Як Радзивіл через любов до м’яса втратив мандат

Сейм Речі Посполитої, який починав роботу 26 січня 1652 року у Варшаві, мав ухвалити рішення про податки на утримання війська та затвердити Білоцерківський мирний договір із козацьким гетьманом Богданом Хмельницьким, що дало б надію на припинення громадянської війни.

Князь Богуслав Радзивіл як генерал королівської гвардії був зацікавлений у вирішенні питань фінансування армії і теж хотів попасти до Сейму. Впливовий та заможний Радзивіл гадав, що легко отримає мандат від шляхти і стане депутатом, – пише Ірина Даневська для порталу WAS. 

Як стати депутатом? 

Сейм Речі Посполитої складався з верхньої та нижньої палат: Сенату і посольської ізби. Сенатори мали пожиттєвий мандат, а депутати посольської ізби обиралися більшістю голосів земської шляхти на повітових сеймиках лише на час роботи Сейму. Мандатом депутата була підписана виборцями інструкція, де вказувалося, які питання він має порушити на Сеймі і як голосувати.

З 1589 року працював принцип liberum veto – будь-який депутат міг зупинити діяльність Сейму та анулювати всі раніше затверджені на ньому положення. Депутатами зазвичай обиралися люди впливові, а їхні виборці були поділені на кілька потужних кланів, очолюваних магнатами. Самі супербагатії найчастіше були сенаторами, але щоб сильніше впливати на Сейм, вони мали завести до ізби якомога більше своїх людей. Якщо магнат, як-от Радзивіл, не був сенатором, то мусив балотуватися на одному із сеймиків.

Коли все йде півню під хвіст

Їдучи в грудні 1651 року на сеймик до Дорогочина у Підляському воєводстві, князь Богуслав планував там легко обратися депутатом Сейму. Він був тріумфатором битви під Берестечком, мав у воєводстві значні земельні володіння, а отже – голоси залежної шляхти. Решту виборців мала загітувати дармова випивка.

Зголоднівши в дорозі, князь Богуслав заїхав підобідати й замовив собі в місцевій корчмі найжирнішого каплуна. Була п’ятниця, пісний день, і протестант Радзивіл не подумав про почуття голодних католиків – вони спостерігали за його бенкетом, давлячись слиною. У когось із присутніх не витримали нерви – він голосно вилаяв єресь, викликавши бійку, в якій переконливу перемогу здобули слуги князя.

На сеймику Радзивіла чекала несподіванка: обурена цим випадком шляхта відмовилася обрати його депутатом. На виборчу кампанію князя було витрачено 7 бочок вина і 150 бочок пива – і все намарно.

Навіть 1655 року, під час Шведського потопу, князю пригадали того каплуна, відмовившись визнати генеральним вождем воєводства Підляського. Серед причин відмови було вказано:

«Князь Богуслав євангелік, ми, підляшчани, католики. Він у п’ятницю і суботу вгодованого каплуна їстиме, а це для нас велика образа».

 

Але й тоді, 1651 року, неприємності на цьому не закінчилися: ксьондз Ушинський, який раніше вступив у конфлікт з Радзивілом, самовільно зайнявши патроновану князем плебанію, висловив бажання обратися депутатом. Це суперечило принципам шляхетської демократії та декларованої релігійної толерантності: в посольській ізбі засідали депутати лицарського стану.

Обурений Богуслав звелів ксьондзу забиратися з його володінь, а коли той відмовився, послав слуг схопити нахабу. Ушинський зачинився в броварні, і, зчинивши стрілянину, вбив одного князівського слугу, а другого тяжко поранив. Потім був схоплений і в кареті відвезений до єпископа. Коли ж звільнився, подав до трибуналу скаргу на неналежне поводження з духовною особою, що грозило протестанту Радзивілу та його слугам-шляхтичам великими неприємностями.

Справа ця тяглася рік. Богуслав мусив постати перед трибуналом, знайти п’ятдесят чоловік шляхти свідками своєї правоти та звернутися за поміччю до короля і впливових осіб. «Коштувала мені ця справа вісімдесят тисяч злотих», – писав він в «Автобіографії». Ксьондз Ушинський за втрату плебанії особисто отримав 14 тисяч злотих відшкодування.

Що було далі? 

Сейм 1652 року було зірвано людиною Радзивілів – Владиславом Сіцінським. Це було перше в історії застосування liberum veto. Білоцерківські статті так і не затвердили – війна продовжилася. Через судову тяганину з Ушинським князь Богуслав не взяв участі у битві під Батогом 1652 року, яка завершилася розгромом коронного війська. Ця перемога дозволила гетьману Хмельницькому влаштувати шлюб свого сина Тимофія з донькою молдавського господаря Розандою Лупул, сестра якої була дружиною великого гетьмана литовського Януша Радзивіла. Таким чином Хмельницький породичався з Радзивілами.

Про ксьондза Ушинського князь Богуслав пам’ятав усе життя, намагаючись вибирати своїм католицьким підданим священників «старих і лагідної вдачі, бо інакше великих неприємностей можна чекати».

До слова, на Волині є замок Радзивілів, або ж Олицький замок. Наразі там розміщена психіатрична лікарня, яку згодом мають "переселити". Зараз історико-архітектурні пам’ятки реставрують. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Колегіальний костел в Олиці може стати духовним центром Волині
• У селищі на Волині хочуть звести ратушу і відновити ринок
• Підприємця вигнали з пам'ятки архітектури в Олиці