Лучанин Вадим Курбан: "Сортування сміття – це триголовий змій"

Наприкінці 2017 року «Конкурент» познайомив читачів із лучанином Вадимом Курбаном. Родина нашого героя дотримується філософії цивілізованого поводження зі сміттям. Тобто споживати раціонально та залишати після себе мінімум непотребу. Те сміття, що можна переробити, – віддати в пункти прийому сировини та навіть отримати кошти. А органіку використати для добрива.  

Своїми знаннями та досвідом Вадим охоче ділиться та шукає однодумців, аби практично робити Луцьк чистішим та екологічнішим містом. Наприклад, організував «Екотолоку» та доповнив мапу прийому вторсировини.

«Це не є заробіток, – каже Вадим Курбан про здачу вторсировини. – На цьому не заробиш. Але це твоє ставлення до природи, це філософія».

Про те, чи цікавляться лучани прикладом нашого співрозмовника та якої співпраці можна очікувати в цій сфері від влади, говоримо далі.

ЛУЧАНИ ЦІКАВЛЯТЬСЯ – ВЛАДА МОВЧИТЬ

– Ми з вами спілкувалися вже понад рік,  тому і це інтерв’ю було досить популярним. Чи почали до вас після того частіше звертатися люди, які шукають інформацію про правильне поводження з відходами?

– Зверталися. Часто це були приватні повідомлення у соціальні мережі. Найбільше цікавляться, куди здавати сміття, як його правильно збирати, що саме збирати. Нині моя мотивація трішки змінилася, аніж просто збирати сміття. Для мене найбільше свято, коли люди об’єднуються, коли розуміють, навіщо це все треба.

– А органи влади шукають діалогу з вами як активним лучанином? Йдуть на контакт?

– Ні, але нині у департаменті житлово-комунального господарства говорять, що було би добре проводити в школах лекції для дітей. Це викликає у мене посмішку, адже три роки тому я це прохання вибивав. Мені доводилося доводити, що я маю педагогічну освіту, маю рахунок, аби втілювати грант. Йдеться про проект «Я сортую сміття», у межах якого я вів лекції у школах. (Вадим розпочав власний проект щодо поводження з відходами. Заявка була підтримана благодійним фондом та навіть після закінчення фінансування проекту лучанин продовжує його втілювати, – К.)

Найбільше до мене звертаються журналісти, вони хочуть про це говорити, розказувати, шукати нові ідеї.

– Те, що сміття у Луцьку багато і воно не посортоване, починаючи з осель і закінчуючи полігоном, – це проблема недостатньої свідомості громадян чи роботи муніципалітету?

– Це триголовий змій, де одна голова без іншої не працює. Для себе я визначив, що формула така: на державному рівні має бути ухвалене відповідне законодавство, місцеві органи самоврядування повинні забезпечити людей відповідними місцями для сортування і, зрештою, має бути сумлінність громадян. Не вважаю, що щось має бути першим, все працює синхронно. Чого варта свідомість без тих же ж контейнерів? Наприклад, зараз навіть віконне скло кидають у контейнери, бо немає відповідних баків для скла. А чимало скла, як я його називаю, соціальне. Його не приймають пункти або ж воно надто дешеве. 5-10 копійок коштує пляшка. За нею навіть нахилятися ніхто не буде. Але я таке скло підбираю, коли гуляю з псом, а потім здаю. Наприклад, учора здав скла на 28 гривень. Позавчора – на 15 гривень макулатури.

Ще одна проблема в тому, що ціна за вторинну сировину досить мала. І заохотити тим, що це принесе якийсь дохід, досить проблемно. Якщо торік кілограм макулатури коштував до 3 гривень, то сьогодні – 2 гривні.

У Європі пивна пляшка може використовуватися 20-25 разів.

– А що у нас не такі пляшки з-під пива?

– Є небажання це втілювати. Існує навіть державна програма, яка забороняє повторно використовувати пивні пляшки в роботі.

Інша дилема: чимало приймальних пунктів в місті працює нелегально. Коли питаєш, хто вони, – закривають двері. І зрозуміло, що вони диктують умови, хочуть максимально заробляти. Але в це питання хтось має втрутитися.

НАЙТЯЖЧЕ – ЦЕ ЗМІНЮВАТИ ЗВИЧКИ ЛЮДЕЙ

– У 2018 році місто закупило контейнери для сухих, мокрих відходів та пластикових пляшок. Але люди туди скидають все на купу. На вашу думку, як правильно організувати роботу, аби привчити їх викидати непотріб відповідно до контейнерів?

– Це дуже кропітка робота. Вона навіть важливіша та складніша, аніж закупівля контейнерів. Працювати з людьми нелегко. Попри те, що всі рівняються на європейський досвід, там теж не усі дотримуються правил. По-всякому буває. Нещодавно був свідком, коли в іспанському містечку чоловік намагався покласти картон у загальний контейнер, хоча був спеціалізований бак. Я за цим всім спостерігав, бо мені цікаво, як сортування організовано за кордоном. Жінка цього чоловіка, побачивши мене, почала вказувати йому, аби поклав картон у відповідний контейнер. Можливо, вони подумали, що я якийсь інспектор, і побоялися штрафів.

