Чи не відсирів порох: чим запам'ятався п'ятий Президент України

15 січня 2019 року теплого зимового ранку Луцьк відвідав Петро Порошенко. Навколо Кафедрального собору Святої Трійці зібралося чимало журналістів та звичайних лучан. На диво, рамки-металошукачі не встановлювали, як це зазвичай роблять напередодні приїзду Гаранта. Взагалі панувала доволі тепла атмосфера і безліч людей з нетерпінням чекали цього історичного моменту – привезення на Волинь Томосу – символу духовної деколонізації України. Безперечно, це одна із найбільших перемог Петра Порошенка за час своєї каденції – створення незалежної автокефальної Православної Церкви України. Однак чим ще запам’ятався п’ятий Президент України?

Суб’єктивність тих чи інших ЗМІ через приналежність до різних політичних таборів часто заважає звичайним обивателям уявити реальну картину про того чи іншого політика, особливо напередодні виборів. Тому спробую своїми скромними силами дати власну оцінку каденції Петра Олексійовича Порошенка, виокремивши як негативні, так і позитивні моменти.

Слід розпочати з того, що усі українські політики люблять багато всього обіцяти, часто не замислюючись над тим, чи в їх силах виконати обіцяне. Зрозуміло, для чого це робиться. Загравати з електоратом методом «за все хороше проти всього поганого» є традицією нашого політичного Олімпу. Петро Олексійович не є винятком. Загалом п’ятий Президент України обіцяв забезпечити мир в Україні, за короткий час відновити суверенітет на сході держави, перекрити виведення капіталу з країни в офшори, продати власний бізнес, повернути курс долара до позначки 10 гривень за 1 долар та ще багато іншого. Окрім вирішень глобальних проблем, з уст Президента лунали і більш дрібні обіцянки, на кшталт того, що у 2018 році 4 рятувальних гелікоптера надійдуть до ДСНС. Не виконано. Але не він перший і не він останній з тих, хто потрапляє в капкан власних яскравих промов, які заворожують розум українців вже не один рік.

Однак слід звернути увагу і на те, що, як і обіцяв Гарант, зарплата військових у 2019 році збільшилася на 30 %, у 2018 році запрацювало понад 8 000 інклюзивних класів, було розгорнуто управління Морської охорони, яке взяло під контроль морський кордон від Ізмаїла до Маріуполя, був підписаний закон про Антикорупційний суд та завершено переозброєння 503 танкової батальйонної бригади морської піхоти на танки Т-80.

Загалом серед усіх обіцянок Порошенка, як відзначає аналітичний портал «Слово і Діло», 156 є виконаними, 102 – не виконані, ще 100 – у процесі. Порівняно з іншими українськими політиками, доволі непогана статистика. Слід зазначити, що одними із найбільш скандальних історій за час президенства Петра Олексійовича залишаються історії з офшорами на Кіпрі та «Ротердам +». Негативний шлейф тягнуть за собою і вбивства відомих в Україні журналістів Павла Шеремети та Олеся Бузини, останній з яких займав відверті проросійські позиції. Тяжко говорити і про антикорупційну боротьбу. По факту, вона, звичайно, розпочата, але відбувається не настільки ефективно, як хотілося б бачити. Президент створив систему органів запобігання корупції. Однак пізніше почалися маневри і маніпуляції, що в результаті спричинили конфлікти між різними антикорупційними органами. Не виключно, що на них міг чинитися тиск з боку Адміністрації Президента.

До тих проблеми, з якими зіткнулася Україна на початку 2014 року, явно ніхто готовим не був, а особливо – системно та якісно їх вирішувати. Але, не зважаючи на це, за його президентства Україна змогла здійснити чи не найбільші досягнення за часів незалежності в контексті демократичних трансформацій та деколонізації загалом. Сюди слід віднести:

• запровадження безвізового режиму між Україною і Європейським Союзом;
• впровадження реформи децентралізації як невід’ємної складової якісних демократичних змін;
• відновлення боєздатності Збройних сил України, зокрема відновлення ППО за власний рахунок, встановлення С-300 під Києвом та отримання летальної зброї;
• створення незалежної автокефальної Православної Церкви України;
• організація світової антиросійської коаліції.

Наразі каденція п’ятого Президента добігає кінця. Попереду – захопливе шоу під назвою "Вибори". Вибори 2019 року, як на мене, найбільш цікаві за всю
історію незалежної України. І, напевно, найбільш важливі також. Значна кількість претендентів на президентське крісло та рекордно низькі рейтинги
фаворитів створюють величезне поле для різноманітних маневрів політтехнологів.

Відкритим залишається питання: чи вдасться Петру Порошенку вдруге очолити країну? Фігурально висловлюючись: чи не відсирів порох? Можна помітити, як вплинули п’ять років президенства на нинішнього Гаранта. Перше, що привертає увагу, – це втомлений погляд та сиве волосся. Лише з цього можна зробити висновки про всі реалії української політики. Однак останні активні дії Петра Порошенка, включно із введенням воєнного стану на фоні російської агресії в Азовському морі та туром з Томосом по Україні, дають зрозуміти, що сил у нього боротися знову за президентське крісло та очолити вдруге країну вдосталь. І я впевнений, що боротьба ця буда доволі цікавою, особливо в контексті нестандартних політтехнологічних прийомів, позаяк ситуація у внутрішній політиці України зараз кардинально відрізняється від того, що ми мали на початку 2014 року. Позиції на міжнародній арені також якісно інші. Тому, якщо Петро Порошенко очолить вдруге країну, то його чергова каденція може виявитись також якісно кращою.