Поділитись:

Олександр САВЧЕНКО: "Гунчик залишив мені два фікуси, стіл та телефон"

Четвер, 07 березня 2019, 09:00

Правоохоронець із великим досвідом Олександр Савченко майже рік керує Волинською обласною державною адміністрацією. У березні 2018-го його особисто представляв Президент України Петро Порошенко.

"Об'єднати громаду, об'єднати суспільство. Не давати тут створити вотчину. Хтось спробує – не вийде. Раджу по-товариськи не пробувати і не провокувати", – казав гарант своєму наміснику.

Тривалий час новий губернатор спокійно працював, потроху переналаштовуючи адміністрацію на свій лад. Здавалося, що йому навіть вдалося знайти спільну мову з депутатами та керівництвом обласної ради.

Насправді ж цього не сталося: ілюзії розвіялися 21 грудня 2018 року на бюджетній сесії. Тоді Савченко продемонстрував "коаліції", що він не Володимир Гунчик і так просто не зважати на позицію ОДА не вийде.

Згодом, 30 січня 2019-го, реагуючи на підпал майна голови Підгайцівської ОТГ, очільник області публічно оголосив війну "УКРОПу". Цим він "відродив" безкомпромісну боротьбу між двома гілками влади, про яку на Волині вже багато хто і забув.

– Домовляючись з вашими представниками про це інтерв’ю, я планував говорити про підсумки роботи за рік. Проте нещодавно ви розмовляли з Антоном Бугайчуком, який поставив питання, співзвучні з моїми. Тому говоритимемо на інші теми. Перша – підпал майна голови Підгайцівської ОТГ. Про що ви подумали, коли він вам зателефонував?

(Перед тим, як почати відповідати на моє запитання, Олександр Савченко посміхнувся та зазначив, що «зайде» здалеку. Упродовж 15 хвилин він розповідав про певні точкові підсумки своєї роботи, підкреслюючи, що за його «правління» рейтинг Петра Порошенка виріс з 3 % до понад 10 %. Поступово очільник області перейшов до виборів в ОТГ, які відбулися 23 грудня, та ближче до теми, з якої я розпочав наш діалог. Він зазначив, що в момент підпалу перебував у кількаденній відпустці в Києві. Дізнавшись про нього, відразу виїхав до Луцька та дав розпорядження відповідальним підлеглим написати слова підтримки Юрію Семенюку на офіційній сторінці голови у Facebook та підготувати інформацію про підпали в області за останні роки. Губернатор стверджує, що, лише посилаючись на дані ЗМІ, вони нарахували 69 таких випадків з 2015-го).

– Я не міг не підтримати людину, яка повстала проти «зграї» гопників, що свого часу палила автівки активістам. Моя заява про оголошення війни «УКРОПу» означає те, що я не змирюся з поведінкою певних «укропівських» діячів, які уявили себе господарями Волині… Робота з цього приводу ведеться, при чому непогано. Я відчуваю підтримку від багатьох. Скоро все стане на свої місця.

– Ви казали, що доповідали з приводу підпалу Петру Порошенку. Як він відреагував?

– Обурився. Ніхто та ніколи не доповідав Президенту про таку кількість підпалів. Його це стурбувало, він дав відповідні вказівки… Так, я хотів, щоб гарант направив сюди людей, але сам розумію, як це, коли хтось звідкись приїздить. Напевно, це б напружило місцевих керівників правоохоронних органів. Тому вони взяли розслідування під свій контроль і, можу вас запевнити, справа йде.

 «УКРОП» – це серйозна партія з чіткою організацією. Якби їхня діяльність була спрямована на нормальні дії, то вони могли б комунізм побудувати

– Цілком очікувано, що після оголошеної війни представники «УКРОПу» нищівно вас розкритикували. Зокрема керівник обласного осередку Вячеслав Рубльов в ефірі телеканалу «Аверс» зазначив, що партія готує судовий позов проти вас.  Вже отримали повістку?

– На жаль, ні. Я із задоволенням візьму участь у процесі, оскільки в суді матиму змогу багато чого розповісти. Я піду туди особисто, не відправлю адвоката. Знаєте, «УКРОП» – це серйозна партія з чіткою організацією. Якби їхня діяльність була спрямована на нормальні дії, то вони могли б комунізм побудувати. Рубльов самотужки нічого сказати не може. Йому хтось порадив.

– Ви подали судовий позов до Волиньради з приводу скасування рішення про бюджет області на 2019-й…

– І все?

– А хіба ні?

– Ми подали декілька позовів (посміхається). Найперше ми заявили про свою незгоду з ухваленим бюджетом. Не може бути, що документ пройшов всі комісії і тільки на бюджетній, після магічного дзвінка, знімаються кошти із захищених статей та перекидаються на «хотєлкі» депутатів ситуативної більшості. Голова «бюджетки» навіть не виступала та не казала, хто та які правки вніс. А як вона може сказати, якщо їх просто хтось передав на папірці?

