Поділитись:

Vox Dei: ким хотіли стати і чи змінили б професію відомі волиняни

Субота, 04 серпня 2018, 20:00

В Україні триває підсумковий і дуже важливий етап вступної кампанії. Абітурієнти отримують повідомлення про зарахування, визначаються і подають оригінали документів. Чи стануть вони успішними в обраній галузі, чи не шкодуватимуть про свій вибір – час покаже.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВСТУП-2018: ТОП-10 СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ З НАЙВИЩИМ ПРОХІДНИМ БАЛОМ (РЕЙТИНГ)

Тим часом ІА "Кокурент" вирішило порозпитувати відомих волинян, ким мріяли стати вони, чи працювали за спеціальністю і чи змінили б вибір, якби можна було повернутися в минуле.

Олександр Савченко, голова Волинської облдержадміністрації:

"Я мріяв в дитинстві, як і всі, стати космонавтом. Мені було чотири роки, коли Юрій Гагарін першим в історії людства "осідлав" космічний корабель "Восток-1". Тоді ніхто не хотів бути бізнесменом – всі хотіли полетіти в космос. А вже коли я усвідомив, що маленькі літачки, які літають в небі високо-високо, не можна потримати і погратися ними, якби вони впали, тоді зрозумів, що ця мрія дуже далеко. Після закінчення школи я возив документи в училище залізничного транспорту на спеціальність "Машиніст електровоза й тепловоза". У мене була лише одна четвірка – з російської мови, а отже, ніякої медалі, навіть срібної, бути не могло, бо це був основний предмет. Я поїхав в училище, і мене не прийняли, бо ще не видали атестат про закінчення освіти. І в школі тоді про це дізналися, мене викликав директор, зібрав вчителів, і всі разом вони мене вмовляли, щоб не робив дурниць, бо в мене можуть бути зовсім інші шляхи життєві. І тоді я вже вступив в технічний вуз, який і закінчив. Тому всі бажання, окрім космосу, здійснилися. І я вважаю, що зараз там, де повинен бути".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОДИН ДЕНЬ З ГУБЕРНАТОРОМ ВОЛИНІ ОЛЕКСАНДРОМ САВЧЕНКОМ

Алла Надточій, депутат Луцької міської ради:

"Дитинство нашого віку було таким, що мрій було не так багато. Було обмеження у професіях, порівняно із тим різноманіттям, яке ми маємо зараз. Оскільки займалася музикою, то мріяла про професію, пов′язану із музикою. Коли виросла і вступила в Луцький педагогічне училище на спеціальність "Дошкільне виховання", то досить комфортно себе почувала у навчальному закладі і бачила себе педагогом. Однак у 90-ті роки педагогам було важко, то змінила напрям професії на економічний. І, зрештою, в житті стала тим, ким стала. І економістом була, і менеджером, і банкіром, і підприємцем. Плюс юридичну освіту здобула. Мрії дитинства і майбутнє зійшлися тільки в тому, що здобула всі професії, які хотіла. І зовсім не шкодую про те, як склалося життя і куди мене завела доля. Якби повернути час назад, я б нічого не змінила. Адже на кожному етапі навчання я здобувала ті знання, які мені були потрібні. Так само вступила б у педучилище (зараз вже коледж), можливо, пов′язала свою роботу з педагогікою. Однак не шкодую про жодну здобуту професію. Це досвід, це спілкування з людьми, це вміння домовлятися, це вміння навчатися. Загалом в житті люблю вчитися, адже це завжди щось нове, цікаве".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: АЛЛА НАДТОЧІЙ: "ПОЛІЩУК НЕ ВИРІШУЄ НАВІТЬ НАЙДРІБ'ЯЗКОВІШИХ ПИТАНЬ"

Іван Мирка, директор департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації:

"Я з дитинства з батьком на дорогах. Без доріг не уявляю тепер своє життя. Так сталось, що мріяв бути і військовим, і пілотом, особливо космонавтом. Прийшлося, звичайно, постійно вчитися і багато працювати. Тому все життя – це колектив. Попрацювавши і повчившись трохи і за кордоном, і в Україні, давно прийшло розуміння, що всюди дуже цікаво. Дуже хотілося б повернути час назад, але щоб пережити знову ті чудові моменти. Дякуючи батькам, я проживаю неймовірно насичене і яскраве життя".

Михайло Щур, президент Волинського обласного благодійного фонду Олега Чернецького, член луцького виконкому:

"Мріяв стати конструктором. Завершуючи школу, змінив вподобання й прагнув стати юристом. Політичну діяльність сприймав як хобі. Батьки агітували не вступати на юридичний. І ось, коли поїхав у Львів здавати документи на підготовче відділення, то сказав: "Якщо сьогодні здам документи, то йду на юридичний, якщо ні – шукатиму іншу спеціальність!" У той день я не здав документи. То ж вибрав інший фах і вступив у 1990 році на суспільно-політичне відділення історичного факультету Луцького ДПІ. Мабуть, нічого не міняв би, життя надає можливість отримати другу освіту, але чи варто?"

Олександр Серватович, заступник голови спілки воїнів АТО у Волинській області, член виконкому:

"Я вже не пам′ятаю, ким хотів стати. За спеціальністю я медик, анеcтезіолог-реаніматолог. Працював в інтернатурі і в АТО. Закінчив інтернатуру Волинської обласної клінічної лікарні. Якби можна було повернути час назад, то вступив би ще раз на ту ж саму спеціальність. Адже медична освіта добре розвиває мозок у всіх напрямках, а не тільки в галузі медицини, і допомагає мені ухвалювати правильні рішення. Змушує мислити нетрадиційно, дивитися на питання не прямо, а із зворотнього боку, і знаходити шляхи вирішення різних проблем. Зовсім не шкодую, що закінчив медуніверситет, оскільки медична освіта, якщо вчитися, а не купувати, дуже складна і змушує мозок працювати. І в АТО мені медична освіта дуже допомогла. Єдине, щоб я зробив, якби можна було повернути час назад, то більше приділив би уваги іноземним мовам. Тут я маю велику прогалину".

