Поділитись:

Як німці захоплювали Луцьк у 1918: III Універсал, мітинги і зміна влади (частина ІІ)

П'ятниця, 11 січня 2019, 20:00

ІА "Конкурент" продовжує розповідати про події, які передували німецькій окупації в Наддніпрянській Україні у листопаді 1917 – лютому 1918 років, наслідки цих подій та що відбувалося тоді у Луцьку.

ЧИТАЙТЕ ПЕРШУ ЧАСТИНУ: Як німці захоплювали Луцьк у 1918: комендантська година і створення нової влади 

За 96 днів до початку окупації Луцька... 

2 (15) листопада 1917 року, четвер. Копачівський ліс.

Село Копачівка розташоване між Луцьком та Ковелем, який перебував тоді під німецькою окупацією. Отже, цей ліс неподалік лінії фронту. Цього дня тут був організований мітинг солдат 126-ї піхотної дивізії, що рішенням командування Південно-Західного фронту підлягала розформуванню як ненадійна і деморалізована. На мітингу солдати відмовилися від виконання наказу про розформування дивізії.

Солдати дивізії оголосили себе червоногвардійцями і зібралися йти з району Рожища на Луцьк, однак тоді цей «похід за владою» не відбувся. Командиром дивізії обрали голову ревкому прапорщика Дмитрієва.

5 (18) листопада за ініціативи більшовиків у селі Несвічі ( нині Луцького району) розпочав роботу з’їзд солдатських комітетів 1-го Туркестанського корпусу під головуванням більшовика Григорія Разживіна. У роботі з’їзду брали участь 136 представників від полкових і дивізійних комітетів, більшість яких належало до більшовиків.

Раднарком для реалізації Декрету про землю наказав скликати повітові селянські з’їзди, утворювати земельні комітети та спеціальні комісії для розподілу поміщицьких земель та майна. Всупереч цій вказівці, Головний земельний комітет поваленого Тимчасового уряду 28 жовтня (10 листопада) видав розпорядження, у якому пропонував усім губернським, повітовим та волосним комітетам, а також закликав усіх селян, не виконувати Декрету про землю.

Відкрився повітовий селянський з’їзд і в Луцьку. Це сталося 5 (18) листопада. Але ніяких рішень ухвалено не було, бо з’їзд було зірвано через непорозуміння делегатів. Вирішення земельного питання у Луцькому повіті залишилося відкритим…

У той час, коли луцькі можновладці обговорювали подальші перспективи розвитку подій у країні, у Києві  відбувалися запеклі бої майже шеститисячних сил більшовиків зі штабом Київського військового округу, в розпорядженні якого було до десяти тисяч чоловік. Так сталося, що Центральна рада, спостерігаючи за зіткненнями, спочатку була нейтральною. Але невдовзі, у вирішальний момент, Центральна рада наказала восьми тисячам своїх бійців прийти на допомогу більшовикам, змусивши штаб армії до евакуації з Києва.

Але більшовики оторопіли від здивування, коли Центральна рада оголосила, що бере на себе верховну владу в усіх дев’яти губерніях, де українці становили більшість…

За 91 день до початку окупації Луцька... 

7(20) листопада, вівторок. Київ. Проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради.

7 (20) листопада 1917 року український представницький орган Центральна рада своїм Третім універсалом проголосив про створення Української народної республіки (УНР) . Про незалежність України тоді ще не згадували. Єдиною силою, яка відразу заявила про необхідність створення незалежної української держави були маловпливові “самостійники” на чолі з Миколою Міхновським. У ІІІ універсалі Центральної ради проголошувалося:

Микола Міхновський><span class=Микола Міхновський

“Віднині Україна стає Українською народною республікою. Не віддаляючись від Російської республіки, зберігаючи єдність її, ми твердо станем на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська республіка стала федерацією рівних і вільних народів“.

Центральна рада визначила кордони Української народної республіки (УНР) у межах дев'яти губерній (Київської, Чернігівської, Волинської, Подільської, Харківської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської (без Криму) у складі федеративної Росії. Майбутню долю України мали встановити Українські установчі збори, вибори до яких ЦентральнарРада запланувала провести 9 січня 1918 року. Заходи щодо аграрної політики, проголошені в універсалі, нічим не відрізнялися від  декрету Радянської Росії про землю. Право власності на землю поміщицьких та інших нетрудових господарств касувалося, а сама земля визнавалася власністю всього трудового народу і повинна перейти до нього без викупу. 

