Поділитись:

Дивне добро

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 18 листопада 2017, 07:40

Відколи в Україні ввічливість стала дивиною? Чи її в принципі було аж так мало?

Щодня у стрічці Фейсбука з'являються якість пости вдячності. Чи то дякують водієві, який без обурення перевіз пільговика, чи то якому менеджеру, який з усмішкою роз'яснив потрібну інформацію, чи от, як недавно, провідниці, яка піднесла чай і розбудила, коли поїзд прибув. А коли Україна стала настільки жорсткою, що ми дивуємося звичайному виконанню професійних обов'язків?

Люди вчаться не там, де хочуть, бо на бажану освіту бракує грошей. Працюють не тим, ким хочуть, бо треба за щось жити. За "радянським" принципом тримаються копійчаної державної роботи, щоб мати +100 гривень до майбутньої пенсії. Ну а радощів від неулюбленої роботи, звісно, мало. І вся злість – на клієнта.

Люди проходять повз жебраків, бо не вірять у реальність їхніх потреб, нервують, коли бабусі-дідусі по третьому колу намагаються здійснити якусь операцію в терміналі чи банкоматі, обурюються, коли через них передають за проїзд, гаркають на перших у черзі…

Мабуть якраз там, де обіцяють, але не виконують, де не вміють чекати, де хочуть змін, але не хочуть змінюватися, і зникає тепло.

І серед похмурих буркунів, які сновигають вулицями туди-сюди, і справді дивують ті нечасті вияви добра і ввічливості. Коли до тебе добре – то й ти у відповідь. Хочеться дякувати, збирати по крихті, розповідати усьому світу і цінувати. Може, хоч так добра стане більше.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

* * *
Надрукувати
мітки:
коментарів
25 червня 2019
24 червня 2019
22 червня 2019
21 червня 2019
20 червня 2019
19 червня 2019