Юлія Вусенко: "Людям байдуже, яка партія має більшість у місцевій раді"

Очільниця волинської "Самопомочі" Юлія Вусенко з'явилася в громадсько-політичному житті області раптово, стрімко увірвавшись в інформаційний простір наприкінці 2014 року за декілька днів після голосування на парламентських виборах. Тоді ж загорілося її авто і спровокувало розмови про підступи політичних опонентів. Потім були місцеві вибори, яким передувала внутрішня конкуренція за право очолити на Волині політичну силу Андрія Садового. Призом для Юлії Вусенко стало не лише перше місце в списку до Луцької міської ради, а й крісло секретаря вже після виборів.

Зрештою, "Конкурент" вирішив більш детально пізнати Юлію Вусенко, яка складає враження цілеспрямованої особи, знає, чого хоче, і досягає поставлених цілей.

"До виборів – завжди готові"

– Чи готується волинська "Самопоміч" до позачергових виборів?

– Звичайно, готується. Ми завжди до них готові. Ми живемо в такій країні, де, на жаль, щодня можна очікувати зміну курсу чи відмову від деяких реформ. Тому ми і розбудовуємо організаційну структуру в районах. Крім того, в рамках громадської організації ми проводимо акції, адже "Самопоміч" як партія відрізняється від інших політичних сил тим, що вона зародилася з громадського руху. Постійно працює громадська приймальня, незалежно від того, коли будуть вибори. Це є своєрідною підготовкою, адже саме так ми можемо побачити майбутніх лідерів партійних осередків.

– А позачергові вибори до парламенту будуть?

– Однозначно говорити про те, будуть вони, чи ні, я не можу. Скажу лише, що якщо вибори оголосять, то ми отримаємо якісно гірший парламент, ніж маємо сьогодні.

– Близько двох місяців тому "Самопоміч" вийшла з коаліції у Верховній Раді і почала висловлювати доволі критичну думку щодо діяльності Президента. Скажіть, як така позиція впливає на співпрацю із президентською "Солідарністю" на місцевому рівні, зокрема у Волинській обласній та Луцькій міській радах?

– На місцевому рівні ми працюємо з поточними питаннями і маємо розуміти, що для одних громадян першочерговим є питання прибудинкової території, для інших – питання ринку чи МАФів. І тому я вважаю, що ми маємо комплексно підходити до розвитку міста і депутати повинні підтримувати основні ініціативи, незалежно від тих стосунків, які склалися між політичними силами у Верховній Раді. Людям абсолютно байдуже, від якої політичної сили сформована більшість у міській чи обласній раді, їм важливо щоб депутати вирішували їхні локальні проблеми.

– Політика заважає працювати та знаходити взаєморозуміння?

– Направду, я задоволена, як працюють місцеві депутати цієї каденції. Коли є якісь спірні питання, ми обговорюємо їх з головами фракцій. Окрім цього, ми намагаємося проводити якомога більше виїзних депутатських днів, адже тоді депутати безпосередньо знайомляться з різними питаннями функціонування міста. Після цього вони набагато краще починають розуміти проблеми комунальних підприємст.

На сьогодні депутатський склад оновився на 80 %, в порівнянні з минулою каденцією. І це активні та надзвичайно фахові депутати. Більшість з них обирала комісії не за меркантильними інтересами чи настановами партій, а відповідно до напрацювань і досвіду.

У нас працювали дві тимчасові депутатські комісії, які ставили собі за мету не критику, а бажання розібратися в ситуації та напрацювати пропозиції. Для цього, в тому числі, потрібно поцікавитися, як працюють комунальні підприємства в інших містах. Наприклад, коли ми працювали по Луцькому підприємству електротранспорту, у нас був виїзний день депутата до Рівного, де вивчали позитивний досвід роботи такого підприємства. Я сподіваюся, що з таким складом міської ради ми бачитимемо і якісні зміни у нашому місті.

– Якою є основна функція секретаря міської ради? Я не маю на увазі те, що написано в законі…

– (сміється) Я відразу вам хотіла сказати, що всі мої функції прописані в законі, відповідно до якого я й працюю. Зрештою, секретар міської ради повинен не вирізняти депутатів за критеріями належності до якихось партій, груп чи фракцій, а зробити однаково комфортні умови для усіх обранців. А для мешканців – зробити доступною інформацію про роботу ради. Також для секретаря важливо налагодити роботу секретаріату ради. Адже вона складається не лише з підготовки до засідання постійних комісій чи пленарних засідань. Це щоденна праця, спрямована на роботу зі зверненнями, депутатськими запитами. Це те, що впливає на роботу депутата в цілому. Адже якщо ти маєш вчасно і в повному обсязі інформацію на свій запит чи звернення, далі можеш вже готувати якийсь проект рішення.

– Серед депутатського корпусу є позиція, що Юлія Вусенко надто жорстка…

– О, мамо! Хто вам таке говорить?