Наступного дня, 8 (21) листопада, Луцька гарнізонна рада на чолі з українським есером Сильвестром Якубовичем, що не визнала ревком органом влади, організувала свято з приводу проголошення УНР. Відбулося урочисте богослужіння. Над міською управою замайорів синьо-жовтий прапор. Керівництво гарнізонної ради звернулося за дозволом до міської управи, яка тоді займалася переважно господарськими питаннями. Ані ревком, ані Раду солдатських, робітничих та селянських депутатів гарнізонна рада до відома не поставила.

Тоді ж, 8 листопада, з’їзд солдатських комітетів 1-го Туркестанського корпусу, що з 5 листопада проходив у селі Несвіч, прийняв резолюцію, в якій висловив недовіру армійському і фронтовому комітетам, що складалися переважно з есерів та меншовиків. 11 листопада більшістю голосів з’їзд прийняв резолюцію, яка  підтримувала більшовицьку владу. У резолюції заявлялося, що з’їзд бере на себе всю владу в корпусі і здійснення цієї влади доручає новообраному корпусному комітету на чолі з Григорієм Разживіним. Також була створена контрольно-оперативна комісія при комітеті, що виконувала функції корпусного ревкому. З’їзд послав двох делегатів Ажинцева і Єгорейченкова до Петроградського ВРК для отримання інструкцій.

9 (22) листопада Луцька міська дума збиралася з приводу заслуховування відозви Генерального секретаріату Центральної ради від 27 жовтня ( 9 листопада) з приводу захоплення влади більшовиками (відозву приведено вище).

11 (24) листопада на засіданні Луцької ради солдатських, робітничих і селянських депутатів спільно з представниками військових частин гарнізону було ухвалено резолюцію про перехід влади до рук ради.

На вимогу армійського комітету Особливої армії її командувач – генерал Станіслав Стельницький – доручив коменданту Луцького гарнізону поручику Савелову видати 600 гвинтівок для озброєння так званих спеціальних рот порядку, які сформував повітовий комісар Г. Балінський. Місто розділили на сектори оборони, що охоронялися козачими частинами і підсиленими нарядами поліції.

За 85 днів до початку окупації Луцька...

13 (26) листопада 1917 року. Луцьк.

Цього дня солдати на чолі з новим командиром 126-ої дивізії прапорщиком Дмитрієвим захопили владу у Луцьку. Мовою документу.

Донесення генерал-квартирмейстера Особливої армії Євгена Меньчукова, головнокомандувач Південно-Західного фронту, генерал-лейтенанту Миколі Володченку про зайняття 126-ю піхотною дивізією міста Луцка за викликом військово-революційного комітету міста Луцька.

"№013234

м. Рівне

Доношу для доповіді головнокомандувачу Південно-Західного фронту,  що у ніч на 13  листопада частини 126-ої дивізії, самовільно заарештувавши офіцерів, виступили до Луцька за викликом  Луцького військово-революційного комитету з прапорщиком Дмитрієвим на чолі задля  повалення Тимчасового уряду; туди ж, за  відомостями від комкора, виступили дві батареї 125-ї артбригади  з Жабки, ніби отримавши наказ звільнити  заарештованих більшевиків. З Луцька прибувають до командувача окремі офіцери та групи солдат 126-ої дивізії, що втекли з полків, не співчуваючи виступу. Зі слів тих, хто втік, та розмові по проводу з головою виконкому, туди вже прибули частини 126-ої дивізії біля 7 годин та заарештували помічників комісара Петрова та Кудрявцева та інших. Арком чекає з хвилини на  хвилину арешту. Збираються йти на Рівне.

