#Сім_сорок. Ти знаєш, що ти людина?

Фальшивих посвідчень учасників бойових дій гуляє в Україні чимало. Шахраї не гребують: підхоплюють будь-яку тему, яку підкидає їм реальність. І як відрізнити справжнього атовця від того, який лише ним прикидається, не знаю. Але знаю напевне: завжди треба залишатися людиною.

Сварки між водіями і власниками посвідчень атовця чую не раз: то посвідчення не таке, то воно не діє на такому маршруті, то треба було брати квиток в касі тощо. Зазвичай посперечаються – порозуміються. Але й, буває, ситуація має інший розвиток. Одного разу в міжміський автобус зайшов атовець з родиною. За сім’ю заплатив. За себе – посвідчення, точніше його копія з чиїмись підписами. Мовляв, оригінал затерся, поки виготовляють нове посвідчення, дали завірену копію. Водію таке не підійшло – вимагав гроші. І зрештою, мабуть, був правий. Зупинив транспорт і відмовився рушати, поки той не заплатить. Натомість атовець божився, що він справді атовець і його історія правдива. І бідкався: не користувався б посвідченням, однак ще 10 гривень зараз не має. Почали обурюватися люди, а потім скинулися і заплатили за чоловіка.

До чого я це все: чоловік з родиною їхав у сусіднє село, вартість проїзду – 10 гривень. Погодьтеся, якщо з вашого гаманця кудись подінуться 10 гривень, ви особливо не відчуєте, що збідніли. А дехто, може, й згуби не помітить. Бо 10 гривень – це навіть не буханець хліба. Чи варті вони агресії, приниження і пліток?