Коли бачиш, як зубожіло живуть сім'ї, як руйнують свої стосунки, починаєш берегти те, що є, – Ліна Галан

Ми часто жаліємося на життя. Мовляв, низькі зарплати, старі меблі у будинку, немає можливості поїхати у Єгипет. 

А є багато сімей у Луцьку, які мріють про інше. Для них головне знайти, у що вдягнути дитину, чим її нагодувати, хтось мріє про маму, хтось хоче, аби була здоровою дитина.

Діти у таких сім’ях не знають, що таке комп’ютер, не знають смаку шоколаду і ніколи не вдягнуть популярної серед діток кофтинки з паєтками. Бо у їхніх батьків немає на це грошей. Такі діти не ходять у розважальні заклади, дитячі кафе, не мають самокатів, велосипедів, роликів, скейтів. Хоча живуть вони серед нас.

Сім’ями, які опинилися у важких життєвих обставинах, у місті займається управління соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Луцької міської ради. Напередодні Дня родини «Конкурент» поспілкувався з начальником управління Ліною Галан.

«2019 рік оголошений роком сім’ї. І у День родини, перш за все, хотілося б побажати Луцьку мати благополучні, хороші родини. Коли молоді люди стають на рушничок щастя, вони чітко мають усвідомлювати, що повинні зберегти свою сім’ю, примножити її і зробити щасливою», – каже Ліна Галан.

Управління працює з сім’ями, у яких є деструктив, певні асоціальні прояви, з тими, хто на межі розлучення або розлучені, у яких присутній алкоголь, наркоманія, безладний спосіб життя, бездоглядне відношення до дітей. А також з родинами, у яких є ймовірність потрапляння дітей до інтернату. 

«Найважче зберегти таку родину, яка фактично сама нічого не хоче робити»

«Найважче зберегти таку родину, яка фактично сама нічого не хоче робити. Але ми дуже багато працюємо у цьому напрямку, здійснюємо соціальний супровід цих сімей. Вони десь заблукали. Не знають виходу, не можуть усвідомити, що саме треба для їхньої сім’ї або що є у них найбільшою проблемою. Ми усіма силами мотивуємо їх до зміни способу життя, до працевлаштування, взаємоввічливих відносин. Є таке гарне українське прислів’я: вчаться тому, що бачать в дому. Дуже добре, коли діти мають щасливі сім’ї, коли батьки розуміють, що дітей потрібно оздоровити, нагодувати, одягнути по погоді, провести з ними час, цікавитися їхніми проблемами, бути в курсі того, з ким вони товаришують, знати, які вони мають уподобання, слухати ту музику, яку слухають вони.

Скажімо, бонусом такі батьки мають в подальшому щасливі сім’ї уже своїх дітей. А коли виховуються діти там, де бачать сварки на соціально-побутовому грунті, на грунті алкозалежності, наприклад, то підсвідомо формують модель такої поведінки і наслідують своїх батьків. Ми проводили соціологічне опитування і як результат: діти, які народжуються у розлучених сімей, у 89% також руйнують свої сім’ї. Коли у мами чи тата є багато жінок чи чоловіків, якими вони захоплюються, то їхні діти у своєму дорослому житті рахують, що це норма. Щоб зберегти гармонію родини, перш за все, виховання потрібно починати з батьків», –  розповідає Ліна Галан.

Якщо говорити мовою статистики, то у місті – 266 кризових сімей. У них виховується 557 дітей. 1012 дітей – з особливими потребами, 156 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 42 дитини з проблемами бездоглядності та схильності до бродяжництва. У Луцьку проживає 98 сімей, які переїхали з Криму та Донецька, тут виховується 136 дітей. Управління опікується 806 сім’ями учасників ООС, у яких виховується 595 дітей. Також у місті – 25 дітей загиблих учасників ООС і 1 дитина безвісти зниклого. Є 50 сімей учасників ООС, які отримали інвалідність.

«Ми залучаємо усіх, кого тільки можна»

Допомога управління соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді – безоплатна і добровільна. Соціальні працівники здійснюють оцінку потреб дитини та здатності сім’ї їх задовольнити. Але для того, аби скористатися цією послугою, людина повинна прийти і написати заяву в управління.

Підставою зайти в будинок без заяви є листи від управління освіти, охорони здоров’я, філії Центру пробації та поліції.

Для підсилення роботи управління залучаються волонтери, незалежні експерти, викладачі університетів, спеціалісти з того чи іншого напрямку. Окрім того, управління працює з центром зайнятості по питанню працевлаштування.

