Що відомі волинські тати забороняють робити своїм дітям

"Діти вже не ті, ми такими не були", – такі "філософські" фрази дедалі частіше чуємо від дорослих. Вони ж знають, як правильно себе поводити та на що варто акцентувати увагу в житті, аби вирости Людиною з великої літери.

Обмеження та заборони нерідко є ключовим моментом у процесі виховання дітей знаменитостей. Хтось не дозволяє своїм чадам їсти фаст-фуд, хтось – ретельно стежить за колом спілкування дитини, а інший обмежує бюджет на місяць, аби син чи донька не росли розбещеними.

"Конкурент" вирішив запитати у відомих волинських тат, як же вони виховують своїх дітей, що категорично забороняють, а в чому обмежують.

Тарас Божидарник (доктор економічних наук Луцького НТУ):

"Так, інколи обмеження є, зокрема час за комп'ютером, телевізором чи планшетом. Я на ніч забираю телефони в іншу кімнату.

Коли "проштрафилися", то забороняється приводити друзів. Також встановлюю обмеження по часу повернення з гулянь. Також приходиться забирати на кілька днів гаджети зовсім до "реабілітації" (сміється – К.)"

Олег Кобилинський (очільник ГО "Луцька міська організація Спілки воїнів АТО Волині"):

"Моїй дитині 2,8 роки. Легше сказати, що дозволяю (сміється – К.). За комп'ютером взагалі не можна. Мультфільми включаємо лише ввечері перед сном, якщо просить. Бо інколи просить почитати книжку. Щодо їжі, то тут раціон повністю контролює дружина. Якомога менше солодкого, смаженого, побільше молочного, каші, свіжих фруктів та овочів"

Євген Ткачук (депутат Луцької міської ради):

"Старший вже сам виховує свого сина. Але принцип виховання у мене для всіх однаковий. Вони у мене з 12-13 років працювали. От найстарший і зараз середній працюють. Працює помічником автослюсаря. У мене старший з 12 років починав підмітати офіс, а цей вже біля місяця працює на підприємстві. Допомагає, ключі подає, щось крутить, колеса знімає. Привчається до того, аби вміти заробляти кошти.

Для всіх великою проблемою є планшети, телефони, комп'ютери. Я на літо забрав комп'ютер – він у мене стоїть в кабінеті. У нього то є телефон і він ним безперечно користується. Але ще він мене займається спортом, і влітку також. Тренування – три рази в тиждень. І старший займався, і середній займається. От вчора після роботи він приїхав, повечеряв і о шостій вечора пішов на тренування. А сьогодні він знову на роботі. Він у мене спортивний, добре розвинутий, але проблема в тому, що весь час усі сидять у тих планшетах чи телефонах. Це стараюся максимально забороняти.

Силовими методами стараюся не наказувати. Інколи вистачає того, що я гляну. Мені один працівник (людина, старша за мене на 15 років) сказав: "Євгенович, достатньо того, що ви глянете так, як ви можете, і нам це забагато навіть". То я й стараюсь, щоби мої діти розуміли навіть мій погляд.

А меншого поки балуємо, але не дуже. Вже йому 2 рочки. Він вже знає, що якщо він не їсть, то дружина його лякає мишкою в туалеті. "Все, йдемо до мишки в туалет", – і він сідає, все з'їдає і дивиться, коли вже та каша закінчиться (сміється – К). Вже й починає говорити непогано. Серед трьох синів він найслухняніший. Але я не думав, що мишка так може "рішати". Але він також сидить, дивиться мультики в телефоні, по телевізору, але розвивальні. Ще купуємо йому конструктор, який для 4 років, а він вже його складає і грається. Це мені подобається".

Олександр Пиза (помічник народного депутата України Сергія Мартиняка):

"Моєму сину Роману 17 років. Після 23:00 не дуже хочемо, щоб гуляв. І не сидів в компі за "стратегіями". Проста пряма заборона неефективна, тому стараємось замінити якимись іншими активностями. Це не завжди вдається, але стараємось (сміється – К.)"

Григорій Недопад (перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради):

"У нас діти адекватні, звичайно, обмеження є і щодо доступу до інтернету, маю на увазі через планшети, телефони чи комп'ютери. Є певний визначений час. А взагалі на літніх канікулах вони стараються більше читати літератури. Як і тієї, що їм потрібна буде в школі, так і додаткову літературу теж.

