Поділитись:

Об’єднавчий Собор: як відбуватиметься, чим важливий і хто може очолити церкву

Четвер, 13 грудня 2018, 15:50

Майбутній Собор – це як установчі збори, які проводять при утворенні нової структури. Передбачається, що він дасть старт новій Українській помісній церкві. Також на Соборі повинні затвердити Статут цієї церкви і вибрати її Предстоятеля.

Про це йдеться у матеріалі lb.u 

Сперечаються, яким Собору бути: архієрейським або помісним. У чому різниця?

Статус помісного Собору вищий і важливіший, ніж архієрейського. Особливо, якщо йдеться про історичну подію подібного масштабу. Якщо твердження нової Помісної церкви пройде в форматі архієрейського Собору, це дасть можливість представникам інших церков (особливо тим з них, хто налаштований не надто дружньо), його результати не визнавати. Ну, і нову українську церкву – теж. 

Крім статусу двох форматів, різниця ще в кількості учасників, а також в їхніх правах.

Так, на нинішньому етапі Київський патріархат акцентує (за допомогою вирішення свого Синоду): бути присутнім на Соборі повинні архієреї (єпископи, архієпископи і митрополити), вони ж – голосувати. У межах логіки КП, присутність священиків і мирян від кожної єпархії теж допускається, але голосувати вони не можуть.

Своєю чергою, Константинополь наполягає: в Софії слід зібратися і архієреям, і духовенству, і мирянам. Причому всі вони повинні голосувати.

Хто і як вибирає делегатів від духовенства і мирян?

Теоретично в кожній єпархії мають відбутися спеціальні збори, на яких і затвердять делегатів. На практиці здійснити це вже не встигають, тому кожен єпископ може вибирати свою «групу підтримки» на власний розсуд. Чітких правил щодо проведення Собору немає. Процедури заново затверджуються під кожен новий Собор.

Яким буде Собор: помісним або архієрейським?

Вирішать уже на самому Соборі. У Софію точно приїдуть і єпископи, і священики і миряни. Чи отримають останні право голосу - визначаться на місці.

Архієреїв – КП, МП і УАПЦ (запрошення розіслані абсолютно всім) – всього близько 150 чоловік. Оптимістичний розклад (з урахуванням духовенства і мирян) – помножити цю цифру на три. Реалістична кількість учасників Собору – максимум 200 осіб.

Єпископів МП також запросили? Вони прийдуть?

Так, запросили. Правда, внутрішнім рішенням МП заборонив своїм єпископам з'являтися на Соборі. Знову-таки: з точки зору Константинополя, ці загрози і заборони наслідків не мають, відтак, можливо, кілька представників МП в Софії все ж з'являться. 

Пишуть, що Київський патріархат наполягає на закритому голосування, а Константонополь – на відкритому.  Процес відкритого голосування більш контрольований лідерами церков. Що однозначно вигідно КП. Закрите голосування – більш демократичне.

КП у себе на Синоді вже зажадав робити Собор саме архієрейським і проводити закрите голосування. Вони можуть диктувати умови?

З точки зору Константинополя, після 11 жовтня (дати прийняття Фанаром рішення про дарування Томосу), Україна повернулася в ситуацію до 1686 року. Тобто тут існує тільки лише Київська митрополія Константинополя. Усе. Всі інші, зокрема Київський патріархат, поза законом.

Отже, (знову-таки, з точки зору Константинополя), ні Синод, ні Собор КП проводити не має права. Однак Філарет йде ва-банк. Це може спричинити процес підриву створення Помісної української церкви. Тут навіть зусиль «русского мира» не треба.

Справа в тому, що Томос для України Фанаром вже затверджений (на тому ж засіданні від 11 жовтня). Затверджено, але – це надзвичайно важливо – не підписано. Згідно з процедурою, підпишуть його лише на наступному Синоді. Не раніше кінця січня 2019-го, а то й пізніше.

І якщо в Україні все і далі буде відбуватися всупереч первинним домовленостям (нехай частина з них і була усною), ймовірно, документ не підпишуть. Тобто Томосу для України не буде. Таким чином, Україна знову втратить історичний шанс знайти церковну незалежність.

