Як Порошенко трохи жорсткуватого намісника Волині представляв (фоторепортаж)

Про те, що в області має змінитися влада, говорили вже кілька місяців. І, мабуть, саме через це, підтвердження про зміну на посаді голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика на Олександра Савченка сприймалося, чесно кажучи, пріснувато.

Хоча свідчень того, що процес пішов, було чимало. Наприклад, ще у грудні минулого року Савченко подав декларацію про доходи для здобуття посади голови ОДА, хоча там чітко і не вказувалося, що мова йде про Волинь. Та й джерел, які наполегливо відправляли Гунчика у відставку, було чимало.

І ось цей день настав. 22 березня прес-служба офіційно запросила ЗМІ до акредитації і анонсувала, що область відвідає саме Президент Петро Порошенко.

***

По периметру "білого дому" на Київському майдані чергують силовики. Кілька осіб на даху. Чимало у цивільному.

Вхід суто по акредитації чи за запрошенням. Такі отримали керівники великих підприємств, представники міських рад, депутати, очільники відомств. Принаймні, саме вони у залі.

Прийшовши за 20 хвилин до означеного часу, чую від охорони: "Побыстрей, больше никого не пускаем".

Показую рюкзак, проходжу рамку, знову показую рюкзак. Допуск.

***

У сесійній залі помалу збирається товариство. Атмосфера… святкова? Всі жартують, перемовляються. Чи то нервова скоріше. Всі в очікуванні чогось нового. Можливо, не так того, що скаже Президент, а того, хто такий Олександр Савченко, і що буде з понеділка.

Кілька разів оголошують попередження: "Займіть свої місця та вимкніть телефони".

Ось-ось у зал має зайти Гарант. Але коли це точно станеться, ніхто не знає.

У залу заходить голова Волинської обласної ради Ігор Палиця. Весь у чорному, але усміхнений, вітається, займає своє місце у перших рядах, але не в президії.

Знов попередження з проханням зайняти місця, вже ніби третє. З дверей поступово виходять охоронці. З'являється Президент.

 

Він уже вдруге на Волині за доволі короткий проміжок. І найімовірніше приїде ще. Вибори ж на носі.

***

Порошенко попереджає, що говорити буде не довго, втім його спіч розлогий і стосується не лише кадрової політики. Згадує про Крим, втрати від анексії півострова та війни на сходи, не називаючи імен, втім, вочевидь, згадує ситуацію із Надією Савченко, обіцяє підвищення мінімальної заробітної плати до 4 тисяч гривень, говорить про те, як ніхто не вірив у безвізовий режим, як вдалося здійснити пенсійну реформу, що планує робити з дорогами. Говорить, що немає рожевих окулярів, але є оптимістом.

Та це ж передвиборча промова, думаю. Але чого він почав із Криму? З ним же ж справи геть кепські. Як і зі Сходом.

***

У президії сидять четверо. Крайній ліворуч Володимир Гунчик. Поруч перший заступник глави Адміністрації Президента Віталій Ковальчук. Сам Президент. І Олександр Савченко.

Власне, після 20-ї хвилини промови дійшла черга і до самого приводу зібрання, а отже, Президент переходить до більш волинських справ.

"В області має бути порядок з бурштином. Хто захоче бавитися – получить по рукам", – попереджає Гарант. Він говорить про землю, корупцію.

А потім додає ще один цікавий штрих, як завдання Савченку: "Об'єднати громаду, об'єднати суспільство. Не давати тут створити вотчину. Хтось спробує – не получиться. Раджу по-товариськи не пробувати і не провокувати. Силовики, я думаю, мене теж почули".

Цікаво, на кого дивиться у цей момент Гарант.

***

Із Володимиром Гунчиком прощаються оплесками. Олександра Савченка вітають аналогічно. Вже екс-голова ОДА зі слів Президента отримав пропозицію мати іншу цікаву роботу і погодився на неї.

Подейкують, що мова йде про роботу в "Укроборонпромі".

Олександр Савченко у вітальному слові компліменти товариству тісно переплітає з попередженнями про власний дещо жорсткуватий стиль.

На виході, проскочивши охорону, обійнятися і перекинутися кількома словами з Порошенком встигає депутат обласної ради Валерій Діброва.

Президент бажає всім всього найкращого. Савченко і Гунчик виходять з зали слідом за ним. Те, про що говорили так багато, сталося. Те, що реально впливає на волинський політикум, як завжди, напевне залишилося за зачиненими дверима.