Меньчуков

ЦГДВІА, ф. 2067, on. 1, д. 3802, арк. 12. Телегр. Бланк"

Революційні солдати зайняли пошту, телеграф, телефонну станцію. Серед заарештованих, крім вищезгаданих помічників комісара Тимчасового уряду, були комендант гарнізону, члени армійського виконавчого комітету Особливої армії Бєльський, Ліперовський, начальник Луцького гарнізону, близько 50 офіцерів гарнізону і чиновники міської управи. Також було заарештовано начальника луцької міліції С. Д. Бара та його заступника О. М. Винокурова, а міліцію роззброєно. Повітовий комісар Г. Балінський втік. Ревком закрив армійську газету «Известия выборных Особой армии». Начальником Луцького гарнізону ревком призначив солдата Пантелєєва. Зайнявши в’язницю, заколотники визволили заарештованих більшовиків. Влада у Луцьку перейшла до рук ревкому.

Вдень відбулася демонстрація за участі мешканців міста та солдатів гарнізону, яка завершилася мітингом. Від імені ревкому його голова прапорщик Дмитрієв привітав жителів міста з перемогою соціалістичної революції.

Командувача Особливої армії генерала Станіслава Стельницького заколотниками було фактично  відсторонено від командування. Згодом, 20 листопада (3 грудня), він офіційно залишив пост командувача.

Його замінив генерал Федір Рерберг, що керував Особливою армією до 13 (26) грудня 1917 року.

Цього ж дня, як прибічники прапорщика Дмитрієва зайняли місто, Луцька дума відрядила міського голову Самуїла Спектарева до Києва в Український генеральний секретаріат з “протестом проти насильницьких порушень прав міського самоуправління”.

Дума також повідомляла про неможливість провести вибори до Всеросійських установчих зборів відповідно до законодавства – 19 листопада (2 грудня) 1917 року.

Труднощі доставки друкованих матеріалів залізницею в повітові центри, із повітів – у вволості, відсутність нормальних транспортних засобів і незадовільний стан доріг змусив Волинську окружну комісію перенести вибори на 26-28 листопада (9-11 грудня) 1917 року.

 За 83 дні до початку окупації Луцька...

 15 (28) листопада, середа. Луцьк.

Цього дня ревком видає так званий наказ N1.

Наказ військово-революційного комітету військам гарнізону м.Луцька та його околиць про перехід влади до рук ВРК, перевибори Луцької ради і вибори командного складу в частинах гарнізону: 

Олексій Миколайович Дмитрієв><span class=Олексій Миколайович Дмитрієв

"Товариші солдати!

  1. Ви не повинні виконувати розпоряджень по Луцькому гарнізону, не підписаних ВРК.
  2. Ви повинні пильно слідкувати за командним складом та за особами, що вороже налаштовані до нової революції, повинні негайно повідомляти ВРК, який прийме відповідні заходи до вказаних контрреволюціонерів.
  3. Ніхто не може виводити та вводити частини без дозволу ВРК.
  4. Ви повинні реорганізувати свої комітети, відкликати своїх представників з Ради солдатських, робітничих та селянських депутатів та відправити їх тільки до Ради представників 16 листопада о 1 годині дня до будівлі окружного суду.

Товариші!

Пам’ятаєте, що Ваші представники будуть вирішувати першочергові питання. Тому Ви, відправляючи їх, повинні дати директиви, що відповідають Вашій волі.

У заново організованій Раді будуть обговорені наступні питання:

  1.        Доповідь ВРК.
  2.        Доповіді з місць.
  3.        Вибори президіуму.
  4.        Відношення до ВРК.

Кожна військова частина у складі до 50 чоловік повинна мати 1 представника, від 50 до 250 – 2, від 250 до 500 – 4, від 500 до 1000 – 8.

  1.         Усі частини зобов’язані обрати командирів частин та комісарів від рот, команд окремих частин та протоколи виборів надати на затвердження усієї ради.
  2.         Усі частини повинні встановити повний контакт.

        Голова ВРК прапорщик Дмитрієв

        Секретар солдат Макаров". 

За 82 дні до початку окупації Луцька... 

16 (29) листопада, четвер. Окружний суд Луцька (колишній монастир тринітаріїв).

Приміщення окружного суду в Луцьку, 1916 рік (колишній монастир тринітаріїв)><span class=Приміщення окружного суду в Луцьку, 1916 рік (колишній монастир тринітаріїв)

Тепер тут розташований військовий шпиталь Луцького гарнізону.

У цьому приміщенні відбулися збори представників військових частин гарнізону, які одностайно підтримали проголошення Радянської влади у Луцьку.

