Поділитись:

Заробітки на Кіпрі: досвід керівника інформаційного видання

П'ятниця, 25 березня 2016, 10:00

Ділове інтернет-видання Волині "Конкурент" продовжує розповідати про особливості заробітчанства в різних країнах світу. Чому волиняни їдуть шукати роботу за кордоном та про те, як заробити гроші в Данії, Італії, Франції, Польщі, Росії, США, Австрії та Великобританії ми писали в попередніх матеріалах.

Сьогодні ж про свої будні заробітчанина в Республіці Кіпр розповість ресторатор, громадський діяч, керівник інформаційного видання "ВолиньPost" Володимир Пащенко.

Кіпрострівна держава Середземномор'я, яка асоціюється з привабливим та казковим відпочинком, сонцем та пляжами. Завдяки теплому клімату і сезонному попиту на працівників, туди вирушає багато трудових мігрантів.

Володимир Пащенко розповідає, що вирішив їхати на заробітки за кордон, тому що хотів щось змінити в своєму житті.

"Справа в тому, що я досить непогано почував себе в Україні. Їхати на сезонну роботу, щоб збирати полуницю або вирощувати квіти в Італії, я не хотів. На той час був головою Ради федерації тенісу Волині, вважався непоганим тренером, з'явилося бажання попрацювати за кордоном", – пояснює своє рішення Володимир.

Він каже, що відправив багато електронних листів, витрачав "скажені" гроші на дзвінки за кордон. Через деякий час його запросили бути тренером з тенісу в клубі "Paralimni", що знаходиться на Кіпрі.

Якщо є бажання, взагалі, не важко кудись поїхати. Захотів, купив білет і полетів

"Я також став асистентом тренера національної збірної Кіпру з тенісу. Це було в 2000-2001 роках", – згадує Пащенко.

Коли вирішив поїхати на острівну державу, то знав, що це була колишня колонія Великобританії, і там розмовляють англійською мовою.

"Моя англійська була на рівні "My name is Vladimir". І все. Тим не менше, під час перебування в англомовному середовищі, з часом мову вдалося вивчити", – каже Володимир.

В нього не було вибору, адже в тій частині острова, де працював ресторатор, майже не було російськомовних людей. Лише два хлопці з Миколаєва, які виконували вантажні роботи, розмовляли російською та українською мовами і одна дівчина з Краснодара, яка вийшла заміж за кіпріота.

Місцеві мешканці спілкувалися не лише англійською мовою, довелося освоювати додатково грецьку. Тенісний клуб, в якому працював українець, відправив його на мовні курси.

Графік роботи дозволяв потрапляти на заняття, починаючи з другої пари, але найскладнішим було те, що грецьку мову викладали англійською. Тому він нічого не розумів. І прийняв рішення вчитися самостійно.

Незважаючи на мовний бар'єр, Володимир мав досить пристойний заробіток, який його повністю влаштовував.

"В мене була легальна робота. Половину заробітної плати мені оплачувала федерація, а іншу частину – клуб. Я отримував 500 фунтів, на той час, приблизно, 1000 доларів на місяць. А ще мав додаткові приватні уроки", – каже чоловік.

Умови нелегального перебування на Кіпрі ресторатор не вивчав, але розповідає, що в літаках, які здійснювали авіаперельоти до Кіпру, була велика кількість повій.

В перші дні мого перебування, кіпріоти приносили мені "гуманітарку"

Пащенко згадує, що одного разу його колеги влаштували святковий захід, де зібралося багато людей, серед яких були і власники тенісного клубу, в якому він працював. Володимир прийшов туди в своєму одязі, тобто в тому, що привіз із України. Тоді місцеві жителі перестали приносити йому старі шорти та футболки, тому що побачили, що він має пристойний вигляд.

Володимир працював на Кіпрі більше року, проте повернувся в Україну. Каже, що не шкодує, хоча в нього там була пристойна робота, а ще море, літо, дві-три години роботи на день, службовий автомобіль, який компанія віддавала в оренду на свята. За його словами, він жив на острові "як вареник в сметані".

"Я людина амбіційна, просто веселого відпочинку мені було достатньо. Зрозумів, що я не хочу працювати на когось, а хочу працювати на себе. А для цього потрібно шукати країну, де є такі можливості. Україна – моя батьківщина, тому я повернувся", – підсумовує ресторатор.Володмир Пащенко каже, що головними інвесторами країни повинні стати не американці, німці чи канадці, а самі українці. Велика кількість грошей зараз в людей під подушкою, бо вони не довіряють банкам. Але той, хто хоче заробити, може це зробити.

"В нас багато землі, можна працювати в сільському господарстві. Я теж планую зайнятися екологічно-чистим сільськогосподарським виробництвом", – говорить чоловік.

І додає, що любить подорожувати як турист, за кордон їхати на заробітки не збирається.

Надрукувати
мітки:
коментарів