Політичне обличчя Луцька, або Що ми знаємо про місцевих депутатів

Сучасна Україна перебуває в активній стадії демократичних трансформацій, що своєю чергою декларує якісні зміни в контексті розвитку громадянського суспільства.

Однак поряд із явним прогресом, який відбувся після Революції Гідності, в суспільно-політичній площині є речі, за які, відверто, і досі соромно. Насамперед це стосується відкритості нашої влади. І якщо на державному рівні певний прогрес відбувся, то депутатам місцевого рівня похвалитися явно не мають чим. Далеко ходити не потрібно – чого варта лише ситуація в Луцьку.

За даними Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу, Луцьк посідає третє місце в Україні після Києва та Одеси за кількістю прийому виборців депутатами раз на місяць – з показником в 91 %. Звичайно, така статистика не може не тішити. Найпоширенішою практикою серед депутатів Луцької міської ради є прийом громадян двічі і більше разів на місяць. 17 місцевих обранців здійснюють прийоми виборців три і більше разів на місяць, ще стільки ж – двічі на місяць. 6 депутатів проводять прийоми принаймні 1 раз на місяць. І лише 1 обранець Луцька не веде прийом особисто.

Однак одна із ключових проблем полягає в тому, що дні і години прийому більшості депутатів Луцької міської ради є незручними для громадян, які працюють. В більшості випадків час прийому народних обранців припадає на робочі дні в період з 9:00 до 18:00. Щоправда, винятком є Микола Яручик та Петро Бойко, які час від часу проводять прийоми і у вихідні. Прикрим є і те, що на сайті Луцької міської ради взагалі відсутня інформація про проведення прийомів громадян трьома депутатами: Олександром Кравченком і Олександром Волинцем (фракція «УКРОП») та Наталією Бундою (фракція «БПП «Солідарність»).

Окрім того, проблемою залишається відсутність на сайті Луцької міської ради у розділі «Депутати міської ради» біографічної інформації про депутатів. Потішити може звичайного обивателя, який вирішив детальніше познайомитися із політичною елітою міста, лише фотографія, дата народження, місце проживання та фракційна приналежність того чи іншого слуги народу. Можливо, для когось такі речі є не важливими, але в рамках їхньої діяльності відомості про освіту, досвід та місце роботи повинні бути відкритими та загальнодоступними. І вирішити цю проблему є не так і важко, якщо, звичайно, нашим депутатам немає чого приховувати.

Зважаючи на інформування виборців про свою діяльність, слід зазначити, що за минулий 2017 рік лише 26 депутатів опублікували свій звіт на офіційному сайті Луцької міської ради. Поряд із тим звіти шести депутатів було виявлено на офіційних сайтах політичних партії «Громадський рух «Народний контроль», ВО «Батьківщина» та «Українське об’єднання патріотів – УКРОП».

Можна припустити, що в епоху розвитку інформаційних технологій та великої популярності соціальних мереж місцеві обранці комунікують та звітують зі своїми виборцями через них. Але знову ж таки, за даними Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу, 50 % депутатів Луцької міської ради взагалі не інформують виборців про свою діяльність через мережу Facebook. І лише 18 депутатів (43 %) активно використовують соціальну мережу для двостороннього зв’язку із громадою міста. Решта з них періодично оприлюднюють у Facebook інформацію про свою діяльність, але далеко не систематично.

Об’єктивно зменшилася активність депутатів у співпраці із громадськими організаціями на Волині. Зараз це можна списати на підготовку до виборів та формування виборчих штабів і, відповідно, брак часу. Але така тенденція простежується ще з 2015 року. Небажання зайвий раз "світитися" та брати участь в тому чи іншому публічному заході є явним проявом атрофації політичної культури народних обранців.

Цілком очевидним, особливо за підсумками сесій міської ради, є той факт, що в пріоритеті місцевих депутатів є не налагодження конструктивного діалогу з громадою міста для подальшого вирішення проблем, які турбують лучан, а все той же традиційний розподіл сфер впливу.

Отже, якщо Україна стала на шлях будівництва нової, ефективної, демократичної держави, то однією із найважливіших складових цього процесу є налагодження постійного зв’язку населення з представниками державних та самоврядних органів управління. На разі політичне обличчя Луцька є не зовсім відкритим та щирим до своїх виборців. Залишена у спадок від СРСР патерналістська модель взаємовідносин між громадянами та владою повинна залишитися у далекому минулому. Адже розвиток форм комунікації місцевої влади із громадою є шляхом розширення участі громади в місцевому політичному процесі, що сприяє відкритості і підзвітності влади та зростанню рівня довіри до неї з боку населення. Відповідно, ефективність влади також буде зростати.

Але, зважаючи на сучасні реалії Україні, ще є над чим працювати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Сайт Луцькради містить повну інформацію лише про двох депутатів, – дослідження
• Дослідження: чи легко лучанам потрапити на прийом до депутата