Кавказька полонянка і жінка-президент: гендерні історії Грузії

Відгриміло 8 березня і всі, хто хотів привітати «прекрасну слабку половину людства з святом весни, квітів та жінок» зробили це. Хоча, об’єктивно, це вже стало святом бариг-флористів, які продавали квіти в цей день втридорога. На жаль, не так багато згадували про права жінок, тому я пишу #гендерніісторії Грузії, де розкажу про стан справ з гендерною рівністю у цій країні.

Перше, що варто сказати в контексті, це те, що останнім президентом країни стала жінка - Саломе Зурабішвілі. Майже 60% грузинів у другому турі підтримали кандидатуру пані Саломе на пост Верховного Головнокомандувача Збройних Сил Грузії. Більше того, ще у 2015 Прем'єр-міністр Грузії представив країні кандидатуру міністра Міноборони Тіни Хидашелі, яка стала першою жінкою у цьому кріслі. І це дуже круто, що країна поступово відходить від пітекантропічних патріархальних паттернів про «захисника печери» у обличчі чоловіка.

Загалом, жительки великих мегаполісів, зокрема, Тбілісі дуже прогресивні у своїх поглядах. Вони підтримуюсь гендерну рівність, працюючи на декількох роботах одночасно, сповідують основні засади демократичного ліберального суспільства, виходячи на марші та засуджуючи людей, які дискримінують права людини. І це навіть за умови, що доволі важливу роль у житті грузинів відіграє релігія, з тотально домінантним ортодоксальним християнством, яке має 91% прихожан від усіх віруючих у країні.

Але якщо заїхати трішки подалі від мегаполісу, можна спостерігати такі речі, які не вкладаються в голову сучасного жителя 21 століття. Хоча викрадення наречених, так як це було зображено у радянському фільмі «Кавказька полонянка», зараз тут - поодинокі резонансні випадки, вам таки буде чому здивуватися, переглянувши список традицій, які в деяких регіонах не втратили своєї актуальності донині.

• Є один дуже автентичний регіон у Грузії - Сванетія. Місцеві жартують, що там збереглось все у тому вигляді, як існувало 500 років тому. Так от, за їхніми місцевими звичаями, коли чоловіки сідають за стіл, жінки заносять всю їжу і виходять. За стіл разом не сідають.
• Колись існував ще один дуже цікавий звичай. Коли гість лягав спати, біля нього клали дочку господаря. Довіряли, так би мовити, найдорожче. Він не мав права її зачепити. Зранку, коли гість ішов митися, дівчина мала винести йому рушник. Якщо вона його кидала – отже, вночі щось було.
• Згідно зі звичаями, молодші сини повинні жити з батьками навіть після одруження. При цьому, їхні дружини повністю і беззаперечно підкоряються не тільки своїм чоловікам, але і свекрусі, яка в даній ситуації грає роль «старшої господині».
• Є традиція, молодим весілля влаштовувати окремо. Спершу для хлопця, потім для дівчини. Запрошують від 200 до 300 осіб.

Попри таку контраверсійність, все ж статистика говорить, що сім’ю у Грузії забезпечує переважно чоловік. 60% грузинських жінок взагалі не працюють. Вони ведуть домашнє господарство, куховарять і виховують дітей.При чому у таких сім’ях по дому своїм дружинам справжні грузини не допомагають, не прийнято це.

Ось така контрастна та колоритна Грузія, яка, з одного боку крокує семимильними кроками у бік демократичного суспільства, а з іншої - несе важкий беззмістовний тягар тотально гендерно дискримінаційних звичаїв, де права жінки, фактично, еквівалентні хатній працівниці та інкубатору і доглядальниці для дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Церква та одностатеві шлюби: гендерні історії Щвеції
• Багатоженство, дружини-слов’янки та заміж за ґвалтівника - гендерні історії з Марокко