Система тероборони, житло військовим і реформа армії, – міністр оборони за президента Гриценка про головні завдання на посаді (інтерв’ю)

Зовсім нещодавно, 24 лютого, Волинь відвідали лідери команди кандидата у президенти Анатолія Гриценка. Вони розповідали про важливість голосування кожного українця, як нині проходить виборча кампанія, про плани та стратегію свого кандидата і про те, яким має бути президент у час війни.

«Конкуренту» випала нагода детальніше поспілкуватися про боєздатність української армії, територіальну оборону та будівництво квартир для атовців із представником команди Анатолія Гриценка, кандидатом на пост міністра оборони Іваном Апаршиним.

Спілкуємося із лідером команди Гриценка після його зустрічі з атовцями та відвідування Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

– Сьогодні ви відвідуєте Луцьк, Володимир-Волинський. Вже бачилися із атовцями та ліцеїстами. Як вам Волинь і її люди?

– 4 роки тому я був у Луцьку. Ще помітив, що тут є якісь європейські стандарти. Сьогодні ж побачив їх ще більше. Насправді дуже багато для себе відкрив.

Ми були в ліцеї, де навчаються наші діти, майбутнє. Я вже не думав, що в Україні є такі ліцеї і настільки професійні люди. Але водночас я розчарований. Поясню: ліцей готує практично майбутніх офіцерів. 40-50 % цих ліцеїстів після закінчення йдуть далі у військові навчальні заклади. І я здивований тим, чому на цьому етапі держава взагалі не цікавиться, як вони готуються, яка в них система підготовки і взагалі, а чому фінансування іде через обласний бюджет, тим паче за програмою субвенцій.  Я абсолютно чітко переконаний, що необхідно змінити систему фінансування. Таких ліцеїв є 19 в Україні, в цьому навчається 900 чоловік. Тут є діти учасників АТО, діти, які не мають батьків, та з сімей, де є один з батьків. То чому держава не може визначити цілеспрямоване фінансування? Адже можна ухвалити рішення, не чекаючи зміни до Конституції. Відчуття таке, що люди на місцях вирішують питання більш ефективно, ніж країна вирішує в масштабі країни.

– Під час зустрічі з атовцями ви говорили про створення видозмінених структур територіальної оборони. Розкажіть про це детальніше.

– Територіальна оборона вже існує багато років. На певних етапах їй приділялася увага, але от коли почалася війна і ми зрозуміли, що не завжди така країна, як Україна, може мати достатньо ресурсів для того, щоб тримати весь час боєздатною армію. От тероборона на цьому етапі доповнює армію.

Як її створити? Можна віддати все на рівень країни – у державі ухвалюються закони, однак вони не виконуються. На сьогодні ми маємо приблизно 300 тисяч осіб, які вже пройшли війну. Не використовувати такий людський ресурс – це просто неможливо. Якщо ж створити відповідні структури територіальної оборони на постійній основі, де будуть проходити службу ці ж люди, які повернулися з війни, то це може бути найбільш ефективна система захисту країни, ніж, наприклад, примусовий призов.

Ми зустрілися з представниками добровольчих батальйонів. І хочемо розпочати  пілотний проект. Він не буде однаковим для всіх регіонів України, там будуть абсолютно різні підходи. Хочемо розпочати створення підрозділів територоборони саме на постійній основі, які будуть працювати у постійному режимі. Люди там могтимуть охороняти об’єкти, виконувати задання в інтересах ЗСУ, на їхній базі може проводитися підготовка нашої молоді. Це зовсім інші підходи. Ми домовилися про те, що виходимо на концепт, а після його створення, почнемо обговорювати механізм його реалізації.

– Як ви вважаєте, Волині варто боятися вторгнення з боку Білорусі?

– Я скажу як експерт, який займається і займався питаннями армії. Насправді на сьогодні ситуація в системі безпеки і оборони гірша, ніж була в попередні роки. РФ більш підготовлена, не зважаючи на обмеження. Російська Федерація більш готова до широкомасштабної агресії, ніж була 5 років тому. Тому сказати всім, що в майбутньому агресія неможлива, – це неправильно. Вона можлива, і через це ми маємо готуватися. Але ж це стосується не лише Збройних сил, а й економіки країни.

От на рівні країни, я думаю, що ми питання це не вирішили. На тактичному рівні підрозділів (взвод, рота, батальйон, бригада), переконаний, що наші Збройні сили більш-менш готові. Треба ухвалювати рішення на державному рівні і в системі державного оборонного замовлення, матеріально-технічного постачання, проведення науково-досліднних і дослідно-конструкторських робіт, виробництва зброї, закупівлі зброї за кордоном. Є багато питань, на які чіткої відповіді я не можу дати, бо держава буксує.

– Кажуть, що армія була розформована за часи президентства Віктора Януковича. Чи погоджуєтеся ви з цим?

– Я не можу цього казати, бо це неправда. Не може прийти міністр оборони чи президент країни і за один день поміняти всю політику. Будь-яка армія діє в межах програмних документів. Навіть новий міністр оборони, прем’єр-міністр, будь-хто, коли приходить на посаду, то все одно має діяти в межах закону і ухвалених рішень.

