Поділитись:

10 пласких питань перекладачу

Понеділок, 30 вересня 2019, 20:00

Сьогодні, 30 вересня, світ відзначає День перекладача. Це цікава професія, яка потребує дисципліни, концентрації та відповідальності. Ми поставили двом перекладачкам 10 пласких питань про їхню професію. Відповіді змусять по-іншому подивитися на цю сферу. Поїхали!

Відповідає Юлія Дерев’янчук, спеціалізується на перекладі з англійської мови та на англійську мову.  

На якій хвилині у перекладача синхронного перекладу закипають мізки?

Ніколи не працювала синхроністом, тому не можу сказати. Зазвичай мала справу з послідовним перекладом. Але якось вирішила трохи повчитись саме цього виду усного перекладу і поїхала до Києва на курси. Коли виконувала практичні завдання із синхрону, то, зізнаюсь чесно, мозок перевантажувався уже через 15-20 хвилин виконання вправ, це при тому, що я була в звичайній навчальній аудиторії, а не на реальній міжнародній конференції, де тебе слухають сотні людей і де ти маєш точно і професійно перекладати; де ти, окрім того, що маєш постійно тримати темп, ще переживаєш, чи добре працює обладнання, чи те обладнання раптом не відмовить, чи всі тебе чують і розуміють, чи не бовкнув ти часом чогось такого, через що розгорнеться міжнародний скандал, і якщо щось не розчув, то перепитати нема можливості. Це дійсно один із найскладніших видів усного перекладу. Тому синхроністи не працюють соло, завжди має бути напарник/напарниця. Але оскільки ми живемо в Україні, то у нас буває всяке :) Кілька годин поспіль можуть працювати без колег, що відбивається і на здоров’ї, і на якості перекладу.

До речі, не кожна людина може бути хорошим синхроністом, не у всіх мозок так швидко працює, але ці вміння можна розвивати. Цікаво, що один із найкращих синхроністів України Максим Козуб навіть не має диплому перекладача, просто має якийсь вроджений талант. Якщо не помиляюсь, за освітою він взагалі фізик. Досить цікава і непересічна особистість. Після початку бойових дій на сході України у 2014 році пішов добровольцем в батальйон “Айдар”. Був командиром взводу. Так от він, та й, звісно, не лише він, радить перекладачам постійно працювати над собою і вдосконалювати вміння і навички.

Варто зазначити, що у синхронного перекладу є ще підвид – шушутаж (в перекладі з французької chuchotage означає «нашіптування»). Він вважається, можливо, навіть складнішим у тому плані, що при його виконанні відбувається велике навантаження на голосові зв’язки, оскільки перекладач повинен постійно шепотіти.

З якої мови легше перекладати: з іноземної на рідну чи з рідної на іноземну?

Як на мене, то на рідну легше, адже це те, в чому ти постійно живеш, це ті традиції, ідіоми та фрази, які ти можеш за потреби найвдаліше підібрати і донести до цільової аудиторії суть меседжу. З іншого боку, лексичний запас іноземної мови часто менший і це, так би мовити, зменшує коло пошуків еквіваленту чи відповідника. Тобто, мозок перекладача обирає з переліку іноземних найпростіше слово і здійснює переклад, а не розглядає весь перелік варіантів з рідної мови, які можна використати для перекладу нерідного слова/фрази.

Що робить перекладач, коли якесь важливе слово вилетіло з голови, а його потрібно вжити вже?

Викручується :) Можна описово перекласти, пояснити іншими словами. Мала ситуацію, коли потрібно було перекласти слово “прогін” в будівельній тематиці, а я не знала його. Це був звичайний послідовний переклад розмови двох інженерів-будівельників, і ми були якраз на будівельному майданчику, тому я просто тикнула пальцем на “прогін”. На той момент важливо було, щоб люди порозумілись, це було основною метою, а не досконало з усіма термінами перекласти розмову. Але, звісно, такі речі є непрофесійними. І особливо, коли в тебе синхрон і ти сидиш десь у кабінці, а люди чують лише твій голос, тут особливо не потикаєш ні на що. Тому дуже важливо бути обізнаним з тематикою та сферою перекладу. Постійно вчитись та вдосконалюватися. Через це дуже часто перекладачі обирають свою вузьку спеціалізацію.

Комусь до душі юридична тематика, комусь – бізнес чи фізика, навіть технічний переклад буває дуже різним і має певні напрями. Також слід розуміти, що письмовий перекладач та усний – це теж, по суті, дві різні професії. В англійській навіть є два окремих слова “interpreter” – усний перекладач, “translator” – письмовий. Але це в ідеалі, і не кожен перекладач може собі дозволити таке. В маленькому місті часто буває так, що перекладачі беруться за все. Але, звісно ж, хорошим перекладачем в усіх сферах бути нереально. Колись мала замовлення на усний переклад про елеватори (зерносховища), тоді я просила замовників дати мені будь-яку інформацію (презентації, брошури), щоб я могла вивчити і розібратись з темою. Я кілька днів готувалась і вчила лексику. Користуючись нагодою, хочу попросити всіх, кому потрібен переклад чи то усний, чи письмовий, намагайтесь згадувати про це не в останній день дед-лайну. Адже часто перекладачеві потрібен час на підготовку у випадку усного перекладу, та й для якісного письмового перекладу потрібен час, якісь терміни/лексику пошукати.

Хоча буває дуже по-різному. Якось на курсах синхрону професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Генадій Мірам напів жартома сказав, що не потрібно сидіти і вчити всяку лексику, треба просто йти і перекладати. Типу вчитись на практиці. Він розповів випадок з власного перекладацького досвіду, коли він не знав якогось слова, але чоловік, якому він перекладав, деякий час жив у Росії, почув і впізнав те слово, і зрозумів, про що йдеться.

Зрештою, “вилетіло слово з голови”, то ще не найбільша проблема. Іноді ти можеш мати купу часу і думати скільки завгодно, а вдалого слова для перекладу все одно не знайдеш, бо його просто немає. От, до прикладу, загадка англійською “Question: What word begins with "e", ends with "e", and has one letter? Answer: Envelope!”. В англійській слово “letter” означає і “літеру”, і “лист”. І от таку загадку, як на мене, нереально перекласти українською, хоча є геніальні люди, які якось справляються з проблемою неперекладності.

Чи кожен перекладач може перекладати художні книжки?

Художні книжки може перекладати той перекладач, який, передусім, дуже добре знає мову, на яку перекладає, любить літературу, є уважним до деталей, любить підбирати слова, постійно ставить собі питання: “Чи саме це мав на увазі автор?” Адже невдалий переклад може повністю зіпсувати враження про книгу і перекладач повинен відчувати відповідальність. Але не варто забувати, що переклад художньої літератури – це командна робота, зрештою, як і будь-яка робота з книгами. Якось була на лекції Юрка Прохаська, на якій він розповідав про спорідненості між психоаналізом і художнім перекладом. То він казав, що і в перекладі, і в психоаналізі має бути третя особа. У випадку перекладу книги – це редактор, а у випадку роботи із пацієнтами – це супервайзер. Не обов’язково, щоб він був ідеальним, але щоб хоч трошки здоровішим, ніж пацієнт :) Так от, перекладач художньої літератури має вміти працювати в команді і вміти відстоювати свою думку, або навпаки – нормально реагувати на критику, адже редактор може мати свої погляди і потрібно буде або погоджуватись з ними, або зуміти переконати у своїй правоті щодо доцільності застосування того чи іншого слова.

Витривалість перекладачу теж не завадить, адже книга – це не якийсь маленький документик на кілька сторінок, це величезний обсяг роботи. Багато хто романтизує цю професію, як, зрештою, і письменництво. Часто думають, що письменник чи перекладач художньої літератури – це така собі безтурботна Керрі Бредшоу. Тоді як у реальному житті перекладачам доводиться тяжко працювати, бо, до прикладу, зустрічаються моменти, коли взагалі не зрозуміло, що автор мав на увазі, іноді аж у кінці книги приходить осяяння з приводу того чи іншого значення слова, яке було десь у середині книги, тобто вузького контексту недостатньо, контекстом виступає вся книга. 

Чи користуються перекладачі гугл-транслейтом, коли потрібно перекладати великі тексти? Тобто чи закидають кілька абзаців через сервіс, а потім коригують?

Як на мене, то, звісно, це певного роду допомога, але передусім для людей, які не знають мови, а їм терміново потрібно зрозуміти, про що йдеться у якомусь листі, який їм надіслали партнери, чи щось таке. Але слід пам’ятати, що це все ж таки не людський розум. Іноді гугл перекладає все буквально, не зважає на контекст. І перекладе так, що й важко здогадатись, що малось на увазі в оригіналі. Часто його дуже переоцінюють. Було якось, кинула людина текст. Каже: “Я там через гугл пропустила, щоб тобі швидше було”. Не робіть так, будь ласка :) 

Якщо вже говорити про якісь програми-помічники, то є різні засоби автоматизованого перекладу, такі як Trados, memoQ та ін. Їхня перевага в тому, що перекладач може самостійно створювати свою так звану “пам’ять перекладів”, де зберігаються різні терміни, слова і, за умови, що ви постійно працюєте з однією тематикою, такі засоби можуть суттєво пришвидшувати роботу. Але, звісно ж, в художньому перекладі ні про який гугл-транслейт чи традос не може бути мови. Тут треба душа.

Якось я натрапила в англійському документі три слова “results, deliverables, outcomes”. Усі їх в принципі можна перекласти як “результати”, але мають певні відтінки і відмінності. Мені стало цікаво, як би гугл це переклав – закинула, ну і отримала: “результати, результати, результати”. Навіть пост у «Фейсбуці» про це робила.

Звісно ж, технології не стоять на місці і все розвивається, і гугл транслейт теж удосконалюється і вчиться. Я зовсім не виключаю можливості, що згодом, можливо, розробники доведуть його до досконалості. Та й взагалі мене часто друзі і знайомі люблять подражнити, що, мовляв, от глянь, скільки вже з’явилось різних додатків і для усного перекладу і для письмового, скоро ти не матимеш роботи. Але це закономірно: технічний прогрес завжди витісняє якісь професії. Просто потрібно буде перекваліфіковуватись, розвиватись, реагувати якось на зміни навколо. І це ж стосується не лише перекладів.

Які у перекладачів бувають цікаві випадки?

Довелось якось перекладати під час обіду за столом. Мені теж замовили страву. І от вони собі їдять і балакають, а я ж мушу перекладати. Я ще й голодна якраз була. Слини повний рот, а вони все балакають і їдять. Ціла тортура якась була))

Ще запам’яталось, як перекладала сварку. Спочатку співрозмовники розмовляли нормально, але з часом ситуація напружувалась і вони почали кричати. То виглядало трохи кумедно: вони кричать, а я ті репліки спокійним голосом перекладаю – ну не буду ж я теж кричати. Але настав момент, коли вже не було сенсу перекладати, бо вони просто кричали одне на одного кожен своєю мовою і навіть не слухали, що я там перекладаю. Врешті, я просто замовкла, почекала, вони заспокоїлись – і ми продовжили.

А ще я, як папуга, по 100 разів усім повторюю про важливість контексту. Бо часом буває друзі/знайомі кидають якесь слово, питають, що то означає, бо не можуть зрозуміти речення, а я їм відразу отакий мемчик:

Ще на кілька питань погодилася відповісти Юлія Яковлюк, перекладач та власниця однойменної мовної школи.

Чи є якісь гуру перекладу?

Хороші перекладачі є, але я більше стежу за поліглотами.

Чи підписує перекладач якісь угоди про збереження таємниці, коли перекладає певні документи чи розмови не для зайвих вух?

Угоду не підписує. Але існує так званий кодекс честі перекладача. Якщо ти підписуєшся, що переклав документ, то не повинен розголошувати, що в ньому. Це відповідає кодексу честі перекладача.

Який переклад оплачується найдорожче?

Найдорожче оплачується синхронний переклад. Це переклад тільки зі спеціальним обладнанням в будках. Він усний, коли одночасно говорить спікер і перекладач перекладає. Такий перекладач працює не більше, аніж 15 хвилин, бо швидко втомлюється. Такі перекладачі працюють на конференціях, симпозіумах тощо.

Чи скоро перекладачів замінять рОботи?

Я не думаю, що це взагалі відбудеться. Попри те, що гугл розпізнає мову, але все одно у нас залишаються паперові книги, тому думаю, що перекладачі теж залишаться.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів