Кому Скриптоніт у Луцьку платить за рекламу?

Цей блог варто почати з того, що я дуже люблю музику. Здорову музику. Ту, яка заставляє рухатися під біт, захоплюватися звучанням окремих інструментів, вишувати цікаву інформацію про виконавців пісень та мріяти про те, що один із них все ж колись приїде в Україну із величезним концертом.

Я обожнюю, коли гарна музика грає у магазинах. Знаю, що її навмисно вмикають, аби люди розслаблялися і робили якомога більше покупок. Однак, днями стала свідком того, коли у магазині грала не та музика, яка повинна би змушувати купувати більше.

У одному із магазинів у торговому центрі міста (можливо, дочитавши до кінця блог, зрозумієте про який саме я пишу), покупців заманювали під трек, в якому є слова "Я раздеваю до гола малую…". Переконана, що навіть якщо ви не фанат російського репу, то все одно вам доводилось чути цю пісню. Так-так, це саме там є нецензурна лексика. Я і ще дві дівчинки шкільного віку на хвилину помітно перестали вибирати товар, аби все ж дослухатися, чи хоч "запікані" ці мати в трекові. І знаєте що? НЕ "запікані"!

Простіть мене, прихильники російського репу, втому числі і "діджей" магазину, але, як на мене, така музика є як мінімум недоречною в торговому закладі, де продають і дитячі товари. Ті дві здивовані учениці не купили в магазині нічого, а я вийшла із ідеєю для написання блогу. Хепі енд! Ось бачите, як у Луцьку музика заставляє купувати, створює необхідну атмосферу для покупців та переносить…переносить…з одного магазину в інший.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.