17(30) листопада Луцький ревком разом з ревкомом Особливої армії направив до Ковеля парламентарів П. Автократова, Ю. Гусарського та Я. Гайлітіса для переговорів з німецьким командуванням про умови перемир’я.

Наступного дня, 18 листопада (1 грудня), було підписано угоду, за якою на фронті Особливої армії встановлювалися перемир’я з 24 години 19 листопада (2 грудня) до 22 грудня 1917 року (5 січня 1918 року).

Проте невдовзі Дмитрієву прийшлося відпустити заарештованих. Примусили його це зробити самі солдати. Свідчить документ.

20 листопада. Рапорт начальника штабу Південно-Західного фронту генерал-лейтенанта М. М. Стогова помічнику начальника Штабу верховного головнокомандувача М. О. Сулейману про революційні виступи солдат:

"№ 28294

Особлива армія. Само собою ліквідувався наступ 126-ої піхотної дивізії на Луцьк: у ніч на 13 листопада полки 126-ї дивізії за викликом голови Луцького військово-революційного комітету прапорщика Дмитрієва прибули до Луцька й розташувалися по рівненському шосе: солдати 126-ої дивізії було звільнено з-під варти двох  заарештованих більшовиків та заарештовано комисарів Петрова та Кудрявцева та представників міліції та редактора «Известий выборных Особой армии» поручика Бельського. До цих заарештованих  було приєднано також заарештованих до 50 чоловік офіцерів 126-ої дивізії, у тому числі  командира артилерійського дивізіону полковника Шліппенбаха, про арешт  якого  повідомлялося у зведенні від 16 листопада . За показами свідка, артилеристи, здаючи у в’язницю полковника Шліппенбаха, при прощанні з ним плакали. Однак успіх агітаторів,  що підштовхнули солдатів 126-ої дивізії на шалений та безглуздий  виступ, не поширився. 53-та дивізія надіслала несприятливу для Дмитрієва постанову: солдатські маси почали опам’ятовуватися та 17 листопада представники 126-ої артилерійської бригади, прийшовши до прапорщика Дмитрієва, вимагали звільнення полковника Шліпенбаха, усіх офицерів, комісарів та інших заарештованих, погрожуючи при невиконанні відкрити вогонь по Луцьку. У результаті цієї вимоги частина офицерів та комісари звільнені; за останніми відомостями, очікується звільнення решти заарештованих, авторитет Дмитрієва сильно підірваний та незабаром остаточно впаде.”

ЦДВІА, ф. 2003, on. 4, спр. 24, арк. 48–52. Телегр. стрічка".

Без сумнівів, було звільнено й решту заарештованих більшовиками.

Невдовзі, 22 листопада (5 грудня), відбулися перевибори Луцької ради робітничих, солдатських та селянських депутатів. Було обрано 40 депутатів, що представляли понад тисячу робітників та 60 тисяч солдатів та селян. Більшість у раді тепер належала більшовикам та лівим есерами. Нагадаю, що представники партії лівих есерів, що представляла інтереси, насамперед селянства, пізніше входили до складу Ради народних комісарів, яку очолював Ленін.

Незважаючи на те, що більшовики та ліві есери перемогли у раді, є свідчення, що Луцьк невдовзі перейшов у підпорядкування Центральної ради. Так, у Луцькій міській управі було зареєстровано лист, підписаний головою луцької гарнізонної ради Сильвестром Якубовичем, зареєстрований у міській управі 22  листопада (5 грудня) 1917 року. Орфографія збережена.

"Луцькому міському самоврядуванню

З приводу того, що 7 біжучого листопаду (ноября) Украіньська Центральна Рада, опираючись на волю 35-миліонного Украіньського народу оголосила Украіньська Народну Республіку, про що офіціяльно оповіщено місцеве населення Гарнізонною Радою 21 листопада – прохаю в знак солідарності і признання проголошеної Республіки підняти над будинком Управи украіньский прапор (флаг) жовто-блакитного (желто-голубого) кольору (цвета) “.

Голова ради Якубович". 

Від того, на чиєму боці виявляться військові, багато що залежало тоді. Слід зазначити, що на той час керівництво УНР робило кроки щодо зміцнення оборони УНР. У цьому була заслуга Генерального секретаря з військових справ (тобто, сучасною мовою, міністра оборони) Симона Васильовича Петлюри, який обіймав цю посаду з 15 (28) червня 1917 року.

Симон Васильович Петлюра><span class=Симон Васильович Петлюра

10 (23) листопада було створено вищий орган управління збройними силами УНР – Український генеральний військовий штаб, начальником якого став генерал Борис Бобровський. Петлюра у своїх зверненнях до військових-українців від 11 (24) листопада закликав їх повертатися негайно на Україну, незважаючи на розпоряження Раднаркому.

З 21 листопада (4 грудня) на Україну почали прибувати українізовані підрозділи з різних військових округів та фронтів. 23 листопада (6 грудня)  українському уряду було підпорядковано війська Південно-Західного і Румунського фронтів та створено Український фронт на чолі з антибільшовицьки налаштованим царським генерал-полковником Дмитром Щербачовим, екс-командувачем Румунським фронтом.

Петлюра віддав розпорядження про демобілізацію всіх солдатів-росіян Українського фронту, а також усіх офіцерів, які не хотіли служити Центральній раді. Проте серед військовиків були популярні більшовицькі гасла.

24 листопада (7 грудня) у Луцьку розпочався Надзвичайний з’їзд представників Особливої армії, на якому розглядалося питання про владу. З’їзд тривав 6 днів та з 27 листопада (9 грудня)  продовжив роботу у Рівному. З 429 делегатів було 171 більшовик, 53 ліві есери та 205 представників інших соціалістичних партій (меншовики, есери тощо), що не підтримали більшовицький переворот. На з’їзді більшовики вступили в блок з польськими лівими соціалістами і здобули перемогу. З’їзд визнав вищою владою у країні Раднарком, схвалив дії Луцького ревкому, прийняв резолюцію про демократизацію армії, засудив діяльність Центральної ради. Також з’їзд обрав новий склад ревкому армії, де переважали більшовики та ліві есери, та якому передавалася уся повнота влади на території розташування армії. Після перемоги більшовиків на армійському з’їзді головою Луцької ради було обрано армійського більшовика Федорова.

Одночасно з роботою армійського з’їзду 26-28 листопада (9-11 грудня) 1917 року у Волинській губернії відбулися вибори до Всеросійських установчих зборів, переконливу перемогу на яких здобули кандидати Української партії соціалістів-революціонерів разом із Волинською радою солдатських депутатів – 549332 голоси (70,2%). Більшовики ж зазнали нищівної поразки: у всій Волинській губернії за них проголосували лише 33 тис. 318 виборців (4,2%).

Отже, незважаючи на перемогу на армійському з’їзді, більшовики не мали повної підтримки волинян.

Ще одним свідченням того, що ревком не мав тоді усієї повноти влади у Луцьку, незважаючи на проголошення Радянської влади, стало проведення у Луцьку урочистостей з нагоди оприлюднення універсалу Центральної ради.

Лист керівництва Земської управи до її виконавчого органу – міської управи. Мова оригіналу документу – російська:

“Бажаючи об’єднати усі Урядові та громадські заклади міста Луцька та повіту у проведенні свята з приводу оприлюднення Універсалу Української Ради прошу міську управу делегувати на 2 грудня до шостої години увечері до будинку Земської Управи свого представника для участі у відпрацювання програми дня”.

У Луцьку з листопада 1917 до 6(19) лютого 1918 року була доволі специфічна Радянська влада. Водночас з більшовицькими ревкомом та Радою робітничих, солдатських та селянських депутатів діяли міський голова меншовик Самуїл Спектарев, а також міська дума з виконавчим органом – управою, більшість у яких становили представники соціалістичних партій, що не підтримали більшовицький перевот. Це приблизно, якби Ленін після повалення Тимчасового уряду поділив би владу з колишнім прем’єром Керенським. Дума та управа тоді займалися господарською діяльністю Луцька, а Рада та ревком суто політичними справами. Причому Луцьк був у підпорядкуванні УНР, яка не визнавала законною владу Раднаркому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що пов'язує поета з Луцька з Висоцьким, "ДДТ" і фільмами Рязанова (фото, відео)

Надрукувати
мітки:
коментарів
09:50
20 січня 2019
19 січня 2019
18 січня 2019