– Тобто штрафування ви вважаєте дієвим методом?

–  Звичайно. Страх покарання грошима виховує. У Німеччині стоять камери, які показують, хто, куди і що викидає. При цьому штраф дуже значний.

– Хто має започаткувати та втілювати таку наглядову роботу в місті?

– Департамент житлово-комунального господарства повинен визначитися із цим. Ті наклейки, які вони розробили, – це надто мало. В Україні є цілі організації, які просувають відповідну поліграфію: якісну, інформаційну, яка розкаже, як сортувати і навіщо. Такі постери повинні бути у транспорті, на рекламі, на під’їздах. Інформація повинна бути перед очима. 

– Пригадую, ми якось написали замітку про бажання голови Княгининської ОТГ організувати ферму каліфорнійського черв’яка, який, як відомо, створює найкраще добриво. Але на подив чимало користувачів у соцмережах не зрозуміли такої ініціативи.

– Нерозуміння прикре. Але думаю, що у Княгининка вийде задумане. Каліфорнійський черв’як – це дуже чистоплотна тварина, яка абсолютно немає запаху. Їх навіть у квартирі можна тримати. Вони дуже живучі і кожні 20 днів збільшують свою популяцію у 20 разів. Харчуються їжею, тобто органікою, яку ми вивозимо на полігони. А натомість це могло би давати гумус, компост. Тобто землю, яку ми купуємо.

– Як змінювати ставлення людей?

– Людям потрібно пояснювати. Цікавим був досвід Бразилії, де лише після роботи з дітьми вдалося зменшувати кількість сміття завдяки сортуванню. Бо відсортоване вдома сміття дозволяє врятувати 90 % сировини. Якщо вона поїхала на полігон, то на лініях можна врятувати 3 %.

Я Луцьк називаю містом сімейного типу, де всі один одного знають. Тож тут можна швидко та ефективно втілити ці ідеї, організувавши інформаційну кампанію, залучивши грантові кошти.

ЗА РІК ВИВІЗ НА ДАЧУ НА КОМПОСТ 500 КІЛОГРАМІВ ВІДХОДІВ

– Якщо з багатоквартирними будинками є певна стратегія, як сортувати і вивозити сміття, то що робити приватному сектору?

– Я за рік вивожу близько 500 кілограмів органіки на дачу. Навмисне записував. Органіку я компостую. А також почав висаджувати культури за принципами Володимира Розума, використовуючи компост. Буряки досягають розміру м’ячиків!

Скло, папір та пластик – все це можна здати. Усі школи приймають макулатуру. Лідери здають до 25 тонн в рік. У тиждень на кишеньковому смітті назбирують до 10 кілограмів.

– Підводячи риску: основна робота в цьому процесі – це комунікація. А які ще практичні кроки ви можете назвати?

– Міська влада повинна забезпечити достатньою кількістю контейнерів, місцями, вивозом сміття. А для тих, хто хоче здати вторсировину, повинна існувати сітка прийомних пунктів. І вона має бути легальна.

– Чи виконує свої функції сортувальна лінія, яка вже є на території міста?

– Із червня вона працює у тестовому режимі. Однак такий об’єкт потрібен. Адже навіть статистика каже, що 20 % споживачів ні при яких умовах не будуть сортувати. Бо це вже їхня філософія. Але хотілося б, аби решта 80 % навчилася і прагнула до цього. Завжди будуть люди, які смітять, і ті, які прибирають. Після того, як я почув цю фразу, то почав легше до цього ставитися. Тож часом, коли біля смітничка непотріб лежить поруч, я вже думаю не зі злістю, а з зацікавленністю: що б зробити, аби зачепити їхню свідомість.

– Кого ви бачите партнерами ваших екоініціатив та чому вирішили співпрацювати з рухом «СВІДОМІ»?

– Партнерами передусім бачу місцеву владу, яку не потрібно було б агітувати за необхідні дії. А ще свідомих містян, голів ОСББ, які впроваджували б ідею сортування. Чому «Свідомі»? Ще років чотири тому, коли тільки починав реалізовуватися проект «Сіті-парку», мені вже тоді стали до вподоби дії Андрія Покровського (депутат міської ради, засновник руху «СВІДОМІ, – К.) із облаштування занедбаного куточка міста. Не віджатий кусок землі в центрі міста, а саме земля, яка є бросовою (заболочена місцевість, – К.). Місто її не хоче використовувати, а Андрій Покровський взявся і доказав, що це майбутнє нашого міста. Хотілося б вірити що проект «протянеться» далі вниз Сапалаївкою. Для мене це прояв прогресивності.

***

Практичні кроки може робити кожен, – додає наприкінці Вадим Курбан. Наприклад, він використовує еко-бег для покупок, аби не брати одноразові пакети у супермаркетах та навіть має саморобну сумку для розсипних продуктів харчування. Так може робити кожен. І лише цей простий крок зробить місто чистішим не лише сьогодні, а й для майбутніх поколінь.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

• У Луцьку встановлять другу сміттєсортувальну лінію (відео)
• Луцьк придбає обладнання для сортування сміття за 9 мільйонів