Поділитись:

Гола правда: Луцьк. Два роки без мера

Понеділок, 04 лютого 2019, 19:40

Ось вже впродовж 4 років я веду незалежне суспільно-політичне ток-шоу Волині «Протилежний погляд live». І мені вже набридло. Набридло мовчати на ефірах задля збереження об’єктивності та щоб раптом не підігрувати комусь з запеклих опонентів, які щоп’ятниці у прямому ефірі стикались лобами на нашій політичній арені. Набридло мовчати, коли я чую відверту брехню чи тупий популізм, знаючи як є насправді. Ці думки погано впливають на мій сон, самопочуття і загалом здоров`я. А я молода дівчина і мені ще ж народжувати. Тому я виходжу в інтернет з авторським блогом «Гола правда». Без цензури, рожевих окулярів. Гостро і суб’єктивно. Знаєте, за скільки років тотального нейтралітету я справді можу собі це дозволити.

І розпочнемо з актуального.

2 роки тому не стало його… керманича, мудрого керівника, батька міста. Помер багаторічний міський голова Микола Романюк. Він був успішним мером, вагомою політичною фігурою, та своєрідним компромісом, на стику побажань влади та опозиції.

Його смерть стала своєрідною скринькою Пандори, відкривши яку, багато політичних функціонерів показали свої істинні обличчя. 

Його смерть стала точкою відліку затяжної політичної кризи у місті, вибратись з якої не вдається досі.

Отож коротко розглянемо хронологію подій.

Мер Помер і переформатувалась нова більшість. Це сталось завдяки тому, що перскочили депутати Ткачук та Козлюк, а також до коаліції УКРОПу приєдналась фракція Батьківщини і в останній момент перебігли депутати із фракції Олега Ляшка, яких потім з ганьбою вигнали з партії. Але це вже зовсім інша історія.

Нова більшість зробила перший крок, заклавши фундамент тим битвам претсолів по-Луцьки, які донині ми з вами маємо змогу спостерігати. Проукропівська більшість зняла Юлію Вусенко з посади секретаря ЛМР, як потім було визнано рішеннями суду - незаконно. Власне саме вона за відсутності міського голови повинна була б виконувати повноваження мера. На її тепленьку і, вочевидь, перспективну, посаду відразу висунули Ігоря Поліщука, кандидатура якого точно не могла бути не підтриманою новою ситуативною коаліцією.

Почалася судова тяганина, яка супроводжувалася активними гавнометаннями і врешті відкритими кримінальними провадженнями з приводу незаконності такої зміни влади. За цей час новий "король" змінив свиту у вигляді нових заступників які, фактично зараз керують усім, що відбувається у місті. Також, що немало важливо, була змінена частина членів виконавчого комітету. І якщо раніше у його складі були приблизно пропорційно представлені інтереси усіх фракцій, то зараз збори одного з найголовніших органів міста нагадують "раждєствінскіє встрєчі паклонніков укропа". 

Потім, через порушені кримінальні справи, щоб ніби то й виконати, ніби то й не виконати рішення суду замість Поліщука поставили Пустовіта, який виконує функцію цапа-відбувайла. Він веде максимально непублічний спосіб управління, не так часто відвідуючи важлві місту події, як представник цілої міської ради Луцька. Натомість у цій справі Пустовіту любязно погодився допомагати Поліщук, який світиться на всіх можливих і неможливих перерізаннях стрічок, який наразі займає посаду всього лиш радника міського голови. Він ні за що ніякої відповідальності не несе, його підписом не завіряються найважливіші документи міста, але він швидко їздить на велосипеді, гарно грає на фортепіано і вміє добре працювати, отримуючи надбавки по 250 відсотків від посадового окладу. Знаєте, я би сходила на його тренінг по збільшенню ефективності роботи.

А тепер про те, що ж сталося за період останніх двох років.

ОТГ - три букви, які стали одним з найбільших страхів місцевої влади, які затискають місто з усіх боків, не даючи можливості Луцьку розвиватися територіально. Ми спостерігаємо, як влада діє з позиції сили, в наслідок чого втрачається земля. Напевно вірнішою була би стратегія так би мовити заманювати їх, пропонуючи вигідні умови та бартери, наразі їх хочуть перегнути через коліно та добряче надавати по дупі, забираючи приміські маршрути, намагаючись зробити платними навчання для дітей, які здобувають знання у луцьких школах, але проживають за межами міста. Нещодавно відбулися чергові вибори в навколишніх ОТГ. Ще трішки і замкнеться таке своєрідне кільце навколо Луцька, яке поставить хрест на перспективах розширення міста.

Земля та можливість територіального розвитку міста, очевидно, є одним з ключових факторів інвестиційної привабливості міста. Минулого року на Волині відбувся перший інвестиційний форум, на якому експерти всі як один крім фактору землі для формування успішного інвест-клімату виділяли стабільність влади, з представниками якої можна вести адекватні перемовини і яка гарантуватиме стабільність їхніх вкладень. Наразі, великих та стратегічних інвестиційних угод після смерті Романюка поки не украдено.

