Поділитись:

"Я змальовував їх вогневі точки" - луганчанин розповів про війну на Донбасі

П'ятниця, 18 січня 2019, 06:33
ФОТО ІЛЮСТРАТИВНЕ

Бійці аеророзвідувальної бригади радісно показують журналістці все, що вони змайстрували власноруч: баньку, майстерню по ремонту "іграшок" і святая святих – кімнату з виведеними на великі монітори камерами спостереження, які встановлені на різних ділянках фронту.

Про це йдеться в Gazeta.ua

Іх імена не називають, але вони охоче спілкуються про війну та ії минуле з журналісткою благодійного фонду "Повернись живим".

Їх їграшки та камери рятують життя бійцям з передової. Вони – очі нашої армії і завдяки їм хлопці, які сидять у окопах не знали б про переміщення російських бойовиків та їх місцезнаходження.

Про війну розповість боєць Космос – тричі батько та двічи дідусь, родом з Луганської області, він точно знає, що Донбас – це Україна.

Він з початку війни був волонтером, потім – добровольцем, а потім підписав контракт з ВСУ.

Колись був кадровим військовим на космодромі "Байконур", але пішов звідти, бо не зв'язується з дурнями.

"Майже всі мої товариші писали рапорти на звільнення. Питали, чого я не хочу йти, мовляв, служба жахлива, все погано. Відповідав, що п'ять років навчався в інституті, я ж лейтенант, послужу ще. А потім сказав: "Якщо завтра вранці вийду і якийсь із старших офіцерів просто так причепиться – теж звільнюся". І на наступний день ми з ще одним лейтенантом отримали зауваження за розстебнуті гудзики на сорочках. На "Байконурі" можна було носити розстебнутою тільки один гудзик зверху, а у нас було по дві", – розповідає військовий.

До війни Космос ходив з друзями до лазні, але події у листопаді 2013 року змінили це назавжди – почався Майдан.

Ті часи він пригадує і з ностальгією і з роздратуванням.

"Коли почався Майдан, все дивилися телевізор. А я дивився Інтернет: там в онлайн-режимі транслювалися події із Києва, по камерах було видно, як збираються люди, що вони роблять і що там насправді відбувається. З усією компанії тільки я один був проти Росії", – розповідає він.

Космос краще за інших знає як живеться в Росії та настрої і відношення більшості росіян до українців та всього українського.

"У мене бізнес був з ними, я дороги Москви краще доріг Донецька знав і ще завжди знав, як росіяни до нас ставляться - і в бізнесі, і так, чисто по-людськи. Пам'ятаю, як кожне застілля тривало фразами: "Ви, хо*ли, у нас газ крадете! Тільки на заробітки приїжджаєте, працюєте тут садівниками". Росіяни завжди нас не поважали, ненавиділи навіть. Нехай не всі, так, але багато. Я їх знаю", – пригадує військовий своє минуле, мирне життя.

Про колишніх друзів він намагається не згадувати.

"А лазня ... Загалом, спілкувалися ми там з мужиками про те, що відбувається, а потім мені подзвонили свої ж і сказали: "Ти краще не приходь більше. Не варто"", – каже він.

Після аннексії Криму в місті, де він жив почалися перші прояви "русской весни". З'явилися росіяни, які підігрівали антиукраїнські настрої серед місцевого населення.

Таких "туристів" зустрів і Космос.

"Якось в 14-м, відразу після анексії Криму, ми їхали з дружиною в маршрутці, вийшли на своїй зупинці і побачили групу молоді - вони тягли російський прапор і прапор Чорноморського флоту. Поруч була легкова машина з номерами РФ - 34-й регіон, Волгоград. Підходимо, кажу: "Пацани, а що тут Волгоград робить?". А вони такі, мовляв, нічого, ми місцеві. "Та які місцеві, – відповідаю, - я ось місцевий, так. А ну давайте звідси". І вони поїхали. З чуток, дісталися до Краматорська, де їм теж настукали по голові", – розповідає чоловік.

Військовий знає, що на Донбасі не всі ненавидять Україну, як це намагаються показати російські ЗМІ. Його рідне місто недовго пробуло під ворожими військами та найманцями, але в ті часи Космос та його товарищи робили все, щоб допомогти українській армії повернути контроль над містами та вигнати РФ з України.

Влітку 2014-го року він та місцеві чоловіки "партизанив" на користь України та звозив солдатам їжу і воду.

"Я змальовував їх вогневі точки, намагався порахувати людей, техніку. По максимуму фотографував все, а потім викидав на сайт СБУ. До 20:00 на блокпостах бойовиків, як правило, стояли місцеві: часто п'яні алкаші з гвинтівками. Після восьми підтягувалися кадрові військові з РФ – по формі, з "мухами", з автоматами, кулеметами", – каже він.

"На щастя, сім'ю на той період вдалося вивезти, так що працював. Допомагав, як міг. Потім добровільно мобілізувався, а тепер контракт", – підсумував Космос.

З великим болем він згадує Дебальцево. Тоді загинуло багато українських солдат та місцевих жителів.

Старих, дітей та жінок вивозили звідти автобусами які обстрілював ворог.

Він розповідає як в тому 2015 році на автостанції стояли автобуси, які зазивали людей їхати в ДНР, туді ніхто не сідав, бо всі їхали до мирної України.

Це бачили всі – журналісти, військові та представники ОБСЄ.

Він покидав рідний дім, який тоді намагалася захопити Росія.

"А ось ти вже в районі блокпоста "Балу", повз проходить бабуся. Миленька така, маленька бабуся. Йде і по телефону коригує вогонь по українським військовим. Міни "лягають" все ближче і ближче", – пригадує військовій.

"Потім, – підсумовує Космос, – пацани беруть бабусю під руки, обстріл припиняється. І з'ясовується, що вона змінювала вогонь і по своїм сусідам в районі Чорнухине. "Патріотична" така була. Але вона – не показник. Тих, хто любить Україну, на Донбасі більше. Я місцевий, я знаю точно".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи зможе "Газпром" відмовитися від українського транзиту?

Надрукувати
мітки:
коментарів
17 жовтня 2019
21:00
20:00
10:00
16 жовтня 2019