Поділитись:

Нова ведуча «Протилежного Погляду»: із бубном не бігала (інтерв’ю)

Субота, 01 червня 2019, 12:00

У березні цього року команда ток-шоу «Протилежний Погляд LIVE» оголосила перезавантаження. Відтепер програма оновилася, «переїхала» на «12 канал», отримала нову стильну студію, а новий формат дозволив запрошувати більше гостей. До того ж, на екранах з’явилася нова ведуча, яку, на відміну від Галини Падалко ще ніхто не знає.

Тож «Конкурент» вирішив познайомити волинян із Луїзою Киримовою – новим обличчям «Протилежного Погляду». І готовий розповісти, де дівчина здобувала освіту, як потрапила на ток-шоу, чи мала досвід на телебаченні та що її поєднує із конкурсами краси і Чечнею.

– Луїзо, розкажи, чи завжди хотіла працювати на ТБ? Чи в дитинстві мала інші плани на життя?

– Із 5 років у мене розпочалася сольна кар’єра. У садочку на випускному мама хлопчика, із яким я вчилася, запропонувала «прослухати» мене: «Ви знаєте, у вашої дитини є талант, давайте я її візьму в музичну?». І мене взяли. Так я і почала займатися із Інною Тузовою.

Насправді малою я рівнялася на Софію Ротару. От вона і Ані Лорак були для мене ідолами. Я переспівувала всі їхні пісні. Ставала на табуретку, брала в руки гребінець, уявляючи, що це мікрофон та велика сцена, і співала. Мені бабуся та мама поплескали і було добре.

Я все своє шкільне життя вважала, що й далі піду по вокалу. Але в 10-11 класі задумалася, чи зможу цим заробляти на життя. Мені подобався інститут «Кіно і телебачення», а після відвідування дня відкритих дверей університету Поплавського, я остаточно зрозуміла, що моє місце там.

Для вступу в університет пріоритетом було успішно скласти творчий конкурс. Із цим мені допомагала заслужена артистка України Світлана Органіста. Я дуже вдячна їй, адже завдяки її старанням конкурс я склала успішно. Зараз вокал це моє хобі.

– Що цікавіше: університетська теорія чи реальна практика?

– КНУКіМ – це 70 % практики, а 30 % – теорії. Університет дає можливість спробувати себе на різних провідних телеканалах, побачити, як працюють на радіо, телебаченні, за кадром.

Не люблю, коли про мій вуз погано відгукуються, типу «Поплавок» або «Ви там тільки «підтанцьовуєте» в Поплавського. Ще часто чую, що там за все платять. Хочу розвіяти цей міф. В моєму університеті немає корупції! Екзамени – безкоштовні, а викладачі, які займаються подібними речами, не затримуються на цій роботі, їх одразу звільняють.

Такі викладачі, як моя майстер курсу, викладач майстерності ведучого ефіру Людмила Дементьєва та викладач дисципліни з акторської майстерності Василь Баша – заслужені артисти України і заслуговують великої поваги. А Михайло Поплавський нам усім як батько. Ми навіть його так називаємо між собою (сміється – К.). Для студентів він робить все, щоб ці яскраві роки запам’яталися на усе життя.

На практиці я багато де була – це і «1+1», «2+2», «Новий канал», «СТБ». Але на таких каналах немає змоги щось спробувати самій, тому я вирішила піти на Київський регіональний канал та паралельно на «Магнолія-ТВ». Там вже робила сюжети, брала бліц-інтерв’ю на Хрещатику. А на третьому курсі я пішла працювати на аграрний канал ведучою новин. Там була 2 роки.

– Ти киянка? Адже відомо що брала участь у конкурсі «Міс Київ», хоч і представляла Луцьк.

– Ні. Не знаю, чому всі думають так. Я народилася в Луцьку, але моє коріння іде з Чечні. Я не чиста українка: моя мама – українка, а тато – чеченець.

