справа: луцька web-розробниця Ірина Охват

Вівторок, 07 березня 2017, 21:00

Не жіноча справа, жінці тут не місце, місце жінки на кухні – такі слова не лише ображають жінку, а й зачіпають за живе та змушують ретельно проаналізувати того, хто це говорить, та з якою метою. Чимало "нежіночих" професій жінки сміливо підкорюють, переконуючи суспільство в тому, що вони прекрасні у всьому – від готування смачних страв для сімейної вечері до... роботи в IT (у сфері інформаційних технологій).

Ділове видання Волині "Конкурент" до Міжнародного жіночого дня 8 березня підготувало серію матеріалів про волинських жінок, які руйнують стереотипи, займаючись тим, що подобається.

Героїнею нашого матеріалу сьогодні стала Ірина Охват – web-developer (програмістка) луцької компанії "InternetDevels". Зараз дівчина у декреті, та уже найближчим часом знову планує вийти на улюблену роботу. За фахом Ірина вчитель математики й інформатики, і певний час працювала за спеціальністю у школі в Турійському районі. Згодом вирішила змінити вид діяльності, який міг би не лише приносити хороші фінансові здобутки, а й розвиток та підвищення рівня знань.

ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЛЮДИНИ

– Побутує думка, що програміст – професія чоловіча. Ви згідні з цим?

– Насправді, 50 на 50. Я вважаю, що все залежить від людини. Звичайно, в чоловіків є більші привілегії (краще розвинена логіка). Але логіку розвивати та працювати програмістом може будь хто. Моя робота полягала в розробці сайтів, web-додатків, написанні кодів.

– Як думаєте, чому взагалі існує такий стереотип з приводу того, що ІТ та програмування не для жінки?

– Певно з думкою, що в чоловіків краще розвинена логіка, і вони краще справляються з програмуванням, краще сприймають завдання. Розроблювати сайти жінкам, можливо, вдається гірше, однак я вважаю, що розвиваючись, жінкам це також під силу. Коли я йшла на цю роботу, для мене найголовнішим стимулом був саморозвиток. На попередньому місці роботи вчила я, а тут вчили мене. Робота програміста передбачає те, що ти повинен постійно вивчати щось нове.

– Чому ви обрали сферу ІТ? Що вас у цій роботі привабило?

– Хотілося розвиватися.

– А як щодо фінансової винагороди? Заробітна плата освітян не настільки висока, як, приміром, в IT?

– Коли я міняла роботу, то заробітна плата не була моїм першочерговим стимулом. Просто в певний момент я зрозуміла, що мій мозок застиг на одному місці, а мені хотілося дізнаватися щось нове. Фінансова винагорода не була першим пунктом, за якими я обирала професію.

Я ЛАМАЛА СТЕРЕОТИПИ

– Проблем із пошуком роботи не було? Як відреагувало ваше керівництво на те, що саме жінка претендує на посаду програміста?

– Мабуть, я ламала стереотипи, тому що в InternetDevels переді мною за три-чотири роки взагалі не було жінок-програмістів. Коли я до них подзвонила, то вони думали, що я планую працювати офіс-менеджером чи ще кимось. Я впевнено сказала: "Або програміст, або ніхто". Тож взяли мене на авось (сміється – К.). І от "авось" я працювала три роки. Щодо пошуку роботи, то це була дуже велика випадковість, оскільки я шукала щось подібне і не знала, де себе можна розвинути. Тоді ще в InternetDevels була постійно відкрита вакансія програміста, і потрібно було знання тільки якоїсь мови. Стажу не потрібно було, і обіцяли всього навчити (і навчили). Я вирішила ризикнути і спробувати. Можна сказати, від цього я виграла. Вимог практично не було – лише бажання і знання мови програмування: Pascal, яку ми вчили в школі, Basic чи іншу. Оскільки у мене була відповідна освіта, я трохи розбиралася у мові, якою пишу.

Ірина з колегами><span class=Ірина з колегами

– Кому частіше йдуть на зустріч: чоловікам чи жінкам? Поблажливість проявляли до вас?

– Оскільки я була одна жінка в колективі, то, думаю, поблажки певні були (сміється – К.). Моя команда мене любила. Я не давала приводів для поблажок, але думаю, що вони були.

– А завдання, які ви отримували під час роботи, відрізнялися за складністю від тих, які отримували чоловіки-програмісти?

– Взагалі ні. У нас є перелік завдань, і кожен обирає той, який захоче. У мене не було окремого списку: я брала усі завдання підряд. Ідентичні завдання в нашій команді міг виконувати і чоловік, і жінка.

– Якби ви були керівником компанії, де працюєте, взяли б жінку на посаду програміста?

– Звичайно. Я вважаю, що програміст не є гендерно нерівною спеціальністю. З такою роботою вправно можуть справлятися як чоловіки, так і жінки.

– А як вас сприйняли в колективі?

– Як ви знаєте, програмісти не є дуже комунікабельний народ, то ми знайомилися не відразу. Але так, як я була єдиною дівчиною, то до мене була особлива увага: цікаво було, чому я, дівчина, захотіла працювати в IT.

– Не було думок змінити професію на більш "жіночу" (якщо так коректно сказати), приміром на бухгалтера чи вже знайомого вам вчителя?

– Я планую продовжити роботу в InternetDevels. Зовсім скоро виходжу з декрету. Та навіть хвилинки я не хотіла б працювати на іншій роботі. Я щаслива, що потрапила в цю сферу.

– Чим у своїй професійній діяльності ви пишаєтеся?

– Пишаюся тим, що я багато чому змогла навчитися, що потрапила у великий чудовий проект. Мені здається, що три роки – це не є ще так багато, тому цілі, здобуттям яких я б пишалася, ще попереду.

– З нагоди прийдешнього Міжнародного жіночого дня що б хотіли побажати лучанкам та волинянкам? Можливо, в ІТ бракує чарівної статі?

– Так, бракує жінок. Я вважаю, що ми маємо свою "жіночу" логіку, яка вирішує такі завдання, які чоловіки не можуть вирішити. Жінкам обов'язково треба вчити програмування, адже це не тільки цікава, але й високооплачувала робота.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інші матеріали "(Не)жіночої справи" у спецтемі "Весняний марафон".

Надрукувати
мітки:
коментарів
15:30
11:10
18 жовтня 2019