Поділитись:

Як Путін може зупинити луцькі маршрутки

Вівторок, 21 травня 2019, 11:12

Вам здається, що теза, винесена у заголовок, – це сарказм? Мовляв, все у нас люблять валити на Росію… В під’їзді брудно – нагадив Путін, тече дах – винна Москва… Але не цього разу. Зараз насправді все серйозно.

Зіпсована «Дружба»

Звідки береться пальне? Навіть діти знають, що різноманітні бензини і дизпаливо – це продукт переробки сирої нафти. Її можна транспортувати морем (танкерами), залізничним або трубопроводним транспортом. Трубопроводи – це найдешевший спосіб.

Основним постачальником нафти для Європи є Росія. В основному нафта з Росії постачається нафтопроводом «Дружба». Спочатку весь потік йде до білоруського Мозиря, де розташований нафтопереробний завод. Після цього розділяється на дві гілки: північну (через Білорусь і Польщу до Німеччини) та південну (через Україну, Словаччину, Чехію і Угорщину).

Інфографіка «Дзеркала тижня»><span class=Інфографіка «Дзеркала тижня»

Проте протягом затяжного пасхально-травневого періоду свят сталася безпрецедента подія: у нафтопрофід «Дружба» потрапила велика кількість нафти із підвищеним вмістом хлорорганічних сполук. За різними оцінка, в нафтопровід потрапило від 3 до 5 млн тонн забрудненої нафти.

Як повідомляє «Дзеркало тижня», 19 квітня білоруський концерн «Белнефтехим» повідомив про 10–25-кратне перевищення в російській нафті вмісту хлорорганічних сполук, унаслідок чого вийшло з ладу обладнання на Мозирському НПЗ. При нагріванні в процесі нафтопереробки хлорорганіка агресивно впливає на обладнання, виводячи його з ладу. Білорусь заявила про припинення експорту нафтопродуктів.

Протягом 23-25 квітня від прокачки брудної нафти відмовляються Польща, Німеччина та Україна.

Як повідомив президент Білорусі Олександр Лукашенко, через брудну нафту республіці завдано збитків на понад 100 млн доларів.

Звідки береться у нафті хлор? Його закачують в нафтові свердловини для інтенсифікації видобутку.

Звідки взялася брудна нафта в нафтопроводі? Слідчий комітет РФ каже, що її закачала приватна компанія в районі Самари. Проте її закачували туди надто багато і надто довго, щоб списати все на звичайнісіньке російське нехлюйство. Чимало економічних та політичних аналітиків бачать в цій події диверсію ФСБ, спрямовану проти Лукашенка. Адже останнім часом російсько-білоруські стосунки зіпсувалися. І це нібито мало показати Бацькові, хто в домі хазяїн: кіт, чи миші.

Як же тут боком Україна?

На українській ділянці «Дружби» зосереджено близько 450 тис. т нафти із підвищеним вмістом хлорорганічних сполук.

«Брудну» нафту витиснуть «чистою» з труби в сховища, після чого «хлориста» нафта домішуватиметься в транзитний потік зі збереженням граничних параметрів у частці хлорорганіки. На першому етапі треба звільнити одну нитку «Дружби», яка містить близько 110 тис. т нафти, що дасть змогу відновити транзит. Потім нафту замінять у другій нитці. За оцінками фахівців «Укртранснафти», виконати програму можна за 3-4 місяці.

Але це не головна проблема для України. Справжня небезпека криється у зменшенні обсягів пального на українському ринку і, як наслідок, підвищенні цін на бензини та дизпаливо.

Якщо подивитися на структуру українського ринку дизпалива, то 75% на ньому складають поставки з Росії та Білорусі. Причому 1/3 всього дизелю надходить з Білорусі, де, нагадаємо, нафтопереробний завод було виведено з ладу.

Дані Консалтингової групи «А-95»><span class=Дані Консалтингової групи «А-95»

Така ж ситуація в Польщі та Литві, доставка куди сировини нафтопроводом теж тимчасово зупинена.

Українське виробництво покриває лише 1/10 від потреби.

На це відразу відреагували нафтотрейдери і ціни на пальне на заправках полізли вгору.

Наприклад, ціни на дизельне пальне на АЗС виросли на 2 гривні і поки знижуватися не збираються.

До чого тут луцькі маршрутки?

Вартість пального, закладена в тариф на перевезення автобусним транспортом у Луцьку, складає 23 грн/л. Нині його вартість складає 30 грн/л (ріст – 30%).

У структурі тарифу на перевезення в маршрутках, який зараз становить 5 грн, на частку пального припадає 47%. Окрім цього дорожчали й інші складники, які входять у вартість перевезення: запчастини, технічне обслуговування та ремонт, зарплата водіїв з нарахуваннями та інші. Але дизпаливо – це головний складник.

Ніхто з перевізників не буде працювати собі в збиток тривалий час. Це суперечить здоровому глузду. Тому якщо тариф залишатиметься таким же, то перевізники просто скорочуватимуть кількість рейсів на маршруті, а від збиткових маршрутів взагалі відмовлятимуться.

Звісно, ходити пішки – це корисно. Проте не завжди на це є час і сприятлива погода.

Протягом останніх півроку ціни підняли сусідні міста: Львів, Рівне, Житомир. У ряді обласних центрів (Вінниця, Запоріжжя, Дніпро, Суми, Херсон), тариф на окремих маршрутах вже становить 6, 7, а то й 8 гривень за одну поїздку. При цьому місцева влада там повертає кошти перевізникам за пільговиків. На відміну від Луцька. А це – 1/5 від загальної кількості пасажирів.

Виконавчий комітет Луцької міської ради ще в лютому зареєстрував проект рішення про підвищення вартості проїзду до 6 гривень за одну поїздку. Але тягне з ухваленням цього рішення до останнього.

Цікавим в цьому контексті є досвід Полтави. Проїзд там вартував 5 гривень, перевізники хотіли шість. Проте окремі гарячі голови вирішили погратися в популізм, і повернули ціну квиточка до 4 гривень. В результаті – в Полтаві транспортний колапс. Маршрутки зупинилися, а тролейбуси почали ламатися. Тепер полтавці ходять пішки.

У Луцьку ж перевізники теж вимушені будуть зупинити свій транспорт через збитковість внаслідок критичного здорожчання дизпалива.

І як не прикро винити Путіна за диверсію проти білоруської та української економік, прибирати в під’їзді ми повинні самі. Зрештою, як і вирішувати проблеми з маршрутками.

Дмитро УРБАН

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ СТАТТІ ПРО ТРАНСПОРТ У ЛУЦЬКУ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
16:01
24 червня 2019