#Cім_сорок: Ахіллесова п'ята Центрального парку Луцька

Ранок добрий!

Сьогодні вихідний недільний день, і коли випадає така нагода, я люблю прогулятися Центральним парком. Крони дерев хитає легкий весняний, майже літній вітерець, десь поміж вітами ховаються пухнасті грузунки – руді білки, поблизу атракціонів чути ритмічну музику та дитячий сміх, зовсім близько у повітрі витає запах солодкої вати та карамельного попкорну... І такий парк затишний, казковий та мальовничий – варто лишень уважно придивитися!

І я придивляюся. Дивлюся, дивлюся, дивлюся... Та інколи спостереження за ним (за парком) часом відбирає у мене почуття захвату. І кажеш собі: "Не так ретельно, не так критично".

Еге ж! Придивилася – жахнулася! Знаєте чому? Тому, що Центральний парк має ахіллесову п'яту – фонтани. Їх небагато, яких всього декілька. Один із них – декількарівневий фонтан при спуску в парк – уже багато років псує весь пейзаж міського парку та загальне враження жителів і гостей міста про цю дивовижну місцину.

Спроектований ще в середині 80-х років фонтан за десятки років перетворився обдерті, жалюгідні блоки, де й досі в теплу пору тече вода. Хіба ж це окраса для парку?