Поділитись:

Михайло Імберовський розповів, чим пахнуть гроші

П'ятниця, 02 лютого 2018, 20:00

Політик, педагог та підприємець Михайло Імберовський знає вагу грошам, адже він є ще й членом постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики у Волинський обласній раді. Тому "Конкурент" не міг не скористатися нагодою, аби запитати у депутата про його перший заробіток, зарплати вчителям та бюджет області.

- Чим пахнуть гроші?

- Гроші бувають чесні й нечесні. Якщо чесні, то вони пахнуть працею і потом, а нечесні – страхом і іншими неприємними речами.

- Яким був ваш перший заробіток? Розкажіть, за яку виконану роботу ви його отримали? Чи пам'ятаєте суму?

- Дуже добре пам'ятаю. Це я би не назвав заробітком – колядувати ходив. Перший заробіток – це… Моя мама з Хмельницької області родом. В тому краї дуже родюча земля, і там завжди все було засіяно до дороги, не було, де корів пасти. І часто так траплялося, що одразу після лінійки мене батьки везли до бабусі на Хмельниччину, а вже там я ціле літо пас корів. Було весело. А ще в нас сусідка старенька бабуся була, їй не було, кому пасти корів, то я і їй пас за 30 карбованців у місяць. За 1,5-2,5 місяці тоді назбирав 75 карбованців і купив велосипед "Україна". Це була перша річ, на яку заробив сам.

- Як людина з педагогічною освітою як ви оцінюєте теперішні зарплати вчителів? Вони є низькими чи все ж достатніми?

- В мене династія: батьки – вчителі, теща – вчитель, дядько… Ці зарплати я вважаю зневагою до особистості. От моїй мамі зараз 65 років і вона ще ходить на роботу для того, щоб трохи заробити, бо пенсії вистачає тільки на ліки. Шахтарі чи інші люди мають в 5-6 разів більші доходи, ніж вчителі. І так завжди було не тільки в Україні. Людина, яка працює в школі, повинна мати елементарні речі – житло собі купити, я вже не кажу про автомобіль, хоча б один раз на три роки їздити відпочити та купувати собі одяг. І от щоб це все елементарне собі забезпечити, то треба хоча б 500 євро у місяць.

- Із вашої біографії відомо, що ви близько 4 років жили і працювали у Відні. Чим відрізняється Україна та Австрія у плані роботи?

- У австрійців відповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків. У них і відповідна якість продукції і послуг, які ми можемо порівняти. А в нас – бажання отримувати зарплату по-європейськи, а працювати по-радянськи – безвідповідально.

- Що не можна купити за гроші?

- Це широке питання. З одного боку, ми можемо сказати, що здоров'я не можна купити, а з іншого – така є єврейська приказка: "Коли в мене грошей більше, я й відчуваю себе краще". Тобто людина в разі хвороби може купити якусь страховку або оплатити своє лікування. Його наче й не купиш, коли втратив, але, коли гроші є, то повернути здоров'я значно простіше. Я думаю, не можна купити щастя і почуття радості.

- Ви вже приблизно 7 років займаєтеся підприємницькою діяльністю. Які поради дали б усім, хто розпочинає вести бізнес?

- Порадив би не боятися робити перший крок і не боятися втратити ті гроші, як вкладаються у справу. Варто мати чітку мету і бути готовим, що завтра заплановане може не вдатися. Також необхідно ставити собі високі планки і все таки мати тверду віру в те, що все вдасться.

Я є прихильником сімейного бізнесу. Це, по суті, європейська практика. І в нас такі приклади є – ресторан "Корона Вітовта", там родиною працюють. Часто невеличкі торгові марки, чи це пекарня, чи будь-що інше, навіть називають за прізвищем. Та й в нас є такі приклади, от торгова марка "Дмитрук", "Забіяка". Тут помітно, що люди багато вчилися, бо вони дійсно спеціалісти. Сімейний бізнес, мені здається, має більш стійкий фундамент. А ще, щоб досягнути успіху, потрібно не боятися змін і змінювати своє життя, інколи навіть кардинально!

- Якби ви складали волинський рейтинг для журналу "Forbes", хто ввійшов би у п'ятірку?

- Якщо міряти за кількістю грошей, то це відомі люди. А я би рейтинг складав тих людей, які і самі заробили, і надали іншим людям робочі місця. Я дивуюся з того, як розвивається "Модерн Експо". Це відмінний приклад. На 2 місце я поставив би тих людей, які започатковують власну справу і мать інноваційні підходи, створюють фермерства. Це ті хлопці, які займаються ягодами. В нас є такі приклади на Волині. Чому? Тому що вони несуть за собою велику кількість робочої сили.

Я би не ставив наших потужних аграріїв, хоча вони реально би в п'ятірку ввійшли. Адже теперішні технології не потребують багато робочої сили. Щоб тисячу гектарів пшениці обробити, треба лише 20 чоловік. А от щоб 10 гектарів з ягодами обробити, то треба 300 чоловік. Тому ми й бачимо, що села пропадають. Я це говорю про всю Україну, а центральна, то взагалі.

За такими підприємцями майбутнє, тому що від них буде користь в бюджеті нашого краю. Саме вони створюють робочі місця. І те багатство відзначається на цілому суспільстві. От наш волинський бюджет складається з 79 % податку на доходи фізичних осіб – тих, хто працює.

- Ви член бюджетної комісії та активний учасник бюджетного процесу на Волині. Поясніть, чому бюджет не було прийнято у грудні? Хто у цьому винен?

- Ми й минулого року бюджет приймали 2 лютого. На мою думку, проблема в тому, що немає правил бюджетного регламенту. Законодавство цього не передбачає, і цим користуються. Саме тому розпочинаються всі ці "рухи". Завдяки моїй ініціативі, нам вдалося провести бюджетні слухання (які, власне, були передбачені бюджетним регламентом, який у 2016 році депутати Волиньради не прийняли. Всі учасники процесу: депутати, адміністрація, розпорядники коштів (школи, лікарні, комунальні установи), – всі були дуже задоволені. Я вважаю, що буде бюджет прийнято без проблем. Можливо, на наступному тижні, якщо відбудеться сесія.

- Що мрієте купити найближчим часом?

- Нічого купити не мрію. Хочу доробити ремонт у будинку.

Надрукувати
мітки:
коментарів