Поділитись:

«З «Версалю» їздила «швидкою» на виклик», – головний лікар Луцької дитячої поліклініки Оксана Лєщинська

Неділя, 16 червня 2019, 10:13

У неділю, 16 червня, своє професійне свято відзначають усі працівники галузі охорони здоров'я України. Наша розмова з головним лікарем КП «Луцька міська дитяча поліклініка» Оксаною Лєщинською відбулася напередодні свята. Лікар розповіла про роботу медпрацівників, їхню заробітну плату, курйози, що траплялися, та про те, що не вистачає у медичній галузі.

– Оксано Петрівно, як давно Ви очолюєте заклад?

– На посаді я – уже 10 років. Коли прийшла працювати, це був комунальний заклад. З 2019 року – комунальне підприємство. Досвід роботи, як організатора педіатричної служби, у мене з 2012 року.

– То Ви – педіатр?

– Так, закінчила Вінницький медінститут за фахом педіатрія. Я – з сім’ї медиків. У мене вже покійні батьки, але обоє були оперуючими хірургами. Тому я практично продовжила династію батьків.

– Ваш син не пішов по Ваших слідах?

– Ні, син Роман – підприємець. Моя сім’я – то моя гордість. Я завжди хотіла мати доньку Катю, але мені Бог послав невістку Катю. Вона – берегиня домашнього вогнища. У мене двоє внуків – трирічний Діма і п’ятирічна Ліза. Не знаю, ким вони будуть, як виростуть, але Ліза у лікаря уже грається.

– А Ви – з Луцька?

– Так, я – корінна лучанка.

– Розкажіть, будь ласка, про заклад, який очолюєте?

– Наш заклад досить великий, налічує понад 500 медпрацівників. Середня кількість відвідувань – 2130 дітей по двох поліклініках (поліклініка на Чорновала, 1 та поліклініка на проспекті Волі, 3 – К). Тобто це має бути досить інтенсивна робота медичних спеціалістів: лікарів, медсестер, молодших медичних сестер, які забезпечують лікувально-діагностичний процес та безпечні  санітарно-епідеміологічні умови перебування як батьків, так і дітей. Тобто – робота потужна. Часом її видно, часом – ні. Я стараюся працювати так, щоб все-таки заклад мав хороший рейтинг. Ми перші в Україні отримали сертифікат ІSО 9001:2015  серед медичних закладів педіатричного спрямування. У лікарні достойна матеріально-технічна база. Ми маємо здорову конкуренцію з обласною дитячою лікарнею. Для обстеження маленьких пацієнтів працює  потужний апарат УЗД, після капітального ремонту рентгенологічний апарат. Проведено капітальні ремонти рентгенологічного кабінету, кабінетів профілактичних щеплень, лабораторії. Закуплено нові меблі та холодильники для  зберігання імунобіологічних препаратів, дотримання умов холодового ланцюга, що є запорукою безпечності проведення профілактичних щеплень.

– Як змінилася робота вашого закладу в умовах реформи?

– У рамках реформи батьки або опікуни дітей підписують декларацію з лікарями-педіатрами для отриманнямедичної допомоги. Цікаво, що коли стартувала реформа первинної ланки медичної галузі, за даними статуправління, наше підприємство обслуговувало 24 тисячі дитячого населення. На сьогоднішній день ця цифра складає майже 30 тисяч підписаних декларацій. З нашими лікарями-педіатарми укладають декларації пацієнти з навколишніх сіл, Ковеля, Володимира-Волинського, Нововолинська, є бажаючі з Рівненської області. Це свідчить про те, що поліклініка має хороший імідж і тут працюють висококваліфіковані спеціалісти. На мою думку, реформа первинної ланки внесла дуже багато позитивних змін. По-перше, це дисциплінованість як лікаря, так і батьків. Батьки чітко знають свого лікуючого лікаря, а лікар чітко знає, скільки у нього дітей. Пацієнт може міняти лікаря хоч щомісячно. В умовах трансформації галузі охорони здоров’я лікарі повинні мати належний фаховий рівень. А для цього постійно повинні навчатися. У нас також змінився процес нашої освіти. Курси підвищення кваліфікації відмінені, але проводиться велика кількість тематичних семінарів, конференцій, в тому числі і онлайн навчання. Кожен спеціаліст підприємства має можливість прийняти участь в тому чи іншому заході. Конференції проводяться як в нашому місті, так і за його межами.