Людмила Денисенко, директорка КП "Луцький зоопарк":

"Ще в дитячому садочку уявляла свою майбутню професію поруч з тваринами (можливо, давалися взнаки любов до тварин у моїй сім'і чи бабуся та дідусь – сільські ветеринари, коли на літні канікули батьки відправляли мене у село). Зрештою, після 9 класу вирішила вступати на ветеринара, але проти були батьки, мовляв, треба закінчити 11 класів, а тоді –подальше навчання. За два роки, навчаючись у філологічному класі і за порадою батьків вчитися лише у Луцьку, а, можливо, думали, що інші гени "проснуться", подала документи на філологічний факультет ВДУ ім. Лесі Українки. Після п′яти років яскравого навчання на факультеті та організацію відвідин зоопарку студентами рідної групи (мало хто розумів, чому я всіх "тащу" до зоо, а я тоді була там волонтером) потрібно було самим шукати місця для роботи, то пам'ятаю здивування комісії, коли я показала їм лист про працевлаштування до Луцького зоопарку. На питання про те, кого я там буду навчати, відповіла, що всюди треба працювати. Якби була можливість повернути час, то я б нічого не змінювала! Адже філологічна освіта – це творчість та інший кут зору на працю в улюбленому зоопарку".

Олександр Котис, журналіст і краєзнавець:

"Не було ніякої мрії в дитинстві мати якусь професію. Я про це просто не думав. Коли був малим, то любив гратися круглою табуреткою, верх якої крутився. Уявляв, що це руль. Потім мені стали подобатися тролейбуси. Мабуть, водій тролейбуса – це призначення згори, яке я так ніколи і не використав. Гарна професія. У 8-му класі школи я чітко розумів, що хочу мати наукову кар'єру і займатися астрономією. Таку і здобув освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Цікаво, що деякі люди, яким я казав, що вчуся на фізичному факультеті, думали, що це фізкультура. Інші ж, коли чули "астрономія", уявляли собі, що моя майбутня робота – це несповна розуму чоловік, який крутить глобус і складає гороскопи. Феєрично! Сплутати астрономію з астрологією і науковця з шарлатаном. Наукову кар'єру я залишив, ледь-ледь її розпочавши. Почав займатися історією Луцька. Це тепер моя професія – "поширювач твітів минулого". Повернутися назад не хочу, бо навіщо? Я зараз щасливий".

Ірина Олейник, керуючий партнер юридичної компанії "Аскольд":

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: АДВОКАТ ІРИНА ОЛЕЙНИК: "НАМ ВИГІДНО, ЩОБ КЛІЄНТИ МАЛИ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ"

"У ранньому дитинстві я хотіла стати кимось, хто знає відповіді на всі питання. Мені здавалося, що їх знають лікарі. Потім я захопилася малюванням, мені це подобалося, а тато мріяв, щоб я стала художником. Я стала юристом, але малювання виховало у мені любов до деталей, уважність, вміння зосереджуватися. Ці всі риси дуже корисні в юриспруденції, без них у нашій справі ніяк. Тому дитяче хобі, звичайно, принесло користь. Я люблю, щоб все було красиво. І в моїй роботі теж".

Наталка Войтович, телеведуча:

"У дитинстві мріяла бути або телеведучою, або співачкою. Завжди була на сцені – мабуть, тому. Але так склалося, що здобула освіту (тоді ще це був ВДУ) за спеціальністю "Політологія". Політологом ніколи не працювала, але в журналістиці здобуті знання дуже допомагають. Якби повернути час назад, я би обрала тележурналістику".

Андрій Тимчук, один із лідерів гурту "ФлайzZza":

"Мені важкувато було в шкільні роки визначитися, ким би я хотів стати в майбутньому. Здається, я хотів бути художником, артистом, актором, дизайнером... Щось таке творче. Але в останніх класах у мене був хист до географії. От ми і почали його розвивати. Олімпіади, додаткові приватні заняття тощо. Відповідно, згодом я став студентом географічного факультету тоді ще ВНУ ім. Лесі Українки. Проте і в школі, і в студентські роки паралельно займався музикою: був і є учасником музичних гуртів, крутив дискотеки, працював на студії, вів вечірки, концерти, фестивалі. Так сталось, що після універу я не знайшов роботи вчителя географії (чи чогось наближеного), а натомість добре розвинув свої здібності та контакти у музичному світі та дизайні. І досі працюю у творчій сфері. Іноді бракує мені музичної освіти і часом шкодую, що ліпше вступив би на потрібнішу для мене спеціальність. Але все в житті трапляється недаремно. Ціную та вдячний за тогочасний свій життєвий досвід і те, що СНУ навчив мене наполегливості та відповідальності під час навчання".

Віктор Корсак, голова ради директорів VolWest Group:

"У дитинстві мріяв стати лікарем. Мрії збулися. Якби можна було повернути час назад, то все одно вивчився б на лікаря".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВІКТОР КОРСАК: "ЗАТЯГУВАТИ ПРОЕКТИ – ЦЕ ВСЕ ОДНО, ЩО СЕКС НА СТАРІСТЬ ВІДКЛАДАТИ"

Надрукувати
мітки:
коментарів