Поділитись:

Волинська філія Діпроміста. Історія будівництва області (фото)

Четвер, 04 липня 2019, 23:50

Історико-культурний заповідник Луцька, комплекс житлової забудови 33-го кварталу, будинок Державної податкової адміністрації Луцька та Волинського перинатального центру. 

Усі ці проекти та ще багато інших об'єднує те, що їх розробляли у Волинській філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст Діпромісто.

Про це пише Сергій Єфімов на сторінках Хронік Любарта.

Волинською філією Діпроміста було запроектовано майже усі житлово-громадські об'єкти, побудовані у Луцьку, більшість будинків у містах, райцентрах та селищах міського типу області, розроблено більше 900 проектів планування сіл, а також мости, цегельні заводи, приладобудівний завод, реконструкція і розширення існуючих підприємств.

З історії волинського Діпроміста

15 січня 1945 року у щойно звільненій від німецьких окупантів Волинській області постановою облвиконкому було створено проектно-кошторисну контору Облпроект. Тодішній колектив організації складався з 4 чоловік. Розмістився Облпроект у будівлі Волинського облвиконкому по вулиці Штабній, 5 (у 1954–1991 роках носила ім'я українського радянського письменника Ярослава Галана, тепер це частина сучасної вулиці Шопена). У цьому будинку на сьогоднішній день розташований Волинський краєзнавчий музей.

На проектні розробки перших років існування Облпроекту відчутно впливали брак фахівців, повоєнна розруха, низький рівень виробництва у західних українських областях. Технічні рішення тоді були орієнтовані на виконання споруд переважно ручною працею, без механізмів. Поступове розширення виробничих можливостей будівельників , зростання забезпечення їх механізмами, а згодом і перехід до індустріальних методів будівництва докорінно змінили характер завдань, що ставилися перед проектувальниками.

Першими значними будівлями, створеними Облпроектом, були триповерхівки на початку вулиці 17 Вересня ( з 1991 року – проспект Волі).

Облпроект шість разів змінював місце розташування. У 1947 – 1949 роках він знаходився по вулиці Коперніка, 17, а з 1950 по 1954 роки – по вулиці Карла Лібкнехта, 23 ( тепер вулиця Драгоманова).

1953 року луцький архітектор Олександр Ковальчук (відомий також його проект будівлі дитячої залізниці у Луцьку) спроектував для Облпроекту будівлю з класичним чотириколонним портиком на вулиці Шопена, 1, неподалік від повороту від сучасного проспекту Волі. Тут Облпроект знаходився у 1955 – 1960 роках.

1961 року до Облпроекту був частково приєднаний ліквідований Сільпроект. Постановою Ради Міністрів УРСР 1963 року та наказом Держбуду Волинський «Облпроект» реорганізовано у Волинську філію «Діпроміста».

Відомою для лучан залишалася й назва організації російською мовою – Гипроград.

Відомо, що інститут Діпромісто було створено 12 вересня 1930 року шляхом об'єднання Бюро з проектування Великого Запоріжжя, Комісії з планування Донбасу і Проектного Бюро НКВС УРСР. Створений у зв'язку з необхідністю відродження першої вугільно-металургійної бази СРСР ( Донбас, Придніпров'я), інститут забезпечив містобудівну основу для успішного вирішення цієї проблеми і в подальшому активно сприяв розбудові виробничого потенціалу країни, вдосконаленню його розміщення та просторової організації, розвитку мережі населених пунктів. Згідно зі Статутом, затвердженим урядом УРСР, інститут мав займатися плануванням міст і селищ міського типу, проектуванням житлових, цивільних і комунальних споруджень та науково-дослідною роботою у галузі містобудування.

У 1961–1963 роках організація розміщувалася по вулиці Шевченка, 50, у 1964 – 1982 роках – по вулиці Плеханова, 5 ( тепер у цій будівлі знаходиться Волинська православна богословська академія, а вулиця Плеханова з 1992 року носить назву Градний Узвіз).

З 1982 року Волинська філія Діпроміста знаходиться за адресою: вулиця Кременецька, 38, у будинку, спроектованому Діпромістом.

 

 

Архітектори та проекти волинського Діпроміста

З Волинським «Діпромістом» була тісно пов'язана діяльність багатьох видатних луцьких архітекторів.

Головним інженером організації у 1954 – 1965-х роках був Ігор Олександрович Рейтер (1919 –1965). Його відомі проекти у співавторстві з дружиною Клавдією Львівною Юровською: кінотеатр «Хроніка» та будівля, на першому поверсі якої книгарня «Освіта».

