Поділитись:

Приміщення луцького госпіталю горіло не раз: історія

П'ятниця, 20 вересня 2019, 12:20

Пам’ятка архітектури національного значення Монастир тринітарів – один із давніх луцьких католицьких монастирів. Водночас тут розташований військовий госпіталь, який постраждав від пожежі вночі 20 вересня 2019 року.

Монастир був збудований на початку XVIII століття і був найбільшою християнською спорудою на так званому заглушецькому передмісті (район теперішньої вулиці Лесі Українки), – пишуть Хроніки Любарта. 

Як показує історія, горів він не раз. Одного разу в ХІХ столітті пожежу швидко загасили через відважність одного лучанина, який побачив полум’я на даху. Через коридор приміщення він дістався до даху і з віником у руках пішов по хребту даху до місця пожежі. На очах у зівак він збив запалені шматки ґонту, чим врятував пам’ятку від великого вогню.

Іншого разу в тому ж столітті не вберегли костел і він згорів, тому його суттєво реконструювали. А вже коли він згорів другий раз, то його не відновили, тому сьогодні приміщення костелу немає, а є лише приміщення давнього монастиря.

Він належав ордену тринітарів. Його члени у давні часи викуповували християн із мусульманської неволі. Пізніше завдання трохи змінилися – ченці опікувалися бідними та хворими.

Вважається, що архітектором луцького костелу тринітарів був Кацпер Бажанка – автор оздоблення верхівки кафедрального костелу у Вавельському замку Кракова. Монастир був розмальований фресками Йозефа Прехтля. Саме він є автором ікони святого Каетана, яка містить найдавнішу панораму Луцька. Історик архітектури Богдан Колосок писав, що під радянською та сучасною штукатуркою могли зберегтися фрески авторства того ж Прехтля.

Також луцькі тринітари активно займалися освітою (тут був колегіум) і, звісно ж, мали велику бібліотеку. І були у ній свої красоти – алегоричні фрески, старовинні книжки, меблі з різьбою. А вікна книгозбірні виходили на замок.

Ще одна цікавинка про це місце. Є історія, ніби костел і монастир збудували завдяки тому, що жертводавця Павла Майковського образили луцькі бернардини, які не схотіли його нагодувати. Тому він вирішив віддати гроші на будівництво тринітарам.

У 1844 році тут побував польський письменник і художник Юзеф Крашевський, який намалював це місце і передав настрій словами.

«Гарний білий костел… Його мури і структура показують не дуже давню фундацію і свідчать про старанне утримання. До навколишнього муру тут же тулиться повна метушні торгова вулиця, як ярмарок і торг наповнена людьми, возами, худобою. Біля хвіртки двору закінчується той гомін і тлум. Увійшовши на подвір’я костьолу і кляштору, чуєш як тебе повиває спокій і полонить атмосфера тиші і свободи. Костел тринітаріїв відчуттям туги заохочує до молитви. На вже зблідлих картинах на його склепіннях читаєш пам’ятки з історії ордену», – писав він.

У ХІХ столітті костел згорів, його розібрали, а в монастирі зробили Окружний суд. У міжвоєнний період він дуже прославився так званими процесами над комуністами. Наприклад, у 1934 році відбувся суд над членами КПЗУ. Їх було 56: 29 українців, 20 євреїв та 7 поляків. Більшість із них згодом потрапили під амністію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
08 грудня 2019
06 грудня 2019
01 грудня 2019
27 листопада 2019
21 листопада 2019
20 листопада 2019
14 листопада 2019
13 листопада 2019
07 листопада 2019
29 жовтня 2019
28 жовтня 2019
24 жовтня 2019
18 жовтня 2019