Поділитись:

#Сім_сорок. Святий Миколай вже в дорозі

Автор: Оксана Пуняк |
Вівторок, 18 грудня 2018, 07:40

До мене в дитинстві не приходив Дід Мороз, тільки святий Миколай. Точніше Дід Мороз приходив, але не завжди і через мамині чи татові руки – він ніколи не залишав нам подарунки під ялинкою. Ми з братом знали: писати листи і щось просити в Діда Мороза марно. Він не викликав довіри і найчастіше приносив просто солодощі. Ненадійний дядько, одним словом. Ми швидше вірили в зайчика, якого зустрічав тато з роботи і який нам завжди передавав гостинець. І в те, що Вєрка Сердючка – то жінка. А ще ми ніяк не могли зрозуміти, хто така тому Діду Морозу Снігуронька і яка від неї користь. 

Інша справа – Миколай. У нього можна було попросити не тільки щось матеріальне, а й здоров’я для всіх. Ну й щоби мама перестала злитися за розбитий келих із сервізу, або ж щоби брат давав частіше гратися тетрісом. Бо Миколай – чоловік авторитетний. І, звісно, майже усе, що просиш, він приносить чи робить. А якщо не робить, то має на все те логічне пояснення. Ним лякали цілий рік: не будеш слухняним – буде різка, а не подарунок. І в день Святого Миколая дзвонять дзвони в церкві – відчуваєш, що свято.

А з віком той Дід Мороз взагалі зник. Ще спершу в школу на новорічні свята приходив, а потім зовсім пропав із горизонту. Та й якось так в родині нам пояснювали, що в різних країнах є свій Миколай: Санта Клаус, Мікулаш, Йоулупуккі і так далі. А Дід Мороз тоді хто і чому до нас має приходити?

Ну й от вже рік, як його декомунізували. І я не відчуваю якогось суму з цього приводу. А Миколай, як і був, є й сьогодні. Трохи інший, звісно. І листи вже не пишеш, і подарунків не чекаєш, але десь там, глибоко в душі, віриш у диво. Отож, будьте слухняні, Миколай вже в дорозі wink

Надрукувати
мітки:
коментарів
17 березня 2019
13:20
16 березня 2019
15 березня 2019
11:10
09:00
14 березня 2019