Андрій Д'яченко: "Війна – це найщасливіші роки мого життя"

З Андрієм Д'яченком я познайомився у жовтні 2016 року. Саме тоді було створено "Національний корпус", і він очолив їхній осередок на Волині. Під час телефонної розмови Андрій зазначив, що "Азов" не перетворюється у партію, а буде силою, яку створили вихідці з полку для здійснення змін у країні.

"На жаль, змінити щось докорінно в державі шляхом волонтерства, громадською діяльністю нереально. Тому ми вирішили, що ефективніше буде проводити зміни в країні через владні важелі", – говорив він майже 2 роки тому.

Записати з ним інтерв'ю я вирішив ще у серпні, після того, як поговорив з очільником "Нацкорпусу" в Україні Андрієм Білецьким... Розмовляти, як на мене, є про що, і в п'ятницю, 14 вересня, Д'яченко завітав до редакції ІА "Конкурент"...

***

– Як справи у "Національного корпусу" на Волині?

– Ми маємо три стабільних представництва: в Луцьку, Рожищі, Ковелі. Розраховуємо, що невдовзі з'являться ще Нововолинську, Маневичах та Володимирі-Волинському. Ми не стараємося вирости в 15 разів за рік, а намагаємося розвивати свій рух так, щоб він існував десятиліття, а можливо, й століття.

– На вулиці я часто зустрічаю намети "Національного корпусу" та агітаторів з вашими газетами. Звідки гроші?

– Наші агітатори – волонтери, яким ми даємо кошти лише на обід. Це молоді хлопці та дівчата, переважно студенти, яким цікаво долучитися до справи. Не дуже кривитиму душею, коли скажу, що сьогодні майже ніхто, окрім націоналістів, не готовий і не в змозі вивести на вулиці реальний живий актив (людей, які виходять на певні акції не за гроші, а за ідею). Так, звичайно, партійна структура потребує певних фінансів на офіс, транспорт і т. д. Загалом ми потребуємо 10-15 тисяч гривень в місяць. Ці гроші дають лояльні до нас підприємці. Для них це не є велика сума, а для нас – цілком достатня для закриття побутових питань.

– Проте злі язики кажуть, що у Луцьку вас фінансують різні політичні сили, які змагаються за владу у місті. Наскільки правдивими є такі розмови?

– Нам говорять, що нас фінансують люди, які працюють проти "УКРОПу". Це пов'язано з тим, що ми дуже активно виступаємо проти цієї політичної сили та її сателітів. Чому ми це робимо? Тому що вони захопили владу у Луцьку. На загальноукраїнському рівні ми в опозиції до влади… Але, погодься, дуже просто і легко критикувати та поливати брудом Порошенка на Волині. Це нічим не загрожує. А от виступати проти реальної влади в області, яку зосередив у своїх руках "УКРОП"… В цьому ми й вбачаємо справжню опозиційність. Очевидно, що саме звідси і ростуть ноги про якесь там фінансування.

– Для чого таким серйозним політичним гравцям вас боятися і розповсюджувати чутки про різне спонсорство від конкурентів? Яку небезпеку ви несете?

– Бояться тих, з ким не можна домовитися… Зі мною виходили на зв'язок люди, які захопили місто, і пропонували співпрацю… Не за безкоштовно, звичайно. Я чемно подякував та відмовив. Луцьк тримають під контролем абсолютно безпринципні люди, і вести з ними дискусію нема про що, оскільки це 100-відсоткові циніки. Я вважаю, що наша непохитна позиція сприяє тому, що нас остерігаються.

– Не секрет, що кістяк вашої партії формують члени полку "Азов". Сьогодні (п'ятниця, 14 вересня) один із добровольців "Азову" Олексій Кушнєр вступив до "Блоку Петра Порошенка "Солідарність". Як ти особисто ставишся до цього?

– "Азов" – це не секта, де всіх змушують приєднуватися до "Національного корпусу" після демобілізації з полку. Кістяк "Азову" складають націоналісти, які були в правому русі ще задовго до Революції Гідності та війни. Але в "Азов" приходили різні люди, досить часто і не націоналісти, ми не відмовляли їм у праві воювати за спільну справу. Вони керувалися загально-патріотичними мотивами, відвоювали певний час і повернулися до цивільного життя… Єдине, чого ми б не потерпіли, – це якби наші колишні бійці пішли в кримінал або брали участь в антиукраїнських рухах, та, сподіваюсь, таке неможливо апріорі. Олексій вибрав свій шлях, напевно, вирішив, що так буде простіше… Мабуть, краще, якщо в майбутньому депутатом якоїсь ради стане представник "БПП", який воював в "Азові", ніж бюрократ часів Януковича.

– Поговорімо про тебе. Коли ти став на шлях націоналіста?

– Певно, що десь у 10 класі… Це були 2004-2005 роки. Обравши націоналізм ще тоді, я жодного разу не засумнівався у правильності свого вибору.

– Як ти сприймаєш ліберальну ідеологію?

– В класичному лібералізмі було чимало хорошого… Але те, що нині називають "лібералами", – абсолютно деструктивні рухи, які призводять до руйнації традиційних основ суспільства, розмивають культурні та етнічні цінності. Мені здається, що у підсумку це призведе до падіння європейського суспільства перед ісламським світом. Такий лібералізм – ворожий для нас.

– Яка історія твого позивного "Хорват"?

– В "Азові" ми обирали позивні, не прив'язані до власної практичної діяльності. Відверто кажучи, нема жодного підтексту. З Хорватією мене нічого особливого не пов'язує, хіба що симпатії до їхнього національно-визвольного руху – усташів.

– Як довго ти воював?

– З травня 2014-го по серпень 2016-го, тобто 2 роки та 3 місяці.

– Що можеш розповісти про той час?

– Війна – це найщасливіші роки мого життя. Тоді я відчув, що маю змогу змінювати історію. Так було до липня 2015-го, поки всі добровольчі батальйони не вивели з передової і я перейшов працювати в штаб… Розпочалося буття в казармі, бюрократія, яка мене жахливо гнітила, оскільки я не йшов на фронт робити кар'єру військового офіцера. Принаймні, не в армії радянського типу…Замість того, щоб займатися якимись бойовими тренуваннями, якщо вже не війною, я 2/3 свого часу займався паперами. Тому у 2016 році я вирішив не губити своє життя в штабі і повернувся додому.

– В минулому році тебе побили…Кримінальне провадження вже закрили?

– Формально, воно відкрите, але ж ми знаємо, що нікого не знайдуть (посміхається)… Тоді була така історія: 21 червня 2017 року в Луцькраді проголосували за створення громадського формування "Національні дружини Волині". На той час в Луцьку вже було два ГФ: "Самооборона Волині" та одіозна "Варта порядку". Мені здається, що моє побиття було своєрідним попередженням, типу "ми тут правимо і ніякої конкуренції не потерпимо". Відверто кажучи, не розумію задуму організаторів. Вони справді думали, що я злякаюся 2-3 гопників та кількох синців і поїду в село, вирощувати капусту, як римський імператор Діоклетіан? (cміється)… Ми провели власне розслідування та встановили, що це були не мешканці Луцька. Фізично ми їх ще не знайшли, але колись ми це зробимо. Хе-хе (посміхається).

– Завершу нашу розмову простим, проте, на мою думку, потрібним запитанням. Яке місце "Національного корпусу" у політичному житті Луцька?

– Ми точно не зникнемо з радарів і не плануємо полишати публічну площину та будемо й надалі вивчати волинські проблеми і впливати на процеси. Намагаємось принести нове віяння у політику, в тому числі й у місцеву. Твердо віримо, що у нас все попереду.

Спілкувався: Руслан ПИЛИПЧУК

Фотографувала: Валентина МЕЛЬНИК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "БЕЗ ЦЕНЗУРИ: ВОЛИНЯНИ ЗНЯЛИ ФІЛЬМ ПРО ВІЙНУ НА СХОДІ (18+)"