Але разом з тим, коли ми говоримо про землю, яку треба віддати хорошим людям - вона відразу знаходиться. І якщо раніше це також було і дуже та дуже приховувалось, то зараз ніхто й не соромиться. Чого лишень вартий інцидент з Рівненською 119, коли 2 гектари міської землі віддали в оренду за 2,6  мільйона, за умови ринкових 40-ка мільйонів.

Не менш драматична історія з макдональдсом у Луцьку. Світова компанія, яка платить височезні податки та є індикатором немістечковості поселення так і не зайшла у Луцьк. Були проведені попередні перемовини і минулою владою було прийнято рішення передати земельну ділянку на аукціон, але дивним  чином, як сніг у червні, з'явилася купка активістів, які почали вимагати, щоб саме на цьому місці облаштували сквер авіаторів. Сквер авіаторів, гайз!! Це ж дуже логічно, Луцьк взагалі неформально називають авіаційною столицею України, якщо ви не знали, нічого що в нас навіть аеропорту немає. Суб'єктивні, підкріплені легендами та дуже наполегливо висмоктаними з пальця причини знайти - як два пальці... (а далі ви знаєте).

Ми плачемо і спостерігаємо за системним "піджиманням" під себе багатьох комунальних підприємств, наприклад "Луцькелектротранспорту", "Луцьктела" та інших. Не омило цю участь і таку грошовиту жилу, як ринки. "Облспоживспілка", яка вже давно сидить у печінках, і яка вже пропахла нафталіном, була усунута з основних гравців натомість сталось новостворене КП «Луцькі ринки» . І для багатьох це перемога. Проте, фактично стався просто перерозподіл влади. Було очікувано, що підприємство приноситиме доходи місту, це ж логічно мало би бути однією з його основних цілей. Але натомість міська рада лише потужно дотує його.  Варто сказати, що питання перенесення Старого ринку з під стін замку, яке вже стало раковою пухлиною на тілі Луцька, вочевидь, не є електорально вигідним рішенням і по факту якихось глобальних та радикальних речей в цьому напрямку не робила ні попередня, ні теперішня влада. Все-таки підприємці з ринку є проактивним прошарком населення, яке не забариться з мітингами та активною антиагітацією авторів подібних рішень. Тому це питання залишається у стані ремісії.

Але все таки відбувається ряд речей, які можна було б записати з хештегом перемога. Пригадуєте це масштабне затоплення Луцька, коли лучани навіть зареєстрували петицію організувати пляж в районі Гостинця? Так от, деякі рухи в напрямку вирішення цієї проблеми все ж були, зокрема: були поставлені додаткові люки та місцями замінені комунікації. Це, очевидно, дуже добре, але про ефективність цих дій зможемо об'єктивно сказати після чергових аномальних опадів. Тепер про сніг. Гортаючи стрічку фейсбука з Марокко, мені здавалось, що я повернусь не у Луцьк, а як мінімум у льодовиту Ісландію. Але як відомо, людям більш властиво поширювати зраду, ніж перемогу. Сніг, справді, прибирали. Один раз краще, один раз гірше, але звідси випливає інша важлива проблема - недостаток техніки на підприємстві Луцькспецкомунтранс, яке б прибирало сніг швидше та на більш якісному рівні, ніж це є зараз. І це питання також наразі не вирішене.

Реконструкція парку. Хтось в дикому захваті, хтось не вбачає нічого особливого у цьому. Точно можна стверджувати, що прогулюватись парком стало набагато приємніше і це не може не тішити. Але заради справедливості варто розуміти,  що коли один край парку прикрашається, то інший, обділений увагою у цьому випадку, нещадно розграбовується на ділянки для багатоквартирних забудов. І це дуже не ок, коли однією рукою наче б то дають, іншою - забирають.

Ну і класична тема - гострий сморід, від якого Луцьк потерпає останні роки. Знаєте, якось дивно, коли профільний заступник Петрочук, виступаючи на комісії, встає та говорить, що «ми дослідили питання, та не знаємо причини», при чому, що перед цим вийшло розслідування 12 каналу, де журналісти максимально доступно пояснили, що і де смердить у Луцьку, а також запропонували варіанти, як усунути ті чи інші фактори. Ну і ясна річ, що фонтан-то краще. Він великий, світломузичний і такий, який бачать усі, комунікації ж не видно у землі та коштують вони разів в 10 більше, ніж фонтан, вартість якого всього лиш якихось 14 мільйонів. Вибір акцентів очевидний.

Знаєте, все, що відбувається останнім часом у Луцьку, нагадує євроремонт у старій квартирі, коли ти хочеш підготувати свою хрущівку на здачу в оренду. Ти фарбуєш стіни, оновлюєш фасади меблів, а комунікації і тріщини у стінах лишаються старими. І тебе абсолютно не хвилює, що одного дня твої квартиранти проснуться у купила лайна, яке прорвало зі старих комунікаційних труб.

Залишається сподіватися, що лучани також не проснуться одного ранку у купі лайна.

Надрукувати
мітки:
коментарів
26 червня 2019
19 червня 2019
20:00
04 червня 2019
01 червня 2019
12:00
23 травня 2019
07 травня 2019
26 березня 2019
25 березня 2019
12 березня 2019
25 лютого 2019
16 лютого 2019
05 лютого 2019
20:00