Силою правди по корупції: волинський вимір

Для пересічного українця важливим є зниження рівня корупції в країні. "Сюрпризи" із незапланованою сплатою грошей в установах, вирішення грішми незаконних дій – неприємне явище, якому не місце в сучасному світі.

Як пише "Дзеркало тижня", у 2017 році Україна піднялася на перше місце в рейтингу корупції E&Y. Серед 41 країни тоді посіла перше місце Україна. Данія, Норвегія і Фінляндія мали на той час найнижчі прояви корупції в бізнесі.

У 2017 році Президент України Петро Порошенко назвав ключовою антикорупційну реформу. Про це йдеться на офіційній сторінці Президента. У 2015 році він антикорупційну реформу теж вважав головною. І не дивно, адже щоб розірвати "ланцюг корупції" в Україні, треба ще провести ряд реформ й далі суворо дотримуватись законодавства. Страх перед покаранням – найкраща "зброя" для викорінення корупції.

У жовтні 2014 року Петро Порошенко підписав Закон України "Про засади державної антикорупційної політики в Україні (антикорупційнастратегія) на 2014-2017 роки".

У 2015 році в Україні створили Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). А з 2016 року запрацювало Національне агентство з питань протидії корупції (НАЗК) .

Цікаво, що створення НАЗК було передбачено Законом України "Про запобігання корупції", ухваленого ще у 2014 році. Лише за два роки НАЗК запрацювало.

Основне завдання НАЗК – моніторинг е-декларацій чиновників, перевірка відповідності стилю життя відповідно до задекларованого майна. НАЗК має доступ до майнових реєстрів, складає протоколи про адміністративні порушення щодо вимог фінансового контролю. Окрім того, НАЗК проводить антикорупційну експертизу, досліджує стан корупції, займається формуванням антикорупційної стратегії.

Про корупцію громадяни можуть повідомляти не лише у правоохоронні органи. В Україні працює платформа "Хабардокс" для анонімних повідомлень про корупцію. Активісти та журналісти збирають інформацію й проводять антикорупційні розслідування.

В Україні журналісти-розслідувачі у своїх матеріалах викривають масштабні корупційні схеми, досліджують невідповідність стилю життя посадовців, суддів та політиків. Крім своєї основної роботи – інформувати, викривати корупціонерів – вони часто пишуть скарги про порушення в правоохоронні органи. Цікаво, що у 2016 році ООН визнала правозахисниками журналістів-розслідувачів, які викривають корупцію. Наприкінці березня 2016 року Рада ООН з прав людини ухвалила Резолюцію про захист правозахисників.

Історія створення волинської "Сили правди"

У 2017 році управління юстиції офіційно зареєструвало громадську організацію "Центр журналістських розслідувань "Сила правди". Очолила організацію журналістка Валентина Куць.

Крім Валентини Куць в команді працюють журналісти: Оксана Петрук, Аріна Крапка (Ірина Мусій), Юрій Горбач.

Заступник директора Центру журналістських розслідувань Юрій Горбач розповів, що журналісти створили такий центр, аби спільно займатися тим, що подобається.

"Я в "Силі правди", як і решта троє колег, – з часу створення. Як ініціативна група ми об'єдналися ще навесні минулого року. У жовтні зареєструвалися офіційно як громадська організація. Я готую журналістські розслідування і аналітичні матеріали. Наразі ми закінчуємо реалізацію першого проекту. Фактично це серія антикорупційних розслідувань і різних аналітичних статей. Основний метод – слово. Намагаємося привернути увагу громадськості і правоохоронців до зловживань, правопорушень і того, що від них хтось волів би приховати", – розповів він.

Зі слів Юрія Горбача, мета роботи журналістів – розвивати громадянське суспільство та правову державу шляхом поширення суспільно-важливої інформації. Журналістські розслідування працівники центру публікують на сайті "Громадське. Волинь"

"Основна ж наша ціль – це боротьба з корупцією поширенням правдивої інформації. Так склалося, що на Волині досі не було спеціалізованих медіа, які б займалися саме журналістськими розслідуваннями. Хочемо це виправити. Поки ми змушені публікувати наші матеріали в партнерів, але невдовзі сподіваємося запустити окремий сайт", – сказав Юрій Горбач.

Юрій Горбач зауважує, що кожна розкрита в розслідуваннях історія по-своєму резонансна.

"Торік мені доводилося спостерігати, як одна луцька компанія почала ремонти доріг ще до завершення тендерних процедур. Звісно, вона їх успішно виграла і все стало на свої місця: гроші заплачені, робота зроблена. Але це побачили ми і правоохоронні органи. Наразі засудили директора цієї компанії, він пішов з посади. Щоправда, відбувся легким переляком – 4 тисячі грн штрафу. Очікуємо, яка доля чекатиме на посадовців департаменту ЖКГ, з мовчазного дозволу яких це відбувалося", – зазначив Юрій Горбач.

Юрій Горбач розповів і про труднощі в роботі. Найчастіше стикається з тим, коли чиновники не хочуть надавати якусь інформацію. А ще частіше – з відсутністю будь-якої реакції з боку правоохоронців. Мусять звертатись до правоохоронців зі зверненнями про правопорушення, щоб звернули увагу на такі випадки, про які пишуть журналісти.

"Зазвичай вплив є тоді, коли берешся сам його створювати. Завдяки юристам, партнерам вдавалося відкривати кілька кримінальних проваджень, але далі справи рідко рухаються. Навіть в описаній вище ситуації з ремонтами доріг для директора компанії це лише маленький штраф і негативна відмітка в біографії. На регіональному рівні значно складніше досягнути якоїсь реакції", – зауважив він.

Відомий громадський діяч у Рівному Святослав Клічук та юристка Мирослава Примак виявляють порушення в тендерах на Волині. Вони також консультують журналістів та надають поради представникам бізнесу, активістам, журналістам про те, як мають без порушень відбуватись закупівлі.

"Ми заснували ініціативу "За чесний тендер" влітку 2014 року після закінчення Революції Гідності як спосіб спрямувати свої зусилля на конкретну сферу, яка потребує покращення. Спочатку ми просто шукали зловживання на тендерах, писали про них журналістам та у контролюючі і правоохоронні органи. Пізніше побачили потребу збільшення конкуренції, залучення нових фірм чи підприємців на тендери. Для цього консультуємо представників бізнесу", – зазначив він.

Святослав Клічук розповів, що в Луцьку вже організували чотири тренінги на тему тендерних закупівель.

Щодо зловживань та порушень в закупівлях у Луцьку, як приклад, Святослав Клічук навів справу з уникненням тендерів при закупівлі послуг з шкільного харчування. Управління освіти Луцької міської ради обійшло тендерну процедуру й уклало договір на харчування луцьких школярів на 2018 рік із комунальним підприємством "Луцький комбінат шкільного та студентського харчування". Детальніше про це можна прочитати на сайті "Громадське. Волинь" в матеріалі журналістки Валентини Куць.

"Загалом більшість фігурантів наших розслідувань залишаються без покарань. Але сподіваюся, що колись ситуація зміниться", – зазначив Святослав Клічук.

Як бачимо, журналісти та активісти – "у полі" справжні "воїни" щодо боротьби з корупцією. Важливо писати про проблеми корупції, щоб їх бачили інші. Тоді корупція для більшості громадян буде асоціюватись із соромом, а не з подяками, або ж з безпроблемним незаконним вирішенням питань за гроші.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛУЦЬКІ ЗМІ ОПИНИЛИСЯ СЕРЕД НАЙМЕНШ "ЕМОЦІЙНИХ" В УКРАЇНІ (РЕЙТИНГ)