– …і відповідно це продукує певне незадоволення вами на посаді секретаря. Як ви вважаєте, чи може відбутися рокіровка, якою вас змінять, наприклад, свободівцем Миколою Федіком?

– Ніхто не застрахований ні від чого. Зробити рокіровку можна і на рівні Верховної Ради. Тому як я можу коментувати?

– Ми говоримо не про теоретичні можливості, а про realpolitik.

– Якщо говоримо про реалії, то звичайно, це можна зробити. І кожен депутат міської ради знає за якою процедурою це робиться.

– Гаразд, але чи є такі передумови до зміни секретаря міської ради?

– Я цього не відчуваю і не хвилююсь, що можуть зняти, бо це відволікає від основних моїх функцій.

Щодо жорсткості, то в прийнятті рішень – так, я жорстка. Я знаю для чого прийшла в міську раду і робитиму все від мене залежне, щоб реалізувати передвиборчі програми. Зараз не той час, щоб підлаштовуватися під когось, домовлятися. Бо занадто довго ми таким шляхом ішли і результати ми бачимо.

Я не хочу і не буду міняти якісь свої позиції через певні політичні віяння. В мене є час, на який мешканці Луцька мені довірили служити їм. Я вважаю, що основна функція депутата – служити громаді. Для мене немає різниці хто з мешканців звертається і з якого мікрорайону. Я докладаю максимум зусиль, аби їхнє питання було вирішено і мені імпонують депутати, які кажуть: я прийшов сюди з чітким завданням, яке й буду виконувати, а оцінку мені дадуть виборці. Це дуже правильно.

"Завжди розмежовую особисті та робочі стосунки"

– Напередодні місцевих виборів Тарас Яковлев зі скандалом залишив "Самопоміч". Зараз він перший заступник міського голови. Як у вас складаються з ним стосунки і чи не заважає це робочим моментам?

– Ні, робочим моментам це не заважає. Я завжди розмежовую особисті та робочі стосунки. З Тарасом Яковлевим зараз спілкуюся виключно по роботі. Разом беремо участь в нарадах, пленарних засіданнях. Все, що залежить від мене в професійному плані, я завжди зроблю, і він це може підтвердити.

Це стосується не лише Тараса Яковлева, а абсолютно всіх. До всіх людей я ставлюся однаково. А пізніше за їхніми вчинками можу робити про них висновки. При чому ніколи не роблю висновки з чиїхось слів, мені важливий власний досвід спілкування.

– Восени 2014 року після виборів до парламенту ви мали інцидент із підпалом автомобіля…

– Так…

– …Було відповідне кримінальне провадження…

– Воно є!

– Яка там зараз ситуація?

– Мені відразу сказали, що годі чекати, що кримінальна справа буде успішно завершена. Мене досі цікавить, хто зробив цей підпал, бо тут йдеться не лише про мою безпеку, а й безпеку родини. На сьогодні є декілька варіантів, які нам подають з тих чи тих джерел. Не знаю, наскільки можна розцінювати їх як реальні версії, бо в мене немає розуміння, чому якісь люди вказують мені на ту чи ту особу.

"Я люблю наших студентів"

– Ви продовжуєте викладати в університеті?

– Так. Я доцент, кандидат юридичних наук. Викладаю на юридичному факультеті Східноєвропейського університету імені Лесі Українки в рамках тих часових можливостей, які є відповідно до законодавства. Я можу викладати 240 годин на рік, і я їх викладаю.

– І які зараз студенти?

– Я люблю наших студентів і борюся за те, аби наш виш завжди мав набір, хвалю його на всіх представницьких заходах. Ніколи не забуваю, що є викладачем, говорю про досягнення нашого вишу, вболіваю за те, аби на нашому факультеті була аспірантура. Дуже мрію, що у нас буде рада із захисту дисертацій. Сама хочу захистити докторську, тому що це мені цікаво, люблю брати участь і в конференціях.

Сьогодні студенти відрізняються від тих, якими були ми. Для мене іспит чи підготовка до нього – були надзвичайно серйозною і відповідально подією. Зараз студенти якось більш простіше ставляться до навчання. У них така собі light-версія. Напевно, це пов'язано із легким доступом до інформації.

Я застала ще той час, коли для того, щоб отримати матеріали для іспиту, необхідно було конспектувати дослівно лекції викладачів, або відповідно до плану занять поїхати в бібліотеку Вернадського і брати докторську дисертацію, аби виписати з неї одне питання. Зараз такого немає і тому студентів можна зрозуміти. Але мені подобається, що вони більш прогресивніші.

– Щойно ви сказали, що хочете захистити докторську дисертацію. А яка ваша сфера наукових інтересів?

– Взагалі я – "трудовик". Я захистила кандидатську дисертацію з трудового права, "право соціального забезпечення" – спеціальність. А викладаю все життя міжнародне приватне право. Сьогодні можу писати наукові статті в цих сферах права і якщо бути послідовною, то мені потрібно захищати дисертацію з трудового права.