У 1965 – 1983 роках головним інженером Волинської філії «Діпроміста» був Василь Порфирович Бабій (1923 –1990), автор проектів будинку «Просвіти», Волинської обласної лікарні на сучасному проспекті Грушевського та будинків-близнюків біля будівлі головного корпусу СНУ.

Начальником відділу Облпроекту у 1950-х роках працював видатний луцький архітектор Георгій (Юрій) Васильович Бородін (1911–1977). Найбільш відомий його проект – адміністративна будівля обкому КПРС (нині – головний корпус СНУ), яку було побудовано у 1954–958 роках.

 

 

Наприкінці 1950-х розроблялися такі проекти: 36-ти квартирного житлового будинку Міськкомгоспу по вулиці Леніна-Кармелюка у Ковелі, середніх шкіл: на 880 учнів по вулиці Дубнівській (мається на увазі школа №7) у Луцьку, школи-інтернату, добудови школи 3 по вулиці Ковельській у Луцьку, школи на 400 учнів у Шацьку, шкіл на 280 учнів у селах Копани та Княгинин Дубенського району Рівненської області, стадіону «Авангард» та кінотеатру на 300 місць у Луцьку на вулиці Володимирській кут Львівської, кінотеатру імені Тараса Шевченка у Володимирі-Волинському…

У 1961-1995 роках у Волинській філії Діпроміста працював видатний архітектор Ростислав Георгійович Метельницький (1929 – 2007). Керівник майстерні у 1961-1965 роках, головний архітектор у 1961 – 1965, 1971 – 1995 роках, та директор у 1965 – 1971 роках.

Головний архітектор Волинської філії Ростислав Метельницький був ініціатором та одним з авторів розробки проекту Луцького історико-культурного заповідника республіканського значення.

Ростислав Метельницький відомий також як автор проектів Будинку мисливця (1964), будинку Голованя (1980), впорядкування центральної площі міста (1959) та багатьох інших проектів.

Як головний архітектор Волинської філії «Діпроміста» Метельницький приймав активну участь у розробці й інших визначних архітектурних проектів 1960 – 1990-х років.

У 1961–1982 роках у Волинській філії «Діпроміста» працював видатний архітектор Василь Кузьмич Маловиця (1930-2014), який був головним архітектором проектів організації у 1969-1982 роках. Першою роботою Маловиці у Діпромісті став його спільний з Клавдією Львівною Юровською проект – забудова за типовими проектами Привокзального району (1961 рік). Маловиця – автор проектів стадіону «Авангард» (1962), кінотеатру «Зміна», Палацу учнівської молоді, історичного факультету СНУ тощо.

Серед визначних робіт Маловиці як головного архітектора проектів Волинської філії «Діпроміста» – проект комплексу житлової забудови 33 кварталу, де вперше в Україні застосували трьохпроменеві секції для блокування з влаштуванням шестикутних дворів. Проект першої черги 33 ( Завокзальний район) з'явився 1973 року, а проект другої черги ( зазначена унікальна забудова, яка має зверху вигляд бджолиних сот) – 1978 року.

У Волинській філії «Діпроміста» працювали такі відомі луцькі архітектори, як Євген Борисович Ходаковський (народився 1941 року, головний архітектор Луцька у 1968 – 1972 роках, автор проекту старого ЦУМу), Богдан Віталійович Колосок (народився 1940 року, головний архітектор проектів Волинського Діпроміста у 1963-1970 роках, разом з Ходаковським 1967 року створив проект Будинку техніки на розі сучасних вулиць Лесі Українки та Кривий Вал), Володимир Іванович Мороз (народився 1941 року, найвідоміші його проекти: будівля РАГСу та бібліотека на проспекті Молоді). Додам, що Богдан Колосок разом з Ростиславом Метельницким та начальником Волинського обласного відділу у справах будівництва та архітектури у 1970-х роках Левом Полікарповичем Санжаровим (1938 – 1981) були розробниками проекту Луцького історико-архітектурного заповідника.

У 1971–1987-х роках директором Волинського «Діпроміста» був Олександр Вадимович Симакович (1940 – 2000), відомий своїм проектом першої дев'ятиповерхівки у Луцьку біля Театрального майдану, побудованої 1966 року.