– Хороший лікар – це який?

– Це людина, яка постійно над собою працює. Такий лікар має авторитет серед батьків і дітей, вміє надати якісну медичну допомогу. Є у нас такі лікарі, до яких уже ходить навіть уже третє покоління, яких цінують і яких знають. Є вузькопрофільні спеціалісти. Лікар має самоудосконалюватися і працювати над собою. Ми надаємо і первинну, і вторинну медичну допомогу, тому навантаження на лікарів досить серйозні. Дитина перебуває у кабінеті лікаря приблизно 7-10 хвилин. За цей час маленький пацієнт має бути оглянутий, а мама має знати не тільки чіткі призначення, які лікарські засоби з яким інтервалом давати дитині, а як правильно себе вести у тій чи іншій ситуації при погіршенні стану у малюка. У яких випадках викликати екстрену медичну допомогу, а коли – невідкладну і що є показом до госпіталізації. Тобто такий режим роботи є досить інтенсивний і вимагає високого кваліфікаційного рівня лікарів. Взагалі в умовах реформування поганий лікар просто не виживе. 

– Якщо підніматися вище на щабель у кар’єрній сходинці, як усе змінюється у роботі лікаря? Стає легше працювати чи навпаки?

– Починала я працювати у районній лікарні лікарем-неонатологом. Я була одна на весь район. Працювала там 6 років. Був такий випадок, коли ми танцювали у «Версалі» на дискотеці, зупинили музику і оголомили: "Оксано Петрівно, на вулиці чекає «швидка». Телефонів тоді ще не було. Аналогічна ситуація була під час відпочинку на озері в селі Гаразджа, прямо з озера їхала на роботу, бо тяжка дитина була. Зараз я з таким навантаженням не впоралася б. Після того я працювала міським педіатром в управлінні охорони здоров’я Луцької міської ради. Майже 2 роки – медичним представником  на фармацевтичному ринку. І після того повернулася в улюблену педіатрію. Загальний стаж – 23 роки.  Я люблю свою роботу. Стати лікарем-педіатром я мріяла з дитинства. Починала я з лікаря для найменших і в душі я найбільше люблю лікувати найменших. Якщо говорити про сходинки, то на вищій посаді більше юридичних документів, стає більше і наказів Міністерства охорони здоров’я.

– Яку заробітну плату отримують лікарі?

– Заробітна плата лікаря первинної ланки, який дотримується усіх вимог, – тобто має 900 дітей, кваліфіковано надає медичну допомогу, не має скарг, – є досить достойна. На заробітну плату впливає і кваліфікаційна категорія, і вислуга. Лікарі вторинної ланки, реформа якої планується на 2020 рік, отримують 4-5 тисяч гривень. Розумієте, що з такою заробітною платнею  при теперішніх цінах дуже важко. Це – аби вижити. Хотілося б, щоб переглянули заробітну плату тих медичних працівників, які ще не ввійшли в  реформування, тому що ми маємо дуже сильний відтік кадрів за кордон. Особливо – сестер медичних. Вакансії є у будья-кому профілактичному закладі, і вакансій дуже багато. Випускники медичних закладів розумні, хороші. Але після закінчення навчання вони їдуть, на жаль, за кращими заробітними платами  в сусідні країни. Тому нам треба вжити негайних заходів і зробити все можливе для того, аби молодий і свіжий розум все-таки залишався у нашій країні. Заслуговують достойної оплати праці і молодший медичний персонал, завдяки праці якого наше підприємство має такий вигляд. Подивіться на сходи, санітарні кімнати – це ж саме від цих людей усе залежить. Або ті ж самі клумби, догляд за якими зовсім не входять у їхні обов’язки. Ці ж люди також заслуговують достойної оплати праці. У поліклініці є гараж з автомобілями, які забезпечують роботу невідкладної з 15 години і до 9 ранку наступного дня. А також – цілодобово у вихідні та святкові дні. Автомобілі забезпечують і перевозку аналізів, їздять у віддалені райони міста – Теремно, Вишків. Бо такі райони обійти у період підвищенної епідзахворюванності – просто неможливо. Є лабораторія , потужний фізіотерапевтичний блок.  Для дітей, особливо до року, актуальними є масажі. Також працюють сестри медичні – це перші помічники лікарів, їхня права рука. Ну і лікарський склад. Наші бухгалтери не тільки нараховують заробітну плату, їм також потрібно передбачити бюджет і певні кошти. Виділити якусь з цих ланок неможливо, бо кожен має свої функціональні обов’язки.