Як зазначає Ліна Галан, якщо працевлаштувати маму чи тата, то це, напевно, подолати пів проблеми, яка існує в сім’ї. Працює з наркодиспансером, з лікарнями, з управлінням охорони здоров’я, з управлінням освіти. Також управління працює з  пологовим будинком  і працівники приїжджають на гострі виклики.

Дуже багато викликів буває, коли жінка народжує дитину у стані алкогольного сп’яніння

Дуже багато викликів буває, коли жінка народжує дитину у стані алкогольного сп’яніння; коли немає чим оповити, у що переодягнути; коли батьки відмовляються від новонародженої дитини; коли до мами ніхто не приходить і їй фактично немає куди йти; коли народжуються діти із синдромом Дауна, з різними фізичними порушеннями, які наявні зразу; коли породілля прийшла, відмітилася і протягом тривалого часу не з’являється на повторний огляд.

«Наприклад, медсестра, яка без попередження приходить на огляд до дитини до року, набагато більше може побачити, ніж ми. Бо ми завжди попереджаємо про візит. Так само і управління освіти: педагог чи шкільний психолог бачать, чи немає у дитини синців, у якому настрої та одязі приходить дитина до школи. Ми не працюємо одні, ми залучаємо усіх, кого тільки можна», – каже Ліна Галан.

«Перемога, коли у сім’ях починають звертати увагу на свої помилки»

Між управлінням та сім’ями, які опинилися у важких життєвих обставинах, укладається договір – соціальний супровід. Тобто прописуються вимоги щодо працівників, які мають поліпшити умови проживання сім’ї, та зобов’язання з боку родини, як вони повинні покращити своє життя. Начальник управління каже, що велику роль тут відіграє робота психолога.

«Якщо говорити про ці сім’ї, чомусь у суспільстві завжди говорять, що вони ж пропащі. Мовляв, що ви там з ними маєтеся. Але для нашого управління особистою перемогою є те, коли у сім’ях починають звертати увагу на свої помилки, коли починають разом працювати. А тут неабияку роботу роблять психологи. Чомусь у нашому суспільстві не можуть дійти до того, що психолог потрібен кожній людині. Тому що ми можемо заблукати у своїх міркуваннях, конфліктах, непередбачуваних сплесках емоцій. І все це, як сніговий ком, все більше нашаровується і, звичайно, призводить до великих конфліктів. У європейських країнах психолог – це як і духівник, це перша людина, до якої звертаються, коли щось трапилося», – ділиться думками Ліна Галан.

Інтернати своє віджили

Соціальні сироти – це діти-сироти при живих батьках. Працівники управління намагаються таких дітей прилаштовувати у прийомні чи опікунські сім’ї, або у дитячий будинок сімейного типу. Тобто, щоб вони все-таки залишалися у сім’ях, а не в інтернаті. Такі заклади, на думку Ліни Галан, своє уже давно віджили і показали, наскільки неефективно виховували дитину, яка була не прилаштована до життя.

Ліна Галан розповіла, що у Луцьку є чотири прийомні сім’ї, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Є один дитячий будинок сімейного типу. Черг на створення таких сімей немає. Держава гарантує оплату праці мами чи тата, виділяє значні кошти на виховання дитини. Хоча, звісно, це не повинно бути основним показником для того, щоб брати дитину на виховання: це дуже велика відповідальність. Окрім того, батьки повинні пройти сертифіковане навчання.

Дитина у такій сім’ї виховується до 18 років, а якщо навчається, – до 23 років.

«Це шведська модель створення фостерних прийомних сімей. Але вони у нас з українським акцентом. Батьки у таких сім’ях мали би бути налаштовані так, що виховують дітей тільки до їхнього повноліття. Але, напевно, наша українська ментальність створена так, що батьки прикипають настільки до тих дітей, що ті називають їх мамами і татами, зберігають відносини навіть після того, коли одружуються. Ці діти виховуються, як власні», – розповідає начальник управління.

«Ми намагаємося побачити, як діти почуваються у сімейному колі»

Кожного місяця соціальні працівники навідуються у «кризові» родини, а також влаштовують різноманітні благодійні заходи. Це, наприклад, акції вуличного формату, коли запрошують аніматорів. Це – майстер-класи, арт-терапія. Минулого року започаткували проєкт «Екородина»,  якому вчать дітей берегти природу. Проєкт «ОгоРодина» діє також другий рік поспіль. «Магнат Агро» цього року виділив культури, які діти садили самі. Потім ласували вирощеними власноруч овочами.

«На благодійні заходи ми намагаємося запрошувати родинами. Бо, перш за все, ми намагаємося побачити, як діти почуваються у сімейному колі»,  – розповідає Ліна Галан.

Найграндіозніший захід, – це свято Миколая, тоді, зі слів начальника управління, подарунки отримують абсолютно усі діти.

«Спонсори бачать, у які руки, у які очі вони дають ті подаруночки»

У місцевому бюджеті коштів недостатньо для того, аби забезпечити усі потреби таких сімей. Тому управління звертається до спонсорів. Їх дуже багато. Найбільший – це Волинський обласний дитячий фонд «Дитяча місія України». Були випадки, коли купувалися холодильники, пральні машинки, газові плити. Найбільше управління звертається про підтримку з продуктами харчування. Потім щомісяця запрошує на вручення продуктових наборів різні категорії сімей.

«Спонсорів дуже багато. За 20 років моєї роботи не було такого, що я написала листа з проханням виділити допомогу, а мені відмовили. Або дадуть щось маленьке, або трошки, але дадуть. Тому що у моїй роботі є прозорість. Я завжди звітуюся. Запрошую на заходи. І ті спонсори бачать, у які руки, у які очі, що світяться добром і щастям, вони дають ті подаруночки. Коли є оця адресність і прозорість, то дуже легко тоді працювати», – каже Ліна Галан.

Діти мають можливість щосереди безкоштовно відпочивати в «Ротонді», ходять в кіно в «Адреналін сіті», «Порт сіті», 300 діток побували у цирку. СКФ «Україна» дає закордонні путівки на новорічні свята для дітей загиблих учасників ООС, також забезпечують їх канцтоварами. Незабаром управління буде оголошувати акцію «Скоро до школи», буде писати листи до підприємців з проханням допомогти канцтоварами.

«Якось зателефонував один луцький підприємець і каже, що у нього залишилися дуже гарні дитячі меблі і одяг. Але він хотів побачити, кому будуть ці речі. Ми зателефонували до сім’ї, чи вони не проти. І коли той підприємець привіз ті речі, то і досі лишився їхнім особистим меценатом. Окрім того, організував біля себе однодумців», –  розповідає Ліна Галан.

«Дітям треба говорити, що алкоголь – це не є щось хороше»

Як зазначає Ліна Галан, проблем із дітьми вистачає і у звичайних сім’ях.

«Коли я була на семінарі з турками, дізналася, що турки, які не народили сина, не вживають алкоголь взагалі. Настільки вони бережуть свою націю. А жінкам взагалі заборонено. Я цей приклад завжди наводжу дітям. Вони ж наслідують звички батьків. Коли дитина з 2-3 рочків усвідомлено бачить, як тато чи мама випивають у компанії, то це стає для дитини нормою. Якщо мій найкращий у світі тато чи мама це дозволяють, це, значить, позитивно. Я завжди раджу батькам створювати два столики, приміром, при святкуванні дня народження. Дітям треба говорити, що алкоголь – це не є щось хороше. Діти можуть зрозуміти це тільки тоді, коли проходять алкогольну кому. Якщо говорити мовою статистики, то у місті немає дітей-наркоманів чи дітей з алкогольною залежністю. Але є поодинокі випадки, коли карета швидкої допомоги виїжджає на алкогольне отруєння. Це можуть бути, як неблагополучні, так і благополучні сім’ї. У кожного є свій поріг дорослості, діти намагаються швидше жити, спробувати алкоголь, вести раннє статеве життя або укріпити себе у якихось лідерських якостях. Я більше віднесла б це до вікових особливостей дитини», – розповідає Ліна Галан.

Багато проблем є у родинах, коли в одному будинку проживає не одне покоління. Як показує практика, з такими сім’ями важче працювати.

Великою проблемою є зайнятість батьків та неувага до дітей. Ліна Галан розповідає, що у Луцьку є дуже багато хороших статусних сімей, де батьки досягли дуже багато в житті і досить шановані, поважні люди у місті, але мають проблеми із дітками. Каже, що вони також звертаються в управління.

Є багато випадків, коли батьки їдуть на заробітки, а потім купують увагу дитини і дозволяють їй все. Тоді з самого маленького у дітей з’являються айфони. З цими сім’ями також складніше працювати.

«Прикрим є те, що більшість негараздів і суперечок вдома – соціально-побутового рівня. Економічне зубожіння, безгрошів’я, не завжди правильне працевлаштування або не завжди вмотивоване працевлаштування, – все також  трошки ускладнює стосунки сім’ї», – каже Ліна Галан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дітям із соціально незахищених категорій потрібні памперси та продукти харчування