На період 2007 року ми мали у складі ЗСУ одну структуру управлінську – це об’єднання оперативного командування, яке було створене за стандартами НАТО. Там були відібрані 370 чоловік, які пройшли підготовку у відповідних структурах НАТО, володіли англійської мовою, процедурою прийняття рішень. Цей орган управління вже перейшов до практичного управління миротворчими підрозділами Збройних сил, які розташовані за кордоном. І через 2-3 роки, тобто з 2010 року, це ООК мало діяти зокрема в системі операцій НАТО. Цей орган був розформований у 2012 році. Ще на той час у системі ЗСУ були три армійські корпуси, які також були розформовані. До речі, восьмий армійський корпус, який дислокувався в Житомирі, був розформований у 2016 році. І коли розпочалася війна, то якраз забракло армійських корпусів та цього органу управління об’єднаного оперативного командування. Корпуси на сьогодні не відновлені. А ООК – це об’єднаний штаб, який сьогодні функціонує у системі управління Збройних сил. Я не сказав би, що взагалі Янукович розумів, як розформувати армію і що з цим робити.

– У вас ще атовці питали про те, як ви станете міністром оборони, то що першочергово зробите…

– Коли міністр оборони обіймає посаду, то спочатку має ухвалити найважливіші рішення: або погоджується з тим планом застосування Збройних сил, які є на сьогодні, або вносить певні корективи. Але це він робить не сам. Він вивчає всі документи, які стосуються війни.

Спочатку необхідно розібратися, що ми робимо, якщо, не дай Боже, завтра війна. Коли він розбереться з цими документами і підпише з начальником генерального штабу спільний наказ, який затверджує план застосування ЗС, то лише після цього має займатися іншими питаннями.

У міністра оборони є одне надважливе завдання (і в країнах НАТО міністри оборони якраз цим і займаються) – це пробити достойний бюджет і забезпечити його прозоре й ефективне виконання. Міністр оборони – це менеджер управлінського рівня. Це не та людина, яка визначає способи та форми застосування ЗС. Це роблять зовсім інші люди. Але для міністра найголовніше – сформувати бюджет міністерства оборони за нормативної потребою, не за залишковою вартістю, не за мінімальною потребою, а за нормативною! Довести на всіх рівнях, що саме такий рівень бюджету має бути для міністерства оборони, закласти на три роки план використання цих коштів, отримати такий бюджет, чітко розподілити його за програмами і довести ці гроші до частини.

– На тій же зустрічі атовцям ви сказали, що боїтеся 2021 року. Поясніть, чому?

– Так, я боюся. Завжди є якісь моменти, які забезпечують нам безпеку й оборону, не використовуючи силу. Такими аргументами є, зокрема, і транзит газу через територію України. Це стримуючий фактор. Поки газ через нашу систему постачається в Європу і від цього газу залежить життя багатьох країн, то для мене це стримуючий фактор. Це не значить, що я розраховую винятково на це, але тоді в мене є можливість у визначений строк зробити щось, аби це не був єдиний шанс.

Тому в 2021 році, якщо ми не зможемо продовжити договір про постачання газу, а я так розумію, що все ж таки буде норма змінена, то прийдеться більше вкладати грошей в систему оборони й безпеки. Це все пов’язано.

– У Луцьку діє програма співфінансування на придбання житла атовцям «50 на 50». Із реалізацією програми у міській раді були проблеми і дійшло до того, що депутат Андрій Покровський виділив власні кошти, щоби все зрушити з місця. Яке ваше ставлення до такої реалізації програми?

– Держава ухвалила закон, який передбачає надання військовослужбовцям, які пройшли війну, житла, і перекладає свої функції на місцеві органи самоврядування. Однак, я вважаю, що на це варто передбачати гроші в бюджеті.

Ми з Олександром Кралюком (керівник Волинської обласної організації партії «Громадянська позиція», – К. )у 2014 році вирішили подолати цю проблему. Олександр був у голови Верховної Ради, у секретаря Ради безпеки й оборони, у міністра оборони, навіть з комерсантами зустрічався, які могли б нам допомогти у будь-який спосіб вирішити це питання. А воно полягає в тому, щоб внести в статтю закону, яка дозволяє будувати житло для військовослужбовців ЗСУ на землях оборони, правку «і учасників АТО». Хіба це проблема? І тоді це дає нам право будувати житло для військовослужбовців і для учасників АТО, які навіть на сьогодні не є військовослужбовцями.

Ви думаєте вони щось ухвалили? Нічого не ухвалили! Елементарна норма, яка змінює суть. А вони її не ухвалюють. Знаєте, чому? Бо коли буде єдина програма для забезпечення житла, зокрема й для учасників АТО, її дуже легко контролювати. А вони розподіляють гроші по областях, а там 50 % суми – туди, а 50 % – сюди. І це дуже складно контролювати.

– Чи вважаєте ви нині злагодженою нашу українську армію?

– Ми з вами говорили вже про те, що тактична ланка на сьогодні має абсолютно чіткий досвід і вона сьогодні діє в основному злагоджено і готова до виконання завдань. На оперативно-тактичному і оперативно-стратегічному рівнях я бачу великі проблеми, які пов’язані з організацією управління. Там дуже багато бюрократії, яка практично гальмує розвиток армії. Я за те, щоб більшість завдань найбільш високого рівня передати на тактичний рівень – дати командирам частин право приймати більше рішень і не погоджувати їх із вищим керівництвом.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У Луцьку представники команди Гриценка розповіли, чому вони голосуватимуть «ЗА»