Чим живе театр на Волині і чи є в нього майбутнє

«З часом телебачення переверне життя всього людства. Нічого не буде: ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет – одне суцільне телебачення».

Така фраза лунала в тепер забороненому в Україні фільмі. Час пройшов, з’явився інтернет. Вже й телебачення посунулося на другий план. Але театр нікуди не дівся: пишуть п’єси, репетирують вистави і вигукують «Браво» глядачі.

Чим театр живе зараз, з якими проблемами стикається і чи є у нього майбутнє, ІА «Конкурент» запитав у керівників волинських театрів.

Руслана Порицька, режисер і художній керівник театру «ГаРмИдЕр»:

«Треба чітко розділяти: це державний театр чи незалежний театр, який не має будь-якого стабільного фінансування. Я можу говорити як представник саме такого театру, хоч ми і є при районному будинкові культури, але в принципі фінансування театру немає. На відміну від інших країн, якраз в Україні немає підтримки отаких незалежних театрів, а, своєю чергою, саме незалежні театри свій репертуар формують таким чином, що висвітлюють якісь актуальні, гострі, сьогочасні питання. А от найбільшою проблемою державного театру є його репертуар, який просто нафталіновий і майже не відрізняється один від одного (не у всіх театрах), також підходи до роботи. Зараз створюється якась мережа незалежних театрів, але це на початковому рівні. Якщо говорити про Київ, то там із цим простіше, але якщо говорити про регіони, то тут ти почуваєшся відірваним від театрального процесу. Якщо ти сам не пробиватимешся, то нічого не буде. 

Мені здається, що в нас аудиторія оновлюється. Є ті самі шанувальники, є й нові. Проблем із глядацькою аудиторією у нас нема. Я б сказала, що наші глядачі – це інтелектуальна публіка. Є різні люди, різні професії, студенти. Середній вік, мабуть, 30+ років.

Я думаю, майбутнє в театру є. Скільки сперечаються, що шоу витіснить театр, але театру просто не треба прагнути ставати шоу. 

Якраз в такий період масового захоплення медіа, захоплення форматом шоу і постає потреба в театрі як у формі живого спілкування. 

Адже є зараз дуже багато сучасних театральних форм, коли стирається межа між глядачем і актором, коли відбувається контакт: тактильний, розмовний. Ці форми є дуже популярними, вони вже доходять до України поволі. Саме за такими формами, мабуть, і є майбутнє театру"

Анатолій Глива, директор Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка:

«Театр має поточні проблеми, але вони вирішуються при підтримці держави.

Недавно, коли були свята, то в нас було дуже багато відвідувачів. Зараз трохи зменшилася кількість, але не набагато. Загалом за останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості глядачів. Ходять передусім люди середнього віку і молодь, старші, безумовно, теж. Можливо, через те, що квитки не дуже дорогі, а в кінотеатрах набагато дорожчі.

Можливо, інтерес до театрального мистецтва просто зріс, без будь-яких на те причин.

Технології на театр ніяк не вплинуть. За театром велике майбутнє. Чому? Бо він існує тисячі років і я вважаю, що воно так і буде".

До того ж у Луцьку діє проект "Доступний театр для пенсіонерів". Ініціатива виникла з розвитком «Доступного кінотеатру для пенсіонерів», який вже майже рік реалізовує команда Громадянського Руху «СВІДОМІ». А саме – з безкоштовних кінопоказів спільно з РЦ «Промінь» та мережею кінотеатрів MULTIPLEX. Долучити ще й театр вирішили у жовтні минулого року.

Євгеній Мікоян, координатор проектів Громадянського Руху "СВІДОМІ":

"Українських кінофільмів наразі виходить не так багато. Але український продукт все одно необхідно підтримувати та розвивати. Театральні вистави дають змогу відчути емоції акторів та краще поринути у картину подій. Окрім цього, показуючи вистави, де грають наші волинські актори, ми розвиваємо локальний патріотизм та підтримуємо їх. Ми намагаємося організовувати показ вистав не рідше, аніж раз на місяць, на які радо запрошуємо усі категорії пенсіонерів.

Відкуги ми чуємо лише позитивні. Особливо, коли бачиш живі емоції на обличчях наших відвідувачів, розумієш, що проект виправдовує себе на 100 %.

Попри те, що цифровий світ зазнає щоденних змін, театр завжди залишиться актуальним. Я взагалі не порівнюю фільми і театральні вистави, це абсолютно різні проекти, навіть не жанрово, а чисто на рівні сприйняття. До прикладу, в тому ж самому Нью-Йорку багато акторів готові відмовитися від ролі в картині заради можливості зіграти на Бродвеї"

Данило Поштарук, директор Волинського обласного академічного театру ляльок:

«У театру є загальнодержавні проблеми: бракує якісної української драматургії, хорошої літератури. Західна літератури (казки), як правило, перекладені з російської мови. А російські переклади вилучали релігійні мотиви, наприклад. Хотілося б, щоби більше було кадрів: талановитих режисерів і акторів.

У нас в театрі завжди були повні зали. У неділю, буває, навіть проблеми з квитками. Вік глядача: від 5-6 і аж 95. Адже у нас є різні вистави: «Лісова пісня», «Камінний господар». Де ще в Україні йде «Камінний господар»?

Те, чи є майбутнє в театру – тема одвічна. Як тільки з’явився кінематограф, казали, що театр помре. Але театр є. Навпаки, коли кінематограф майже завмирав, то театр існував й існує. Адже це живе спілкування з мистецтвом.

Театр вічний, адже це древнє мистецтво, яке має велику історію. І буде жити вічно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• У Луцьку пенсіонерам безкоштовно показали виставу (фото)
• Луцький районний будинок культури на межі зникнення
• Порошенко роздав волинянам почесні звання і орден