Поділитись:

Коли варто починати водити дитину до храму

П'ятниця, 27 липня 2018, 20:00

Запитання, коли ж все таки варто водити дитину до храму, досі є актуальним для людей, які вперше стали батьками. Зазвичай у цьому питанні допомагають бабусі, які дають поради та нерідко й ведуть до храму молодих батьків із первістком.

"Конкурент" запитав у луцьких настоятелів храмів, коли ж варто починати водити дітей до храму.

Валентин Марчук, КЛІРИК СВЯТО-ПОКРОВСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО ХРАМУ І ГОЛОВА ЄПАРХІАЛЬНОГО ПРОСВІТНИЦЬКОГО ВІДДІЛУ, ПРОТОІЄРЕЙ:

Варто зауважити, що насамперед батьки до зачаття дитини повинні завжди бути у Божому храмі. Протягом дев'яти місяців мама, носячи дитя під серцем, повинна Причащатись Христових Тайн. Таким чином відразу після народження і Хрещення немовляти сім'я буде щонеділі з малечею у Божому Домі. Спочатку щонедільне Причастя, опісля – недільна школа та молодіжні братства. Таким чином, дитина, беручи приклад з батьків, завжди буде з Богом.

Святі отці, наші духівники часто радять, щоб мама, яка більшість часу проводить з дитиною, читала молитви вголос, щоб дитинка також чула ці молитви. Дитина хоч і не розуміє їх, але у підсвідомості ці слова відкладаються, і якщо вони постійно будуть на слуху, дитині й самій буде легше молитися, коли вона досягне відповідного віку.

Павло Миронюк, ПАСТОР ЦЕРКВИ "Фіміам":

У відповіді на це запитання варто зазначити кілька аспектів:

1. За практичне пізнання Бога і духовне виховання першочергово мають відповідати батьки.

В Слові Божому про це написано так: "Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!... наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть". Псалми 78:3-7

Батькам слід вдома читати дітям Біблію, молитися з ними і за них, славити Бога в різний спосіб, передавати біблійні цінності дітям у доступній для них формі в побутових речах і у всіх інших сферах. Саме це і є духовним вихованням. А для цього, звісно, батькам необхідно це робити особисто. Щоб бути прикладом! Відповідно, батьки мусять для себе також брати духовну інформацію в церкві.

2. Всім відомо, що з перших років життя в дитячому розумі закладаються основи.

Тому, якщо батьки ходять до храму, відповідно, і в дітей, яких з собою туди беруть, закладається розуміння необхідності життя в побожності за Словом Божим. Маленького Ісуса батьки брали до храму, щоб здійснити необхідні заповіді ще у новонародженому віці, а потім в Біблії ми читаємо, що у 12-річному віці Ісус у храмі на рівних спілкувався з священиками. Це дає право думати, що Він там бував щорічно на великі свята в Ізраїлі згідно Закону Мойсеєвого.

Напевно, саме про це написано в Біблії: "Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї". Приповiстi 22:6.

3. Проте архиважливо, щоб дорослі люди, які ходять до храму для спільного поклоніння, мали бачення і здатність організувати у храмі все так, щоб дітям було цікаво, і щоб Слово Боже доносилося до них доступно і зрозуміло.

Якщо у храмі дитині потрібно вистояти по кілька годин і слухати те, що навіть дорослі не розуміють, якщо для дітей немає окремих заходів і програм під час богослужінь для дорослих, якщо на них не звертається увага під час богослужіння, якщо у церкви немає бачення проповідувати Євангеліє дітям ціленаправлено, тоді діти можуть зненавидіти церкву ще з дитинства, або щось подібне.

У нашій церкві батьки переважно приходять з дітьми з їх перших днів життя. Ми молимося в церкві осібно за кожну новонароджену дитину в наших сім'ях. Під час богослужіння працює дитяча кімната для діток до 3-х років, також дитячий клуб для діток віком 4-12 років, а підлітки вчаться вже слухати разом з дорослими. Діти дорослим в церкві не повинні заважати, і дорослі мають розуміти, що діти є діти, а батьки мають, звісно, вчити благовоління в поведінці під час богослужіння. У "Фіміамі" також є програми впродовж тижня для дошкільнят, підготовка до школи і приватна християнська школа. Також проводяться різноманітні дитячі та підліткові табори. Бо Христос сказав: "Пустіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене!"

