"Політики йдуть за народом, а не ведуть його за собою", – Тарас Шкітер про початок президентських виборів

"Люди не знають, чого хочуть, до тих пір, поки їм цього не запропонують", – Фредерік Бегбеде, "99 франків".

Тарас Шкітер, співзасновник Громадянського Руху "СВІДОМІ"

Незабаром в Україні відбудуться вибори президента. Певно, кожен із нас відчуває це, вмикаючи телевізор, гортаючи соціальні мережі чи подорожуючи містами, де тисячі білбордів розповідають нам про майбутніх кандидатів.

Бенджамін Дізраелі, 40-й прем'єр-міністр Великої Британії давно сказав, що політики сьогодні йдуть за народом, а не ведуть його за собою. Ці слова актуальні, як ніколи. Нам варто усвідомити, що кожна політична кампанія будується, спираючись на результати соціологічних досліджень, відповідно до яких формується імідж та тези кандидата до народу. Кажучи простіше, політики завдяки соціологічним службам дізнаються у населення, якого вони хочуть бачити президента, а потім намагаються відтворити образ, який сподобається людям.

Відповідно до останніх опитувань, українці хочуть бачити чесного, порядного, патріотичного, справедливого, розумного президента, який любитиме свій народ і рухатиметься у ЄС разом із ним. Перераховані вище якості дуже абстрактні. Для одного патріотизм – це сплачувати податки, а для іншого – вишиванка та щире виконання Гімну України. Саме тому кандидати пропонують людям те, чого вони хочуть, тобто нічого конкретного.

Насправді, якщо кожен із нас усвідомить механізм формування політичної стратегії під час президентської кампанії та змінить у своїй свідомості якості, якими мусить володіти президент на конкретні запити, то життя та розвиток країни можуть кардинально змінитися. Замініть чесність на мінімальну зарплату в 10 000 гривень, справедливість – на мінімальну пенсію у 5 000 гривень, професійний досвід – на стратегію залучення іноземних інвестицій... У підсумку політики будуть будувати свої кампанії відповідно до нових людських потреб. І коли вони прийдуть до влади, доведеться виконати обіцяне або ж більше ніколи не отримати вотум довіри.

Так, у моїх словах присутній сарказм, навіть, швидше, певний романтизм. Але, на мою думку, лише відмовившись від абстрактних, неконкретних бажань, ми здатні обрати людину, яка вирішуватиме чітко поставлені завдання.