– Чому варто обирати професію лікаря?

– Варто тому, що у цю професію йдуть найрозумніші люди. Напевно, навчання в медінституті є одне із найсерйозніших, студенти вчаться найдовше. Я пам’ятаю, як мої однокласники уже по два роки працювали, а я тільки влаштовуюсь на роботу. Чому треба йти в медицину? Бо я вважаю, що це –найблагородніша спеціальність, яка є зараз. Лікарі багато віддають життя роботі. У нас, напевно, найбільш виражений синдром самовигорання. Ми завжди залишаємо часточку своєї душі, свого життя з нашими пацієнтами. Особливо, коли вони хворі. Пам’ятаю, як працювала неонатологом,  якщо була важка дитина, то я 2-3 доби не виходила з відділення. Тому що варіантів не було – я була одна. А дитину потрібно було або перевести в реанімацію, або дочекатися покращення її стану. Ми стоїмо на сторожі найбільшого скарбу, який дається людині, – це здоров’я. Ми людей повертаємо до життя, лікуємо. І від рішення лікаря залежить часом і доля пацієнта. Як би там скептично не ставилися до професії лікаря, і щоб не говорили, ця професія заслуговує поваги.

– Розкажіть про курйози на роботі.

– Ну, курйозів було багато. То є життя, все було. Були скарги і подяки. Були обґрунтовані скарги і необґрунтовані. Було багато теплих слів, слова щирості, вдячності. Були казусні ситуації. Колись навіть дитину нам залишили, і медперсонал дивився за нею, поки шукали батьків. Як би ми не спілкувалися з людьми, було б по-іншому. У бухгалтерії дебет з кредитом не сходиться. А у нас – стосунки мама-лікар.  Бабусі часом у нас люблять покомандувати. Було, що щеплення не хотіли робити: тато з дитиною в туалеті закривалися, а мама згоду підписувала. Було, що міліцію, на жаль, викликала. Але добре, що все добре, головне у тому всьому, що здорові діти. Що діти не помирають від лікарських помилок, що вони не є поза увагою лікарів і батьків.

– Як Ви думаєте: чи цінують пацієнти роботу лікаря?

– Нам не просто прийняти понад дві тисячі дітей у день, коли ще потрібно зробити й планову роботу. Але я не можу сказати, що нам пацієнти не вдячні. Більше все-таки просто хочеться культури в спілкуванні. Не тільки в медицині, а у будь-якій галузі.

– Оксано Петрівно, що побажаєте своїм колегам?

– Користуючись нагодою, хочу привітати всіх медичних працівників з професійним святом. Все-таки одягаючи білий халат, ми беремо на себе дуже багато зобов’язань. Ми маємо бути і фаховими лікарями, і психологами, і друзями,  і порадниками. Хочу побажати всім здоров’я – близьким, рідним, і всім тим людям, які є дорогі нашим серцям. Тому що коли щось із здоров’ям, то все життя сім’ї родини іде шкереберть. Медичним працівникам бжаю ніколи не бути у статусі пацієнтів у своїх колег. Родинного щастя, благополуччя, щоб була добра і прихильна доля до дітей  медичних працівників і життя у них  складалося так, як вони це хочуть як і як вони це бачать.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
12 жовтня 2019
27 вересня 2019
18 вересня 2019
06 вересня 2019
01 вересня 2019
31 серпня 2019
30 серпня 2019
19 серпня 2019
10:45
18 серпня 2019
13 серпня 2019
14:00
11 серпня 2019
07 серпня 2019
28 липня 2019
12 липня 2019