Поділитись:

Конституційні загрози від Зеленського: поради, як не допустити фіаско

Понеділок, 04 листопада 2019, 20:00

Три конституційні ініціативи Президента України Володимира Зеленського, попри позитивні очікування, можуть призвести до посилення одноосібної влади глави держави, безвідповідальності народних депутатів за прогули та кнопкодавство і відсутності реального впливу громади на законодавчі ініціативи.    

Досліджували ці ініціативи аналітики ГО «Центр UA», які презентували свої напрацювання в Луцьку, 4 листопада.

Загалом, станом на цю дату, на сайті Верховної Ради України є вісім законопроєктів, ініціатором яких став президент. Закон про недоторканність, який почали розглядати ще у 2017 році за президентства Петра Порошенка, вже проголосований та підписаний президентом Зеленським. Хоча і щодо його якості є зауваження, втім він вже проголосований.

Щодо інших, ініціатором яких є саме президент Зеленський, то проєкт щодо консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Верховної Ради України вже має висновок Конституційного Суду України, а інші перебувають на розгляді. Такою є процедура щодо змін до головного закону держави.

Чому це важливіше за секс-скандал?

Аналітики ГО «Центр UA» акцентують на тому, що зміни до Конституції можуть нести вагомий вплив на майбутнє держави. Уже вилучена норма Конституції, яка надавала юридичні підстави перебування Чорноморського флоту РФ в Криму та Севастополі, посприяла анексії Криму, навів у приклад керівник департаменту публічної політики Андрій Андрушків.

Тому зміни до Конституції потребують великої уваги суспільства та обговорення. Хоча нині вони губляться за інформаційним фоном широко обговорюваних тем, як то переписка з жінками у стінах Верховної Ради, каже керівник центру Олег Рибачук.

Отож, експерти виокремили три ініціативи президента, які містять приховані загрози для України та запропонували варіанти виходу з ситуації. Важливо розуміти, що ініціативи, що зараз потрапили до суду, мають шанси стати законом, якщо на Банковій не надумають прислухатися до думки громадськості, каже аналітик Назар Заболотний.

Про дострокове припинення повноважень народного депутата України

Президент пропонує позбавляти депутатів мандату, якщо суд встановить факт неособистого голосування, або якщо депутат без поважних причин прогуляє третину засідань під час сесії.

Таку пропозицію підтримують українці, адже бачать, що депутати дозволяють собі прогули, безвідповідальне ставлення до роботи, каже Андрій Андрушків.

Поза тим, запропоноване покарання має певні недоліки. Передусім, такі справи у судах можуть перебувати роками. Адже кнопкодавлять, зазвичай, провладні депутати за рішення, які потрібні уряду чи президенту.

Вирішити проблему пропонують внесенням змін до регламенту, який передбачає голосування сенсорною кнопкою. Така система навіть встановлена, але вона чомусь не діє.

Що ж до прогулів, то «поважні причини» пропуску можна «організувати», купивши у нелегальний спосіб медичну довідку. На жаль, такі незаконні послуги широко розповсюджені.

Ці зміни нічого не вирішать з кворумом, вважає Назар Заболотний. Натомість експерти пропонують використовувати систему голосування простою більшістю від присутніх у залі. Простими словами кажучи, якщо для ухвалення рішення потрібна половина голосів, то обраховувати цю половину з тих, хто прийшов на засідання. В таких випадках, як депутати з більшості прогулюють засідання, то опозиція починає більше впливати на рішення, що своєю чергою змушує провладну більшість бути дисциплінованою.  

Про народну ініціативу

Володимир Зеленський прагне, аби ініціювати закони міг народ. Також вводиться пункт, аби про те, що закон приймається відповідно до вимог законодавчої процедури, визначеної Конституцією України та законами України.

«Законопроєкт містить дві ідеї, які за своєю суттю є протилежні одна одній», – каже аналітик Назар Заболотний. Він пояснює, що у минулому скликанні була низька продуктівність депутатів, бо існувала велика кількість проєктів, які не розглядали. Станом на зараз право законодавчої ініціативи мають президент, КабМін та народні депутати.

«Оскільки немає жодних обмежень чи винятків, Конституційний суд вважає, що усі депутати мають повне та рівне право ініціативи. Якщо надати можливість його обмежити законом та не визначити як, то хтось з наступних скликань Верховної ради може використати цю норму для згортання демократії. В зоні ризику опозиція. Ці зміни дають можливість позбавити права законодавчої ініціативи опозицію. Для цього достатньо буде внести зміни до регламенту Верховної ради»,  – пояснює Назар Заболотний.   

Цю проблему можливо вирішити, встановивши мінімальну кількість депутатів, які стануть авторами проєкту закону. Тобто, аби винести закон в Раду, наприклад, його має підписати не менше, аніж 10 чи 30 депутатів. Доки цього немає, трапляються і комічні випадки: наприклад, ініціатива одного депутата щодо заборони нецензурної лайки, заборони розганяння хмар тощо.

Сумніваються активісти і щодо дієвості ініціативи надати право зареєструвати проєкт закону народу. По-перше, є сумніви, що такі проєкти не рухатимуться далі за реєстрацію в стінах ради. А по-друге, є небезпека, що політичні партії уникатиму політичної відповідальності, пропихаючи через «народ» закони, які вигідні вузькому колу осіб.

По-третє, можна буде використовувати цю ініціативу проти держави. Адепти російського впливу в українській політиці намагатимуться розгойдувати чутливі для українського суспільства теми, як то скасування декомунізації, надання особливих статусів певних територій тощо. При цьому не важливо, аби це була ініціатива громадян цих територій.

Аби влада ліпше чула народ, експерти пропонують розвивати інструмент петицій, а саме – прислухатися до них.

Про повноваження президента

Цими змінами пропонується закріпити повноваження Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань.

Коріння цієї проблеми росте з 2014 року, коли колишній президент Порошенко наполіг, аби Національне антикорупційне бюро створив своїм указом він, призначав там голову, хоча проти цього виступали експерти. Такі ж норми були прописані щодо ДБР, НКРЕКП.

У 2019 році Конституційний суд визнав, що президент діяв не у межах своїх повноважень, адже таких немає в Конституції. Тож таким чином трапився казус, адже вся діяльність таких антикорупційних та інших відомств може бути під питанням.  

Тож Володимир Зеленський запропонував, аби президент і всі його наступники могли творити нових регуляторів і впливати на НАБУ, ДБР, призначаючи на звільняючи керівників, пояснює Андрій Андрушків.

Однак, таким чином постає під час питанням незалежність цих відомств. Експерти пропонують, аби легалізувати, наприклад, НАБУ, у прикінцевих положеннях Конституції зазначити, що президент одноразово ухвалює рішення про створення НАБУ і призначає першого директора НАБУ. А надалі це право – передати Кабінету Міністрів.

Щодо НКРЕКП, то тут пропонують квотний принцип призначення. Тобто, дати можливість затвердити частину регуляторів парламенту та уряду.

***

Експерти зазначають: якщо ці пропозиції затвердити, змінити їх буде доволі важко. Вони готувалися швидко, без широкого обговорення. Однак, оскільки на Банковій реагують на реакцію суспільства, шанс недопустити сумнівних правок до Конституції – є.  

Надрукувати
мітки:
коментарів
16 листопада 2019
15 листопада 2019
12 листопада 2019
11 листопада 2019
29 жовтня 2019
26 жовтня 2019
21 жовтня 2019
09:35
17 жовтня 2019
16 жовтня 2019
15 жовтня 2019
11 жовтня 2019
10 жовтня 2019
08 жовтня 2019
07 жовтня 2019