Тому я подав до суду. Я не можу дозволити, щоби мною як головою ОДА та представником Президента помикали. Я ж не пішов палити машини? Не пішов бити молотками, як били мого П’ятигорця представники знаменитої партії, коли він був помічником Івахіва? Я пішов до суду, бо не мав виходу. Не моя вина, що він не відбувається. Я не можу сказати, що судді щось порушують, вони просто пачками йдуть на лікарняний. 

(До слова, майже відразу після запису цього інтерв'ю Волинський окружний адміністративний суд не задовільнив заяву про забезпечення позову Волинської ОДА до Волинської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення  №22/13 «Про обласний бюджет на 2019 рік»)

Якби я вмів «домовлятися», то був би великим бізнесменом

– Чому не вдалося налагодити якісну роботу з Волинською обласною радою?

– Першим кроком до нашого з Ігорем Петровичем «розлучення» став інвестиційний форум у вересні. Тоді їх «жаба» заїла, що це зробив я, а не вони.

Другий крок: я порушував нормативи, тримаючи кошти на депозитах. У нас було майже 190 мільйонів на будівництво амбулаторій сільської медицини. Але Кабінет Міністрів не давав технічних умов. То як будувати? Звісно, я поклав гроші на депозит, для чого вони будуть в казначействі? Ніхто не думає про те, як заробити

(У цей момент Олександр Савченко несподівано зіскочив з теми та добряче «мокронув» депутата Михайла Імберовського, який раніше був відданим членом «Самопомочі», а тепер активно працює у фракції «УКРОП»).

Перевірили точки дружини Імберовського (Депутат Волиньради Михайло Імберовський, – К.), а там підпільні працівники, нема санітарних книжок. Для чого ж кричати з телевізора одне, а робити інше? Імберовський – толковий мужик. Проте чи його чимось наколюють, чи проводять якусь психічну обробку, але в житті він говорить адекватні та нормальні речі, а з екрану телевізора – зовсім інше…

Мені не сподобалися його слова, мовляв, я ж не пацан, знаю, що роблю, в мене все законно. Ну на тобі «законно»… 125 тисяч гривень штрафу за неоформленого працівника ще й нема санітарної книжки. Так і людей можна потруїти. Де його депутатська совість? Хоча, може, він і ні при чім, бо ж дружина йому не підкоряється, як і кожному з нас (посміхається). Загалом це я до того, що всі ми не безгрішні…

Так ось, я заробляю на депозитах гроші, а мені пишуть, що я не маю права, поверніть гроші. Їм треба, щоб на казначействі були якісь кошти, а мені – щоб був дохід… Після цього ми сиділи з Палицею і він сказав: «Я тобі на Стобихівку 3 мільйони не дам. 1 мільйон дам, а 2 покладемо на резервний фонд». А я що – «мальчік», щоб мені розказували, скільки мені дадуть? Саме в цьому причина всіх проблем. У тому, що хтось присвоїв собі право бути «великим», право давати або не давати…

Особисто я ніколи не вів себе по-великому. До мене хто хоч приходить, навіть бомжі. Вчора був мужик з Кавказу, вимагав 40 тисяч гривень, щоб полетіти на Батьківщину. Коли він зайшов, то звідси всі таргани повтікали, оскільки чоловік не мився вже років з 20 (сміється).

– Ви домовлялися з Ігорем Палицею про якесь спільне бачення того, як повинні працювати дві гілки влади в області, як потрібно розвивати Волинь?

– Ні, ми потиснули один-одному руки та сказали, що продемонструємо, як можна дружно жити. Все. Якби я вмів «домовлятися», то був би великим бізнесменом (посміхається).

На Волині, якщо став начальником, то ти – цар

– На посаді голови Волинської ОДА ви сформували команду з п'яти заступників. Два залишилися після Гунчика, ще три прийшли з групи «Континіума». Чи могли б ви коротко кожного охарактеризувати в контексті вашої задоволеності їхньою роботою?

– Можу… Після Володимира Петровича мені залишилися два фікуси, прапор (який не мав би тут вісіти), стіл і телефон. Як і повинно бути. Заступники, як я прийшов, відповідно до закону, написали заяви на звільнення.

