Мені треба довести до ідеалу те, що виконане дуже добре, – власник студії звукозапису в Луцьку (інтерв’ю)

Виявляється, стати співаком у колі своїх друзів та рідних можна за кілька днів. Варто просто прийти у студію звукозапису і, одягнувши навушники, створити свій хіт, який вдало «змайструють» професіонали.

«Конкурент» віднайшов і в Луцьку студію звукозапису Markov Records. Її засновник Сергій Марков погодився показати кузню, де пересічний лучанин може стати зіркою, розповів, що є важливим при оформленні приміщень, підрахував, з чого формується ціна на трек, зауважив, що забороняє робити у власній студії, та чому там нерідко плачують люди.

– Як у вас виникла ідея створити у Луцьку студію звукозапису?

– Ідея виникла від потреби. Я почав писати музику для себе. Ще у той час з’явився гурт One light inside, і ми почали більш-менш співпрацювати. Від цього й виникла потреба десь записувати, робити і зводити музику. Це сталося 1 грудня 2014 року.

Я не маю бажання до великої комерції. Багато людей думає, що зроблять студію і будуть заробляти гроші. А насправді перші 10 років – це вкладання в неї. На студії обов’язково має бути звуковий інтерфейс, ноутбук (чи комп’ютер) і, залежно від напрямку студії (продакшн чи звукозапису), ще мікрофон, комплектуючі, інструменти, клавіши, гітари. У мене два напрямки – звукозапис і продакшн-студія. Тобто я пишу тут музику і записую людей. Зараз розвиваюся у звукозаписі. Мені це більш цікаво.

Також важливим є приміщення. Воно має бути правильно підготовлене. Ось є такі дивні штуки – це акустичний дифузор. У студії мають бути речі, які поглинають і розсіюють звук. Ця штука виконує 2 функції – поглинає і розсіює. Це ми робили самі. Якщо ти робиш студію своїми руками, то у ній хочеться працювати і ти дорожиш нею. Може, навіть будеш частіше прибирати (сміється, – К.).

– Для вас знаходиться робота у власній студії чи тут працюють інші люди?

– Я і власник, і технічний працівник – пишу музику, записую людей, допомагаю і дуже часто просто вислуховую людей. Ось на цьому диванчику люди приходять і залишають свої слізоньки, розповідають, як у них не вдається музику «проштовхнути», або їх ніхто не любить (сміється, – К.). І таке трапляється.  Але студія й має бути таким місцем, куди можна прийти, поспілкуватися і попрацювати. Вона має надихати. У мене тут завжди є бажання працювати.

– Творчі особистості можуть працювати і вдень, і вночі. А у вас на студії трапляється так, що люди забувають поїсти чи поспати?

– Так, дуже часто. Пам’ятаю наш перший альбом (мається на увазі гурту One light inside, – К.) – був такий челендж записати його за 5 днів. Там було 6 чи 5 пісень. В нас була лише одна акустична гітара до пісні і слова, але не до всіх пісень. Ми ще вирішили це зробити зі скрипками, віолончелями, але готового у нас не було нічого. Зазвичай ми приходили на 9 годину і йшли біля 1 чи 2 ночі. А інколи й залишалися тут, бо хотілося працювати. Коли хотіли поїсти, то замовляли, або знали, що хтось іде сюди, то просили, щоб зайшов у магазинчик. Все ж таки за ці 5 днів встигли записати все.

– Які відомі зірки писали у вас свої треки? Можливо, Монатик у свої юні роки до вас за музикою приходив?

– Я Монатика знав. Він тут у сусідньому залі брейк-данс і хіп-хоп викладав. Він багато років був тут викладачем.

У мене записувався такий репер, як Ua Kid. Він луцький, але вже переїхав у іншу країну, бо заключив договір із лейблом. Також One light inside. Вони на «Х-Факторі» були і в YouTube зібрали сотні тисяч переглядів. Учасниця «Голосу країни» Катерина Голюк писалася в мене та фіналістка цієї ж програми Елізабет Доусон. Також артист Melny, який проживає в США і є досить популярним там. До того ж я ще пишу сover-бенди.

– Шоу-бізнес – це сфера, де зароблять немалі гроші. А чи дорого нині записати пісню взагалі і чи дорого у вас?

– Взагалі – дорого, у мене – ні (сміється, – К.). Я розумію луцький цінник. Луцьк – це невеличке місто з такими ж зарплатами. Тобто якщо дивитися адекватно, люди не готові платити ту суму, яку я міг би брати у Києві. Я знайшов більш-менш оптимальну ціну.

От у Києві середній цінник – це 1,5 тисячі доларів. За цю суму приблизно обходиться пісня. Але сюди не враховується текст і музика. Година запису – 50 доларів, потім ще зведення від спеціаліста. Якщо ти сам робиш це все, то, відповідно, дешевше. Моя позиція така – найкраще мати хороший первинний запис. Його тяжко зіпсувати. А поганий запис краще переписати.

Для того, щоб записати голос, треба мікрофон і хороша кімната для запису. Іноді в ці тон-руми вкладають мільйони. Варто врахувати й спеціаліста, який записує, апаратуру, за якою він працює. Ціна й формується з цього.

Далі варто врахувати ціну на постобробку. Коли ти записався, то є обов’язкова послуга редагування. Адже людина, яка співала, могла пофальшивити десь, ноту не туди взяти, затягнути слово або не в ритм заспівати. І це все гарненько ріжуть. Всіх ріжуть і тюнять. Тюн – це коли вирівнюєш ноту. Як редагують текст від помилок, так я редагую від вокальних або часових помилок у пісні.

Є ще ціна за зведення. Адже 70% людей приходять із завантаженим мінусом, який не дуже хорошої якості. І потрібно записаний голос, який вже нарізаний, підвести до музики. І є третій етап – майстеринг. Він, зазвичай, робиться іншими спеціалістами. Готову пісню перевіряють на помилки, якщо потрібно – допомагають внести правки, «прикрашають» та роблять певний рівень гучності.

– Чи багато у вас конкурентів – інших студій звукозапису?

– Я знаю ще десь три. Чи конкуренти вони? Ні. Я не сприймаю людей, як конкурентів, а, швидше, як колег. Це люди, які розділяють з тобою цю роботу.

Не називаю людей конкурентами не тому, що вважаю себе кращим. Адже я ще на початках десь плаваю, як маленька рибочка, яка ще росте. У цій сфері дуже важливими є навички, які можна використати у створенні, написанні музики, в її обробці. Все залежить від смаку і технічних знань.

– Від чого залежить крутість студії звукозапису?

– Я думаю, що від людей, які працюють на ній, від ставлення до людей, які приходять, і від результату, який отримуємо. Є багато альбомів, які зроблені ніяк – неправильно виконані технічно, але вони круті. Послухайте Thirty Seconds to Mars «This Is War». Їх лебл кинув на гроші, вони «психанули» і почали записувати альбом в хаті. Альбом не надто якісний, але як же емоційно він наповнений! Альбом світового рівня, який люди слухають день у день. Мені він теж дуже подобається. Справа була в виконанні. Людина виклалася на максимум.

Я впевнений, що багато аспектів залежить від мене і дуже багато – від людини, яка приходить. В українській натурі є така погана манера: «Я прийшов, записався за 20 хвилин, а все інше робиш ти». А має бути навпаки – це я маю приділити 20 хвилин свого часу, а людина відпрацювати на максимум. Моя задача – довести до ідеалу те, що виконане дуже добре.

– У 2000-роках було дуже модно співати реп. Наречені співали пісні на весіллях, хлопці (студенти і старшокласники) записували власні треки і виконували на різних концертах. Чи пересічні люди заходять до вас із проханням записати свій репчик чи будь-яку іншу пісню?

– Є таке. Між нами є такий жарт – репери годують студію (сміється, – К.).  Дуже багато реперів хочуть записати свій трек, і ціна для них не є великою. Якщо мені цікаво працювати з якоюсь людиною і в неї дійсно крутий матеріал, то я можу все зробити безкоштовно. Є й таке, коли дуже не подобається, але це робота. Однак і в цьому випадку я роблю зі свого боку все на максимум.

– Що вас надихає?

– Я шукаю натхнення в духовному. Я взагалі християнин і щодня читаю Біблію. Був такий цар Давид, і він написав псалми. Якщо почитати псалми, як він описує Бога, то він Його бачив усюди – у світлі зірок, шелесті трави, у творінні… Я надихаюся творінням. Шукаю натхнення в людях. Дуже надихаюся нічним небом. Це моя любов – нічне небо, яке наповнене зірками. Вантажиш собі додаток і шукаєш зірки. Я вже вивчив, як розташовані деякі зірки й без карти. Дуже люблю природу, гори. Ми кожного року у Карпатах буваємо. Також дивлюся багато відео з людьми, які працюють у моїй сфері, про великі студії. Надихаюся спілкуванням з людьми, музикою.

– А як ви відпочиваєте?

– В неділю до церкви ходжу. Я там також звукооператор. Ще гуляю часто, серіальчики дивлюся на студії, щоб вуха не відвикали. Є така тема, що вуха можуть відвикнути від цих колонок. Ще знайшов для себе таку схему, щоб тримати себе в тонусі, то роблю часті перерви. Раджу це тим, хто багато працює. Після години чи 40-ка хвилин роботи відпочивайте.

– І на завершення, назвіть 5 своїх улюблених композицій.

– Їх дуже багато. Можна розділити на дві частинки: технічні композиції, які подобаються по звуку, і ті, які надихають.

Перша, яка приходить у голову і яка подобається емоційно, Hillsong – So Will I. Люблю слухати оперу з «5 елементу». Із важкої музики подобається Thirty Seconds to Mars. Монатика слухаю. Йому дійсно респект. Ще Onuka подобається, як вона розбавляє свої треки етномотивами. Український гурт «Синоптик» – подобаються їхні лайви.

З технічних – Santa Monica, її зводив Chris Lord-Alge, який має 6 чи 8 Grammy. Ще подобається Lorde. Багато слухаю Elevation Worship, Beta Music. Обожнюю Snarky Puppy – вони «фірмачі».

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

• Гурт The Hardkiss привіз у «Промінь» новий альбом, відомі хіти та вірші
• На хвилі: 5 треків від луцького фотографа 
• На хвилі: 5 треків від волинського гонзо-журналіста