Поділитись:

Любити Україну

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 26 серпня 2017, 07:40

Ось і минув ще один незалежний рік України.

Піснями і танцями, ярмарками і фестивалями, патріотичними гаслами, заквітчаними вулицями і обвішаними прапорами будинками. А потім горами сміття на газонах, купами порожніх пляшок під під'їздами і стихійними туалетами в арках. І справа зовсім не в тому, чи веселитися на тлі інших подій в Україні, чи постити в соцмережах патріотичні картинки, чи завішувати блакитно-жовтими стрічками квартири. День Незалежності – це безумовно свято, яке потребує належної уваги. І завдяки владі та бізнесу в українців є безліч можливостей, аби гарно провести час. Але нема культури.

Для деяких людей День Незалежності – черговий привід випити сто грамів і повеселитися задарма. Просто неба накривати столи, з лайливими словами вигукувати безглузді тости. Зате із синьо-жовтими прапорцями чи вишитими рукавами. Мені здається, коли одягаєш вишиванку, то автоматично повинне накладатися табу на деякі речі. Та й геть не пасує вишита сорочка п'яній дівчині, яка на світанку сновигає з пляшкою чогось ще недопитого в руках. Не така вона має бути, українка…

…Мій дід не з розповідей знав, що таке незалежність. І ми з братом ще довго не знали, ЩО знав він. І за все моє свідоме життя дід не мав вишиванки. А 24 серпня був мовчазним і слухав радіо. Але він завжди цілував хліб, коли той падав з його немічних рук, і ставився до прапора та гімну так, як до святого. І це для мене найбільший виявив любові. Бо ж патріотизм повинен бути викарбуваний не тризубом на автомобілі чи де там, а глибоким рубцем на серці. І обов'язково підкріплений справами. Інакше, чи є в тому всьому сенс?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів