Поділитись:

Нерви чи знання, або Навіщо мені у 30 років вчити уроки

Понеділок, 14 жовтня 2019, 07:40

Приходиш з роботи і одразу сідаєш за уроки. Та хто б подумати міг, що ото я у своєму віці щодня маю їх робити. Щось малювати, клеїти, писати, стільки читати і вчити напам'ять. 

Бо моїй доньці, якщо чесно, якось на ті уроки  байдуже. Правда. Як тільки-но вона пішла у перший клас і ми добряче почали тріпати нерви одна одній, коли робили домашнє завдання, я вирішила, що не обов’язково усі діти мають бути розумними. Окрім того, зрозуміла, що ніякі знання не варті отих дитячих сліз. Думала я так приблизно два тижні. А коли побачила, що ми трохи почали відставати у навчанні, ми знову почали тріпати нерви одна одній.

Мозок реально інколи не витримує. Щодня нагадую собі анекдот про сусідів, які засвоїли матеріал, мама захрипла, а дитина оглухла. Та це не завжди допомагає. Сусіди все одно чують, що ми вчимо на завтра. Домашнього завдання реально забагато. Де та нова українська школа, що мала би бути без домашнього завдання? Усе, що сьогодні не встигла вчителька донести учням на уроці, ти маєш розтолкувати дитині удома. Сьогодні, наприклад, ми вчили години і дециметри. Плакали обоє. Ну такі ми, сентиментальненькі.

Дивлюся у ті каро-зелені оченята своєї доньки і так шкода-шкода її.

– Ти зла. А школа вже дістала, – випалили вона мені.

Я зла. Отакої. Дивлюся на неї і згадую себе. Обіймаю її.

– Все буде добре. Ти молодець. Ми вивчимо.

– Сама вчи. Я художником буду або вчителем фізкультури. Мені писати і розв’язувати задачі не треба буде.

Залізні аргументи. І не підкопаєшся.

Поплакали, понили, посварились, помирились. Видихнули. І от дев’ята вечора. Пора лягати спати. Завтра ж вставати о 06.30. Усе, що я встигла за день, це нагримати на неї зранку, підганяючи, що ми не встигаємо до школи, а ввечері показати, яка я зла.

…У школі мене ніхто ніколи не змушував вчитися. Ніхто ніколи не перевіряв мій щоденник на успішність. Тому халявила, як могла. Доля складалася так, що то виїжджала з України, то поверталася назад. У Білорусі, коли отримувала 1 бал за урок, то інколи дописувала у щоденнику нуль. І отак була відмінницею, бо там вчаться по 10-бальній системі. Хоча інколи, щоб отримати найвищу оцінку за урок, вистачало вивчити матеріал на перерві.  В Україні на час мого периїзду, на певний час звільняли від уроків з історії, української мови та літератури.  Багато упустила. Не знала, що саме оце, а не усілякі формули, згодяться мені у житті. Була ж іще дитиною.

Шкодую. Проте як пояснити усе це дитині, яка втомлюється у школі і не висапається, я, на жаль, не знаю. Знаю одне: домашнього завдання нереально багато.

Відео з мережі інтернет.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
14 листопада 2019
13 листопада 2019