Щодо Статуту нової церкви? Кажуть, його нам «спустив» Константинополь.

Дійсно, на останньому засіданні Синоду в Константинополі був затверджений проект Статуту для нової української церкви.

Два важливих акценти. 

Перший: це – саме проект. І він не є кінцевою формою. Тобто українські архієреї можуть змінювати і допрацьовувати документ. Передбачається, це станеться на Соборі.

Друге: Україна безпосередньо винна в події. Спочатку передбачалося, що українці самі повинні були визначити всі: формат нової церкви, її статут, параметри проведення Собору. Але цього не сталося, і Константинополь охоче перейняв ініціативу. Тепер саме Фанар виступає головним організатором Собору, «задає тон» і навіть грає серйозну роль у визначенні кола кандидатів в Предстоятелі.

Проект Статуту в Україну привіз посланник Константинополя митрополит Еммануїл Гальський. Він же буде головувати на Соборі. Статут встигли попередньо обговорити. Затвердити його повинні на Соборі. Зокрема тому і незрозуміло, скільки саме він триватиме.

Кого ще можна буде побачити в президії Собору?

З огляду на ситуацію, що склалася, президію, ймовірно, почнуть формувати вже на місці, перед проведенням.

Очікується, що Філарет буде присутній. Інтрига в тому, який на ньому буде головний убір. Сам Філарет звик носити кукіль – символ патріаршої влади, але Константинополь наполягає, що Філарет наразі не патріарх, а митрополит. Саме в цьому статусі він відновлений в правах рішенням Константинополя. Можливо, відсутність у нього на голові куколю стане своєрідним компромісом в обмін на вільне перебування в президії.

Чому Україна сама не спромоглася організувати Собор? 

Для держави, а точніше для виборчої кампанії Петра Порошенка, важливий був сам піар-хід з Томосом. Суть цього процесу для церкви Банкову цікавила мало, тому на певному етапі вона просто самоусунулася.

Своєю чергою, інтерес патріарха Філарета полягав у тому, щоб переформатувати все «під себе», підпорядкувати власними правилами. Тоді як Фанар наполягав на рівноправній участі в процесі всіх сторін. Незалежно від їх кількості. 

У підсумку головним організатором Собору зараз виступає Константинополь. 

Що буде, якщо Собор відкриють, але він нічим не завершиться, «зависне» на невизначений час? Кому це вигідно?

Це найбільш несприятливий сценарій. Для України, а також для її світської влади. Тоді як церковники втрачають не особливо.

У тому випадку, якщо на майбутньому Соборі архиєреї не зможуть затвердити Статут, а також вибрати свого Предстоятеля, всі загрузнуть в тривалому переговорному процесі.

Більше від всіх від цього, звичайно, виграє МП і «русский мир». Причини зрозумілі.

Константинополь в принципі в накладі теж не залишиться. Як уже зазначалося, відповідно до нинішнього бачення Фанара, в Україні діє винятково Київська митрополія. Тобто нас «повернули» на позиції до 1686 року.

Київський патріархат також у виграші, оскільки отримав канонічний статус (фактичне визнання свого статусу).

А ось Банкова – в однозначному мінусі, адже Петро Порошенко сподівається зробити Томос і єдину Помісну церкву одним з головних стовпів своєї виборчої кампанії. 

Хто буде номінуватися на посаду Предстоятеля нової української Помісної церкви?

Це одне з головних питань (після прийняття Статуту).

Найбільш ймовірним претендентом, звичайно, вважається, Філарет, але він вже заявив, що не балотуватиметься.

Від УАПЦ кандидатів поки немає, від МП таким претендентом називають Симеона (Вінницького), від КП відразу три прізвища – митрополит Єпіфаній (якого Філарет призначив наступником – в разі своєї смерті – ще в 2013-му році), Михаїл (Луцький і Волинський), а також Димитрій (Львівський).

Компромісний варіант – «тимчасовий» предстоятель, що просувається Константинополем (наприклад, екзарх Іларіон (Рудник).

Так чи інакше, кого б не обрали главою Помісної церкви, саме ця людина на початку 2019-го року в Стамбулі повинен буде спершу отримати підтвердження своєї посади, потім – Томос для України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів