Поділитись:

Як волинянина через 30 років намагаються повернути з Афганістану додому (фото)

Вівторок, 10 липня 2018, 15:38
3290
0
0
0

На території Афганістану завершився головний етап пошуково-рятувальної місії волинянина.

Організували її ветерани "афганці", АТО і просто небайдужі люди. Про це у Facebook повідомив речник Генеральної прокуратури України Андрій Лисенко. Він опублікував текст-звіт від учасників пошукової команди.

Йдеться про прапорщика Бєлокурова Ігоря Вікторовича, 1963-го року народження. Він родом зі села Велика Глуша Любешевського району. Воював в Афганістані в окремому десантно-штурмовому батальйоні 70-ї окремої мотострілецької бригади 40-ї Загальновійськової армії ТуркВО. 9 квітня 1988 року під час ведення бойових дій під Кандагаром прапорщик Бєлокуров зник безвісті. Тоді тривав вивід військ СРСР з Афганістану, точились запеклі бої, тому особливо його ніхто і не розшукував.

У березні 2018 року команда "чорних археологів" випадково натрапила на афганця, що типово не схожий на своїх співвітчизників (має своєрідний тип обличчя, що цілком нагадує східно-слов'янський типаж, рудувате волосся голови та бороди, блакитні очі). Він представився Амруддином, сказав два слова, що нагадували українські "Волин" та "колодяз". Своїх родичів нікого не пам'ятає, не пам'ятає нічого зі свого дитинства, пам'ятає себе лише з того часу, як почав воювати з талібами у складі підрозділів об'єднаних сил Північного Альянсу. Коли в інтернеті промайнула звістка про такого афганця, група громадських активистів-волонтерів з Шевченківської районної (у м. Києві) спілки ветеранів Афганістану вирішили допомогти волинянину повернутися додому. До складу групи, яка працює над поверненням українця додому, входять: полковник запасу Чуйка О. А. (ветеран Афгану та учасник АТО, перший комбат 5-ї БТГр), заступник голови правління Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та АТО, голова Шевченківської районної у м. Києві спілки ветеранів Афганістану "Місія") Денисов О. В. (ветеран Афганістану та учасника АТО), учасник АТО, підполковник запасу Чуйка А. А.

За порадою та допомогою звернулись до побратима Куніцина С. В. Він допоміг з організацією, плануванням та з фінансуванням пошукової місії, що отримала назву план "Райан-2". Волонтерську пошукову групу назвали "Пернач".

В Одесі відбулась ділова зустріч зпредставниками афганської діаспори в Україні, котрі мають впливи безпосередньо на території Ісланської Республіки Афганістан, Хашматуллою Бехрузом та Халедом Касімі.

Халед Касімі став основним розвідником групи "Пернач", позаяк має родичів, друзів та знайомих саме на Півночі Афганістану, де саме і перебував волинянин. Пошук охопив величезні райони країни розміром 300х600 кілометрів, тобто 18 000 кв. км. Врешті-решт пошук він дав результати і українця знайшли.

Тим часом група "Пернач" діяла і на території України, зокрема на Волині їм допомогла місцева активістка та журналістка Еля Коротинська. У селі Велика Глуша відбулась зустріч з мамою Бєлокурова та його рідними, записане відеозвернення до Амруддина, яке одразу ж надіслали в Афганістан Халеду Касімі.

З цього моменту почалась напружена праця групи "Пернач" щодо підготовки візиту до Ісламськкої Республіки Афганістан. Була зустріч із ветеранами-афганцями Республіки Казахстан, які традиційно мають серйозні впливи на Півночі Афганістану. Весь технічний супровід організувала Лукова-Чуйко Н. В., доцент кафедри КНУ ім. Шевченка, кафедра кібербезпеки. Консультування з точки зору психіатрії, психології та психотерапії взяла на себе старший ординатор клініки психіатрії Головного військового клінічного шпиталю МОУ капітан медслужби Черненко І. О.

Згодом в Афганістані відбулася зустріч волинянина і українських воїнів. Розумілися на інтуітивному рівні, бо Амруддин, у зв'язку з чисельними пораненнями і травмами голови (на потилиці відстежуються сліди ударів, на тілі, руках і ногах – застарілі шрами) та 30-річною тривалою паузою у мовній практиці, зовсім забув рідну мову. Після перегляду відео з мамою він висловив палке бажання потрапити в Україну.

Наразі члени пошукової волонтерської групи "Пернач", після зустрічів з представниками місцевої влади, командирами загонів самооборони, МКЧХ, ООН, груп відновлення провінцій, командирами частин та підрозділів ISAF, які оперують на Півночі Афганістана, повертаються в Україну. Оформлюються необхідні документи, тривають певні процедурні та процесуальні дії, адже в Афганістані надзвичайно складно долати бюрократичні перепони.

Зустріч з Амруддином на українській землі передбачається незабаром, але з безпекових міркувань поки деталей не повідомляють.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: УКРАЇНА СТАЛА БІЛЬШ МИРОЛЮБНОЮ: РЕЙТИНГ

3290
0
0
Надрукувати
мітки:
0 коментарів
13 листопада 2018
12 листопада 2018
#Сім_сорок: право поліцейського і ДТП: що вчать у луцькій автошколі (дівоча версія)
Для того, аби ми, учні автошколи, дійсно вчили правила дорожнього ...
#Сім_сорок: жити-(не)смітити
Маленький песиміст в мені каже, що не скоро ідея з ...
#Сім_сорок. Коли бракує часу
Ви аналізували коли-небудь, скільки часу на день у вас забирає ...
Сім_сорок. Кави?
Ще 5 років тому у Луцьку було не так багато ...
#Сім_сорок: перше заняття в луцькій автошколі (дівоча версія)
Не так давно, моя журналістсько-дівоча натура захотіла стати ще й ...
Неочікувана парочка друзів
Уже фактично увійшло у звичку кожного ранку визирати у вікно ...
Припиніть палити суху траву та листя! (фото)
Фраза "Ми не курили, то листя біля школи палять" врятувала ...