Структура філії в цей час складалась з трьох майстерень, в яких працювали талановиті архітектори Юрій (Георгій) Миколайович Шевчук (автор проекту АТС на вул. Лесі Українки), Анатолій Заворотинський (будівля курсів Профспілок на проспекті Відродження та 9-ти поверхові будинки на Київському майдані), Надія Андріївна Сеник (будівля жіночої консультації на вулиці Гулака-Артемовського, дитяча поліклініка та станція юних техніків на вулиці Спортивній, Петро Ляховський (адміністративна будівля лісництва на вулиці Ковельській та початковий варіант проекту будівлі КДБ на проспекті Перемоги , який продовжив архітектор Олег Петров), Ігор Анатолійович Ковальчук (проект автошколи на вулиці Конякіна).

 

 

 

З 1987 до 2011 року Волинську філію Діпроміста очолював Андрош Яношевич Бідзіля.

Відомі його проекти у Луцьку: новий залізничний вокзал, розважальний центр « Промінь», пам'ятники Святому Миколаю та Михайлу Грушевському, Тарасу Шевченку (у співавторстві) тощо. Андрош Бідзіля відомий й тим, що є автором проекту першого у Луцьку 15-поверхового житлового будинку, що на вулиці Словацького (1974).

Серед значних проектів Бідзілі можна відзначити ансамбль забудови Київського майдану, включаючи будівлі Волинської обласної ради (використано проект Дніпропетровського міськвиконкому 1970-х) та Державної податкової адміністрації у Луцьку (1998). Відомо, що спочатку будівлю ДПА планували для Луцького музичного училища.

В 1990-х – на початку 2000-х розробляється ряд мікрорайонів у місті та області ( 40-Б, 40-Г, 55, район ДПЗ), генеральні плани райцентрів та сіл, шкіл, автосалонів, сервісних автосервісів, музеїв , спортивно-оздоровчих та готельних комплексів.

Можна згадати оздоровчий комплекс Гремяче (архітектор – Надія Сеник), добудову реанімаційного корпусу лікарні (Володимир Євгенович Затираха), офісно-готельний корпус (Андрош Бідзіля та Лариса Павлівна Соколенко), автосалон на вулиці Рівненській ( Лариса Соколенко), проект молитовного будинку у Новолинську (Володимир Щутяк ), кафе «Слов’янка» (Валентина Анатоліївна Бобик).

А багатоповерховий житловий будинок на вулиці 8-березня, автором проекту якого є Лариса Соколенко, отримав третє місце на міжнародному конкурсі "Кришталева цегла" у Любліні 2010 року.

Вагомий внесок у діяльність Волинського «Діпроміста» внесли архітектори Василь Іванович Дузь-Крякченко, Світлана Мазорчак, Анатолій Прокопчук, Юрій Криницький та Віктор Трофімук.

У травні 2011 року директором Волинської філії «Діпроміста» призначено Ярослава Володимировича Довгополова (народився 1957 року).

Серед новітніх цікавих проектів Волинького Діпроміста – Волинський обласний перинатальний центр у Луцьку (проект 2012 року, авторський колектив: Володимир Затираха , Лариса Соколенко та Оксана Ярославівна Мичка).

 

Варто відзначити й ще один проект: багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на Київському майдані, 4 у Луцьку (2011, авторський колектив проекту: Лариса Соколенко, подружжя Світлана Миколаївна та Олександр Михайлович Демчишин С.М. ), який отримав третє місце на міжнародному конкурсі "Кришталева цегла" у Любліні 2013 року;

За останні роки розроблялося багато проектів у Луцьку та по Волинській області: проект забудови сервісної зони вантажного терміналу з інфраструктурою на пункті пропуску Ягодин, багатоповерхові будинки в Володимирі-Волинському та Ратному, будівля суду на вул. Конякіна у Луцьку та торговий супермаркет в Рованцях (архітектори останніх трьох проектів Ігор Іванович Нагорнюк та Лариса Соколенко ), будівля суду в Горохові ( Лариса Соколенко), школа в селі Журавники Горохівського району, табір в селі Пустомити Любомльського району, реконструкції меморіалу, музеїв та будинків культури, амбулаторії, садочки тощо.

Відомі проекти волинського Діпроміста, побудовані й за межами Волинської області : санаторно-готельний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» у місті Трускавці, агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції в смт Велика Димерка Київської області, школа на 510 учнів в смт Кольчино Закарпатської області тощо.

Сьогодні в організації продовжують працювати над цікавими проектами. Це садочок на 200 місць у селі Струмівка Луцького району (архітектор Лариса Соколенко) та багатоповерховий будинок у Ковелі на вулиці Ватутіна (архітектори Олександр та Світлана Демчишин).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велодоріжки, ремонт труб та нові липи: ремонт проспекту Волі в Луцьку за майже 70 млн грн

Надрукувати
мітки:
коментарів
19 вересня 2019