Перший заступник мене навіть не чекав, хоча я маю претензії до нього. Саме Степанцов разом з Кошаруком, який залишився, завалили проект Світового банку з розбудови сільських амбулаторій, 10 мільйонів відізвали. Але я розумію Кошарука, який не міг, як волинян, підняти голос на свого начальника. У вас це святе. На Волині, якщо став начальником, то ти – цар (сміється)…

Загалом, у мене був місяць, щоб придивитися до Сергія Кошарука та Світлани Мишковець. Кошарук має добрі здобутки в децентралізації. Пані Мишковець займається гуманітарним блоком, і про неї досить непогано відгукуються у Києві. Навіть люди, які добре знають мій складний характер, рекомендували до неї придивитися. І коли я прикинув, що в Президента не призначать людей, яких хочу я, то вирішив залишити заступників, які вміють працювати, а інших приготувався вчити.

Насправді все виявилося значно простіше. Денис П’ятигорець – це світла, грамотна та креативна людина, він багато чого "перекрив". Валентин Цьось, який займався будівництвом у «Континіумі», став для мене справжньою знахідкою. Він здатен пристосуватися до будь-яких умов. Завдяки цьому у нас почали завершуватися об’єкти: школи, садочки, амбулаторії.

– Які у вас сформувалися робочі стосунки з мерами міст обласного значення, враховуючи Григорія Пустовіта, який виконує обов’язки Луцького міського голови?

– Із Пустовітом у мене чудові робочі стосунки. Дякувати Богу, він був на посаді голови ОДА і чудово розуміє, які мої вимоги реальні, а де я, умовно кажучи, «дуркую».  Нам дуже легко працювати.

З Віктором Сапожніковим  хороші робочі стосунки. Не скажу, що чудові, бо характер у нього трішки гірчистий (посміхається). З  Петром Саганюком робота також налагоджена. Я повинен його поважати, оскільки він людина старша і бачив більше, ніж я. Він же вихований в системі, коли начальник – це начальник. Тому жодних проблем у нас нема.

З Олегом Кіндером в мене взагалі сформувалися навіть дружні стосунки. Незважаючи, що його партійний керівник аж ніяк не товаришує з моїм начальником (посміхається). Хоча в перші декілька місяців я Кіндера  в приймальню не пускав. Надто він, як кажуть в народі, «козирним» був на початку (сміється).

– На початку вашої каденції ви трохи сварили голів РДА. На сьогодні вдалося налагодити взаєморозуміння з усіма?

– (посміхається) Я можу умовно похвалитися тим, що всі посади заповнені. До мене цього чомусь не зробили. Я прекрасно вгадав з Тарасом Яковлевим, інших ще треба навчати.

Загалом я не розумію за яким критерієм обирали очільників багатьох районів. Там є вчителі, ветеринари, люди, які якимось чином потрапили на посади, але яких особливо ніхто не навчав. Звісно, що було проведено певну роботу і кожен себе в чомусь зміг проявити.

Я не боюся заходити в будь-який натовп. Мене  багато разів роздягали: і дружини шахтарів, і віруючі

– Пропоную завершити нашу розмову темою президентських виборів. Які ваші думки стосовно виборчої кампанії, яка зараз триває в Україні?

– Через роботу в правоохоронних органах всі кампанії пройшли крізь мене, я багато здоров’я на цьому втратив. Під час виборів існує чимало загроз, але я точно знаю, що перетинає межу здорового глузду. Маю на увазі те, коли на виборчих дільницях використовують якусь «бандоту», «тітушок», як ми кажемо в останні роки. Я постараюся цього не допустити.

Сьогодні з’являються певні прояви цієї болячки при переході громади із храму в храм. Ці методи застосовують і прихильники ПЦУ і представники УПЦ (МП). Я стримую і тих, і тих. Я їх навіть вичитую. Моя посада не зобов’язує, а навіть і не рекомендує цілувати руки владикам. Я з ними розмовляю, як з громадянами України або як з людьми, які виконують якусь функцію на території нашої держави, не про етику та мораль віри, а про дотримання чинного законодавства.

Вони знають мою позицію і вона, певно, підходить і до виборів: якщо це трапиться, я сам приїду і повикидаю всіх «тітушок»! Повірте, не тому, що я супермен. Коли на дільницю приїде голова адміністрації, то навіть поліція, яка любить постояти осторонь, буде змушена втрутитися, якщо мені вуха повідривають…

Я не боюся заходити в будь-який натовп. Мене багато разів роздягали: і дружини шахтарів, і віруючі (посміхається). Просто обривали одяг – і все. Нічого страшного, головне – стояти на ногах, а те, що на морозі, взимку… То я і так моржую (сміється).

– Останнє запитання: ви відповідаєте за виборчу кампанію Петра Порошенка на Волині чи ні?

Як голова ОДА я повинен опікуватися будь-якими кампаніями, враховуючи виборчі. Чи агітую я за Порошенка, коли працюю на місцях? Ні. Але я роблю все для того, щоб люди сказали: «О, Порошенко молодець, що направив сюди саме Савченка».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів