Люди-танки, або Нахабство не є щастям!

Кожен із нас любить увагу до себе, аби нам допомогли в чомусь, пропустили вперед, надали перевагу, похвалили, сказали комплімент і все інше. Однак, цей жорстокий світ не усюди надає перевагу, тому аби десь проскочити першим, чи зробити щось без черги доводиться мудрувати. Хтось, аби не стояти в довжелезній черзі, купує в інтернеті – нам немає черг, а хтось навіть у черзі – «йде по головах».

Банки, ринки, магазини – це саме ті місця, де можна зрозуміти, яка ж людина стоїть неподалік тебе. Пихаті та нахабні – покажуть себе найпершими!

Навіть оминаючи черги будь-де, інколи доводиться стати її частиною. А інколи відчути й слабачкою, яку випхала жінка із смішною шапкою. «Чоловіче, ви наступний? Тоді я буду за вами!». А нічого, що за цим чоловіком є ще три людини, яким також «ТРЕБА»???

Кажуть, що нахабство – то друге щастя. Не погоджуюся, бо скільки ж неприємних поглядів спіймала собі та жінка. Її точно не назвеш щасливою.

Одна буденна і непримітна ситуація змусила подумати: а ця жінка усюди так робить? І їй плювати на якусь організованість перед касою, столом у банку чи до терміналу? Вона уявляє себе танком? А як же бодай якась краплинка етики і поваги до оточуючих? А ЧОМУ ВОНА НАВЧАЄ ВЛАСНИХ ДІТЕЙ ЧИ ВНУКІВ?