Силовими методами дітей точно не наказуємо. Можливо, додатковими обмеженнями до комп'ютера, телевізора чи планшета. Зазвичай стараємося проводити психологічні бесіди на тему, як себе треба поводити".

Андрій Лучик (головний редактор ІА "Конкурент"):

"Багато можна говорити, як можна і треба виховувати дітей. Але одна справа говорити і знати, інша – реально робити це систематично. Тому розкажу про ті речі, які я намагаюся робити, щоб виховати мою 10-річну доньку Дарину.

Їжа. Не поїла "нормально" – ніякого солодкого. Думаю, це правило живе в багатьох сім'ях.

Смартфони. Дуже садять зір. Взагалі не дозволяємо користуватися. Іноді буває 15-20 хвилин раз на тиждень.

Комп'ютери. Як правило, дивиться разом із сім'єю, коли переглядаємо фільми/мультики, або ж просто слухає музику на Ютубі.

Гуляння. Заборона виходити за межі двору. При потребі – подзвонити й попередити. Як правило, гуляє до години дев'ятої вечора.

Читання. Застосовуємо систему спонукання, щоб читала щодня. Наприклад, не почитала – телевізор не дивишся. Не підеш гуляти, поки не повчиш англійську і так далі.

А загалом, як сказала якась мудра людина, виховуйте не дітей, а самих себе. Все одно діти будуть схожими на вас".

Сергій Шараєвський (режисер ток-шоу "Протилежний Погляд Live"):

"В мене дві доньки. У свої сім'ї я виконую функцію хорошого поліцейського, тому забороняю не надто багато. Насправді моя методика виховання полягає у розвитку стосунків з дітьми, у розмовах, у спільному проведенні часу, а не в постійних заборонах.

Звісно, є певні обмеження. Наприклад, час повернення додому з прогулянок, споживання солодкого. Але то більше моя дружина знає, що дітям не можна. Я сам постійно порушую правила (сміється – К.)".

Роман Романюк (директор Волинського обласного центру зайнятості):

"Особливих заборон, напевно, немає. Найкраще виховання дітей на власному прикладі батьків. Переконаний, що лише своїм прикладом діти можуть правильно виховуватися і черпати корисне, хороше і зможуть вирости гарними людьми.

Звичайно, що в наш час, коли інформаційні технології максимально розвинуті, то обмежую, звичайно, в міру. В міру дозволяю "зависати" на іграх. Діти повинні розважатися, гратися, але не заграватися за комп'ютером на планшеті і так далі. Найулюбленіші ігри дітей використовую як елемент мотивації до дисципліни і навчання. Дитина хоче – от, будь ласка, виконай, зроби і отримай оцінки. Тобто має бути мотивація однозначно. І має бути відповідна винагорода.

Я прихильник того, аби діти вели максимально активний спосіб життя, росли і розвивалися. Дітей змушую бути активними: і з м'ячем грати, у футбол, бадмінтон і різноманітні види ігрового спорту, аби були фізично активними.

Коли хтось "проштрафиться", то отримає обмеження в тих же іграх, доступності до телевізора. Хоче подивитися мультик – на сьогодні це є обмеження. Дитина повинна розуміти, що якщо допустила провину чи неправильно себе поводить, значить несе відповідне покарання. Жодним чином це не фізичне покарання, а більше морально-психологічне. Діти повинні розуміти, що за будь-яку дію треба відповідати. Якщо це правильна дія, то за це отримуєш винагороду, якщо це неправильна дія – відповідаєть у формі обмеження".

Костянтин Яворський (журналіст):

"Ми не обмежуємо. В тому то й справа, що ми з дружиною не обмежуємо. Їй все дозволено, вона в нас молодчина. Інколи керує ще й мамою, татом не дуже, але от мамою (сміється – К.).

Під ранок вона не приходить – тут є обмеження в часі до 22-00 години. Але вдома вона сидить хоч до 5-6 ранку, хоче – не спить, а потім відсипається. Бо ж канікули, то її простір.

Коли "проштрафиться", то ми трошки покричимо і заспокоюємося.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: КОЛИ ВАРТО ПОЧИНАТИ ВОДИТИ ДИТИНУ ДО ХРАМУ