Не мовчіть: Супрун закликала українців боротися з сексуальними домаганнями

13% українців особисто знають когось, хто став жертвою сексуальних домагань – а це 4 мільйони дорослих. Майже половина жертв гарасменту не звертаються по допомогу чи не намагаються притягнути порушника до відповідальності.

Про це розповіла у Facebook очільниця МОЗу Уляна Супрун, посилаючись на дані дослідження Національного демократичного інституту. 

"Флешмоб #янебоюсьсказати в українському сегменті соцмереж став важливим сигналом того, що українське суспільство готове зняти табу з тем, про які було неприйнято говорити та почати боротися з насильством. Тоді чимало жінок і чоловіків вперше публічно розповіли, як стали жертвами домагань, сексуального та фізичного насильства. Риторика “самі винні” стає менш популярною в нашому суспільстві. Адже не можна виправдати гарасмент чи зґвалтування “неправильним” виглядом жертви", – вважає посадовиця.

В.о. міністра охорони здоров'я вважає, що не варто під терміном "гарасмент" розуміти лише сексуальні домагання. Але це також й інші види психологічного тиску. Проявами гарасменту можуть бути також небажані пропозиції, натяки, жести, погляди, слова, повідомлення чи жарти, що порушують приватні межі людини і мають підтекст сексуального характеру. Більше про те, що є ознаками гарасменту тут.

За словами Супрун, домагання створюють некомфортне середовище та принижують гідність жертви. Вони також можуть мати негативний вплив на її або його здоров’я – спричиняти тривалу психологічну травму, депресію, підвищений тиск та проблеми зі сном.

Гарасменту зазнають переважно жінки. Щонайменше кожна п’ята жінка принаймні раз була жертвою домагань. Сексуальні домагання можуть траплятися в громадських місцях, транспорті, але також і на роботі – як зі сторони керівництва, так і зі сторони колег. На жаль, такі випадки трапляються і в медзакладах.

Важливо, аби люди, що зазнали гарасменту, не мовчали про це, а кривдники несли відповідальність за свої дії. Факт сексуальних домагань можна довести в суді. Їхнє визначення є в Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Але наразі це єдиний нормативно-правовий акт, у якому є це поняття. Поради про те, як довести в суді факт домагань – тут.

• Якщо ви або ваші колеги зазнають гарасменту, спробуйте пояснити людині, яка це робить, що вам неприємна така поведінка.
• Поговоріть про це з колегами, керівництвом, рідними та друзями. Вони можуть підтримати та допомогти цьому протистояти.
• Під публічним тиском та осудом колег кривдник може припинити подібну поведінку або ж навіть добровільно звільнитися.
• Якщо такої можливості немає або ви не довіряєте співробітникам, а небажані дії стають все агресивнішими – зверніться до поліції та за соціально-психологічною допомогою.

Також важливо, аби менеджери компаній чи організацій дбали про розвиток корпоративної культури з нульовою толерантністю до гарасменту. Довіра всередині колективу також має суттєву роль – аби в разі потреби колеги могли поділитися одне з одним проблемою. Або ж співробітники, що є свідками гарасменту, не тримали мовчанку, а активно засуджували агресивну поведінку своїх колег. Адже безпечну та доброзичливу атмосферу на роботі створює кожен.

"Жертвам домагань дійсно потрібно допомога та підтримка. Тому, якщо людина розповіла, що це з нею сталося – сприймате це серйозно, вислухайте та не намагайтеся применшити проблему. Часто люди, що постраждали, не повідомляють про це, бо бояться осуду, недовіри або непорозуміння. Публічність – це ефективний спосіб боротися з насильством і виховувати в суспільстві нову культуру поведінки", – наголосила Супрун.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли, як дорослим захистити дітей від зваблення у мережі