На Волині листоноші відмовляються від "поштового рабства" (фото)

На Волині працівники "Укрпошти" звільняються з роботи через надмірне навантаження та низьку заробітну плату.

Про це на сторінках газети "Новий погляд+" інформує журналістка Анна Карась.

Як зазначає видання, 1 квітня 2017 року в селі Мельники розрахувалися відразу дві листоноші, які відмовилися працювати на півставки заробітної плати. Жінки обслуговували 400 дворів, в яких проживає близько 300 пенсіонерів.

Місцеві жителі вже третій тиждень не отримують періодики, за пенсією і соціальними виплатами також мусять добиратися за кілька кілометрів аж у Гаївку на поштове відділення. Не кожному дозволяє здоров'я та й тричі на тиждень за газетами не находишся. Лист-звернення обурені люди надіслали у газету "Новий погляд+".

Заяву публікуємо без змін:

"Добрий день, шановні працівники редакції. Ми просимо вашої допомоги. Листоноші, які розносили нам пошту, звільнилися, тому що їм "врізали" ставки. Село наше розбудовується, жителів прибавляється, відповідно й роботи працівникам пошти додається. Але начальники на це не зважають, а зменшують зарплати своїм підлеглим, бо держава поставила мінімалку у 3200 гривень, а в них нема чим її платити.

На пошті в с. Гаївка люди самі розбирають газети хто які хоче. Одному 10 штук, іншому – жодна не потрапляє. Навіщо ж тоді ми їх виписували, якщо не одержуємо? Допоможіть, дуже вас просимо", – під листом підписався 31 житель с. Мельники.

Аби з'ясувати ситуацію, прибули на поштове відділення в Гаївку якраз разом із четверговою поштою. Люди ледве вміщалися в невеличкому приміщенні. Кожен поспішав вхопити свої газети, викладені горою на столі, а потім ставав у чергу до віконечка, щоб заплатити за світло або отримати пенсію. Були серед них і листоноші, які собі і сусідам приїхали забрати свіжу пресу, та за звичкою сортували односельчанам їхню періодику.

– Раніше ми робили на 0,6 ставки, а в березні нам дали ознайомитися з документом, у якому повідомлялося, що з 1 квітня переходимо на 0,5. Ми не погодилися працювати за таку зарплату і понаписували заяви на розрахунок. Ніхто не відмовляв нас, бо начальство казало, що на наше місце 10 охочих знайдеться. Три тижні минуло, а жодного претендента нема і не буде, бо то дуже важка робота. За будь-якої погоди сунеш того велосипеда з газетами та продуктами. А як ще й повну сумку чужих грошей маєш, то через ліс понад кладовищем стрімголов мчиш, – розповідає колишня листоноша Валентина Адамук.

– Приносять з пенсією мило, порошок, крупи, праніки. Подивишся на ту поштальонку, шкода її стане, то й купиш щось, – додає бабуся з черги.

– Холодильників на пошті нема, а продукти деякі в холоді треба тримати. Хіба раз додому купляли то оселедця, то ковбасу, бо ж як зіпсується, все одно гроші свої закладати треба буде, – наголошує листоноша.

Найприкріше те, що вище керівництво, знаючи цю проблему, ніяк не реагує. Місцеві жителі в розпачі від безвиході, а листоноші на ті копійчані ставки повертатися не збираються.

– Хай би приїхало начальство, перевірило на собі норми, яких нам треба дотримуватися. 5 хвилин має йти на виплату однієї пенсії, а буває, що людина на городі порається чи худобі дає, то поки прийде, окуляри знайде. У 5 хвилин ну ніяк не вкладешся. Коли вже геть не встигаю, на допомогу приходять рідні: вони газети розносять. Нам давали газові балончики, якщо хтось нападатиме. Толку з них, поки дістанеш за тими торбами, то вже й по голові отримаєш. Про нашу безпеку їм теж байдуже, а суми часто величенькі носити доводилося, – підсумовує розмову Валентина Адамчук.

Незважаючи на подорожчання періодики, у Мельниках люди люблять читати, по кілька видань відразу передплачують. Тетяна Крат виписала на дві тисячі гривень газет і журналів до кінця року, ще деякі докупляє. За які ж тоді послуги вона платила пошті?

Мало хто з читачів знає, що й усі періодичні видання теж сплачують із кожної газети раз у місяць певну суму. Що стосується "Нового погляду+", то ми перераховуємо пошті 1,67 грн. У місяць, при тиражеві 1300 примірників, виходить 2171 грн. А обласні газети, то взагалі величезні суми платять.

Газети навіть ті, що виписані, місяць ніхто не розносить, люди вимагають повернути їм гроші. Від цієї ситуації страждають у першу чергу читачі, які не отримують свій товар, а також редакції періодичних видань, які вкладають теж значні кошти і докладають зусиль, щоб зацікавити читача передплатити саме їхню газету. Але через такі послуги пошти вся праця і старання йдуть нанівець.

Журналістка пише, що не буде листонош у Мельниках, перестануть люди читати, бо ходити по кілька кілометрів три рази на тиждень вони точно не будуть.