Поділитись:

Lutsk Salsa Club: Сальса – це про стосунки чоловіка та жінки

Субота, 22 вересня 2018, 08:00

Вони надали у Луцьку фразі "пішли на танці" новий відтінок. Адже ще кілька років тому сальса, бачата сприймалися як танці виключно для професіоналів. А тепер будь-хто може провести вечір під латиноамериканські ритми, розповідаючи свою історію новій знайомій чи знайомому по паркету.

Salsa Club Lutsk свого часу заснувало п'ятеро людей. Тріо діючих керівників: професійний викладач танців Олександр Кашевський, ведучий Славко Мазурок та любитель танців Сергій Кіриченко. Та двоє, нині почесних членів клубу: власниця кав'ярні Зоряна Гладишевська та адвокат Олександр Мисковець. Днями клубу виповнюється рік і святкування буде, звісно, танцювальне, зі справжнім латиноамериканським колоритом. Про "брудні танці" спілкуємося зі Славком.

– Із чого почався клуб у Луцьку?

– Олександр Кашевський на базі СК "Денс" навчав танцям у вигляді факультативних занять, умовно кажучи, це був гурток. Але ми вирішили вивести навчання на новий рівень та заручилися підтримкою першого сальса-клубу в Україні, Salsa Club Kiev. Його заснували Юлія Ганночко та кубинець Ренальдо Пауел, який покохав українку і переїхав жити в Україну. Так ми стали регіональним відділенням клубу, подібні клуби є в Одесі, Львові, Рівному, Дніпрі та інших містах.

– Які переваги дає підтримка київського клубу?

– Це дає чимало плюсів, особливо на початках. По-перше, викладачі з Києва приїжджають та дають майстер-класи. По-друге, ми їздимо на їхні навчання, фестивалі від Salsa Club Kiev. Окрім цього отримуємо консультації щодо методики викладання, проведення заходів тощо.

– Якщо Олександр та Сергій відомі любителі танців, то для тебе це щось відносно нове. Розкажи свою історію знайомства з сальсою.

– Приблизно три роки тому я потрапив на вечірку у Львів. Мене настільки це захопило, що я подумав, як було б чудово, якби щось схоже було у Луцьку. І з того все почалося. У клубі я більше займаюся організаційною складовою.

– Але танцювати ти навчився?

– Деякі люди кажуть, що так. Хоча я сам до цього ставлюся критично і вважаю, що не вмію танцювати сальсу. Питання відносне. Хтось каже, що межі досконалості немає. Можливо, але я не відчув, що можу танцювати так, як би я хотів.

– Ще трішки нервуєшся на танцполі?

– Так, хвилювання є. Особливо, коли запрошуєш партнерку, яка дуже гарно танцює. Хоча це не головне у сальсі.

– А що головне?

– У сальсі головне контакт. Партнери можуть бути різні за рівнем підготовки, але якщо все відбувається так, як цього вимагає сальса, то все буде чудово.

– Здається, що сальса – це дуже контактний танець, де партнери один одного мають відчувати. Тобто, чи обов'язково бути знайомим з тим, з ким танцюєш?

– Насправді, сальса – це не дуже контактний танець. Так само, як і бачата домінікана. Якщо відстань надто близька, то можна відсторонитися на комфортну. Партнер це відчуває і триматиме ту дистанцію, яка задала партнерка. Тому можна танцювати будь з ким.

– Зрозуміло, можна навіть не знати імені…

– Ні, все ж варто познайомитися. Сальса за структурою нагадує стосунки чоловіка та жінки. Такі ж стосунки у танці, як у житті. Чоловік запрошує дівчину, знайомиться – танець має певні рухи. Запрошує дівчину на каву – це інші рухи танцю. Пара планує зблизити стосунки – танець змінюється. І зрештою, є пропозиція провести разом вечір – партнерка погоджується, чи ні. Це історія, яка відображається у танці. Розуміння цього приходить з часом і нині для мене сальса виглядає іншою, аніж коли я починав танцювати.

– Тобто, сам танець може викликати і ревність.

– Так, звичайно. Жінки ревнують чоловіків, коли вони танцюють з іншими. Так само і чоловіки. Тому, коли ми вчимося, то постійно змінюємо партнерів, щоб не було звикання, аби відбити цю ревність. З іншої сторони є пари, які одразу вказують, що танцюють лише вдвох. Це їхній вибір і його треба поважати. Це не дуже добре для навчання, але я їх розумію, бо сам так починав.

У перекладі "сальса" - це соус. Який він на смак?

– Цей соус індивідуального приготування. Кожен сам обирає смак. Для когось цей соус м'який, для іншого перчений.

– Розумію, що питання індивідуальне. Але скільки в середньому минає часу від перших па до виходу на танцмайданчик на вечірці?

– Зі свого досвіду скажу, що можна танцювати вже за місяць занять. Достатньо просто психологічно налаштувати людину. Так, ви спочатку виконуєте базові рухи і вони дуже важливі. За два-три місяці арсенал збільшиться. Але потрібно починати як можна швидше саме танцювати, практикуватися. Бо чим швидше людина перейде до практики, тим швидше вона почуватиметься вільною. Ми робили невеличкі вечірки, аби новачки призвичаювалися, втрачали скутість, боязнь. Після такої практики одразу відчувається прогрес – як на занятті-навчанні, так і під час практики.

– Як вважаєш, сальса допомагає долати комплекси?

– Розповім про себе: я прозаймався півтора місяці та поїхав на майстер-клас. У мене нічого не вийшло. Я дуже рознервувався і закинув танці на півроку. Зрештою, повернувся і вже не припиняв практикувати. Щодо подолання комплексів – прикладів чимало. Серед наших учнів є такі, які не відчували ні музики, ні ритму, не мали пластики. А нині вони одні з найпопулярніших партнерів. Тому можна бути деревцем, але мати бажання навчитися і розвиток буде. Адже тут особливої техніки не потрібно.

– Що у сальсі найголовніше? Почуття ритму, техніка, пластичність?

– У сальсі, як я казав, все відбувається, ніби у стосунках чоловіка та жінки. Має бути відчуття такту та поваги. Чоловіки мають бути джентльменами, а леді – ледіс.

– А щодо одягу – чи обов'язково мати туфлі?

– Ні, жодних вимог немає. Танцюйте хоч босими!

– Чи є люди, яким не підходить сальса?

– Так, це ті люди, яким просто не подобається танець. У мене є знайомі, які приходили на вечірки клубу, дивилися, але казали, що це не їхнє. У першу чергу танець має зацікавити візуально.

– Упевнена, що багато людей і хотіли би танцювати, але не мають партнера. Чи обов'язково приходити на заняття двом?

– Не обов'язково, але бажано. Замість чоловіка запросіть брата, кума, друга, родича. Справа в тому, що дівчата зазначай активніше йдуть на заняття, аніж чоловіки. Але сальса – це все ж таки парний танець. Нині ми балансуємо кількість хлопців та дівчат. Нормально, якщо на одного хлопця щонайбільше три дівчини. Хлопці тоді постійно у русі, а дівчата мають з ким танцювати.

– У сальсі головний партнер?

– Так, але партнерка має вміти піддаватися.

– Чи є якісь табу у танці?

– Головне бути тактовним, етичним. Якщо рука має лежати на лопатці, то вона має бути там, а не значно нижче. Вульгарності тут не повинно бути.

– У вас річниця. Чи вдалося встати на ноги за цей час та як святкуватимете?

– Протягом цього року ми працювали над структурою, якістю вечірок. Мабуть, 70% запланованого вдалося втілити в життя. А на вечірці буде багато сальси, музики та гостей.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У ЦЕНТРІ ЛУЦЬКА ДІВЧАТА ТАНЦЮВАЛИ ЗАПАЛЬНІ ТАНЦІ (ФОТО)

Надрукувати
мітки:
коментарів