Рівно рік тому, мені нагадав Instagram, я готувалася до «Міс Київ». Взагалі випадково потрапила на цей конкурс. На «Міс КНУКіМ» мене вмовили піти і сюди також. У результаті, мені зателефонували і сказали, що я фіналістка і буду представляти своє місто. Хоч це «Міс Київ», але не було умови, щоб усі дівчата були киянками. Круто було, коли усі ми виходили в українському вбранні, а позаду на великому екрані показували місто кожної з нас. Я дуже гордилася тим, коли йшла, а всі дивилися, яке у нас реально красиве місто. Я дуже люблю Луцьк і горджуся ним.

Скажу так, після «Міс Київ» я переконалася, що оцінюють не лише красу дівчат, а мають й інші критерії. Тому розчарована результатами у фіналі.

– Нині ти стала ведучою ток-шоу «Протилежний Погляд LIVЕ». Як тобі це вдалося?

– Минулого літа я повернулася до Луцька, адже мені порекомендували «12 канал». Тут я побачила професійних людей та сучасний підхід до роботи на телебаченні, можу сказати навіть на рівні Києва.

А коли побачила програму «Протилежний Погляд», подумала: «Нічого собі рівень». Була захоплена програмою, ведучими, гостями, подачею тематики, але тоді й навіть подумати не могла, що колись і я буду піднімати такі важливі теми та й узагалі буду ведучою на цьому ток-шоу.

Мій потенціал помітив продюсер цього ток-шоу Тарас Шкітер і запропонував бути ведучою. Коли мене взяли, одразу зрозуміла, що потрібно ще більше працювати над собою, щоб не підвести таку команду. Наразі влилася повністю в процес роботи, але звісно не зупиняюся і ще є над чим працювати. Хочеться і надалі працювати в «Протилежному Погляді» та піднімати ще не одну важливу тему. Я горджуся, що є частиною команди «Протилежного Погляду», адже це люди, поруч з якими ти постійно розвиваєшся.

– Пригадай свій перший прямий ефір. Як це було?

– Тяжко, бо я переважно думала про те, щоб усе було добре. Але все пройшло спокійно і так, як має бути.

– Галина Падалко – ведуча ток-шоу протягом 4 років. Чи давала вона тобі якісь поради як для молодої колеги?

– У нас була з нею розмова, де Галина дала настанови, що потрібно розслабитися, відпустити і розмова піде сама собою. Два своїх перших своїх ефіри я не хочу нікому показувати, а от про третій-четвертий, можу сказати: «Подивіться!».

– Якими трьома словами можеш описати команду «Протилежного Погляду»?

– Професійні, цілеспрямовані, надійні.

– Чи маєш якісь ритуали, які здійснюєш перед кожним прямим ефіром?

– Вже такого немає. З бубном не бігала (сміється – К). Добре, коли знаєш, що твої люди сидять за кадром і слідкують за ходом програми. Коли Серій Шараєвський (режисер ток-шоу – К.) говорить мені «в вухо» спокійним голосом, тоді й я спокійна. І коли Олександра Куртєєва (редактор ток-шоу – К.) каже, що все буде добре, я дивлюся на свою команду, то й точно знаю, що саме так і буде. Я їм вірю, тому й ритуалів немає.

– Дай пораду усім, хто хоче як і ти стати телеведучою.

Хотіти стати телеведучою і мати для цього якісь задатки – це дві різні речі. Але якщо людина дійсно дуже хоче, то можна досягнути будь-чого. Потрібно дуже багато працювати над особистісними якостями та дикцією.

Коли ти ведучий, то повинен бути не просто головою, яка вміє говорити. Треба бути комунікабельним, оскільки робота передбачає спілкування з великою кількістю людей. Не менш важливою складовою успішного ведучого є стресостійкість. Під час прямих ефірів може статися непередбачене, і в такі моменти саме на ведучому лежить величезна відповідальність.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
15:00
25 червня 2019