ОТЕЦЬ ПАВЛО, НАСТОЯТЕЛЬ КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА:

За релігійне виховання дітей відповідають батьки. І дуже часто батьки кажуть, що дуже багато є церков, і дитина, як виросте, то нехай собі вибирає. Як на мене, то це трошки помилкове твердження, тільки релігійні поняття треба закладати від самого дитинства. Скажімо, в католицькій церкві немає такого – "з якого віку". В нас переважно батьки приводять дітей від моменту народження, коли вже дитинка після хрещення.

Я ще скажу, що багато батьків говорять, що дитина в храмі кричить, плаче, заважає, тому її не водять. Це помилково! Треба водити. Правдива побожність не буде робити кривди. Якщо людина прийде, то вона зрозуміє, що це дитина. Хоча буде багато противників казати, що заважають молитися чи ще щось. Але це ж дитина. Сам Ісус каже: "Не забороняйте дітям приходити до Мене!"

* * *

Також "Конкурент" поспілкувався з мамами, які привчають дітей до церкви, та запитав, як часто вони разом ходять молитися до храму.

Наталія Нестерович:

Хочу сказати, що це велике щастя – йти до храму зі своїми дітками. На серці в такі моменти не тільки радість, а й спокій, блаженство. Діти зі мною ходять на служіння з раннього дитинства. Найперше на молитву я їх приносила ще немовлятами, а потім вони хотіли йти туди, куди йде мама. Цікавість, а потім і розуміння того, що це необхідність для спокою душі, веде мою малечу до храму. Вдячність Богу за це.

Ольга Кононенко:

Ніколи примусово (бо так треба) не водила свою доньку у церкву, бо вважаю, що збагачувати дитину духовно, привчати до релігійних канонів і обрядів потрібно лише з позитивними емоціями. Для мене, як для мами двох доньок, зовсім не важливо, скільки разів за рік вони приймали причастя чи сповідалися, головне у змісті цих таїнств. Так, ще з раннього дитинства малечі слід пояснити основні правила поводження в храмі, з часом варто розповідати і основи релігійних вчень. Але примушувати, нав'язувати ходити на службу, вважаючи, що це ознака віри, не можна.

У багатьох родинах (у моїй в тому ж числі) вірити у Бога навчає бабуся. Вона і молитву "Отче наш" щовечора з внуками проговорює, і до церкви водить, і біблійні історії розповідає. А ще багато практичних і теоретичних знань в цій царині дали моїй старшій доньці уроки християнської етики у початковій школи. Вона їх дуже любила.

Оскільки діти сприймають світ яскраво, то ще зі свого дитинства пам'ятаю, що з нетерпінням чекала свята щедрого і смачного Спаса, бо дідусь робив нам яскраві букети з квітів та домашніх фруктів. І ми з великою гордістю за покладений на нас обов'язок освятити перший врожай йшли великою юрбою до церкви. Саме такі святкові та яскраві обряди подобаються і запам'ятовуються дітворі. Збирати кошик на Великдень, чекати першої різдвяної зорі, йти за освяченою водою та інше – це саме з таких обрядових дійств, що об'єднують людей спільними емоціями, наймолодші сприймають церкву. З часом це доповнюється і усвідомленням сутності того чи іншого свята чи літургійної служби. Головне – дорослим не поспішати і знайти той храм, де найкомфортніша аура.

Ольга Бузулук:

Дітей хрестили у храмі, за традицією. Ходимо в церкву десь 1-2 рази на місяць. Діти люблять розписані церкви всередині і причастячко. Люблять називати свої імена у хрещенні – Ангеліна і Домініка. Для мене церква, швидше, як місток між людиною і Богом. Але віднедавна я зрозуміла, що для того, аби молитись, говорити з Богом, не обов'язково ходити в церкву. Адже якби всі люди жили в Біблії, читали її і дотримувались, потреби в церквах не було б. Але люди люблять, щоб їх організовували, їм так легше, і це нормально. Добре, що хоч так. Поки діти малі, навчаю їх Слова Божого, щоб вони любили одне одного і інших, не робили зла. Церква в цьому допомагає, у нас хороший священик. А як підростуть, самі вирішуватимуть, чи відвідувати їм церкву, головне – щоб жили в любові.

Надрукувати
мітки:
коментарів