Готівка і е-квиток: усе тимчасове - вічне

Отож, довгоочікуване 11 листопада. Маршрутка. Думаю, що мене ж могло б насторожити. Технології котяться вперед. До всього маємо звикнути. Я ж не пенсіонерка, яка ніколи не користувалася гаджетами (ну, я не про всіх людей старшого віку). Та й про те, що готівка повністю зникне, знала з розповідей моєї старенької неосвіченої бабусі, яка все життя прожила у селі і ніякої картки ніколи у житті й не тримала. Бабусі вже немає, а слова її пам’ятаю: готівка зникне повністю, з часом.

Та я не про те. Отож, маршрутка. Я таки щиро сподівалася, що картка для проїзду моєї дитини буде відрізнятися від моєї. Ну помріяти ж можна. Але її картка точнісінько, як моя. Номером, звісно, відрізняється. Але от я собі думаю: у тісняві в салоні маршрутки з малою дитиною на руках я точно буду прикладати до валідатора щось не те. Дитина сама у маршрутці не їздить, тому дві картки у моєму гаманці. І от думаю: коли я їхатиму без дитини, скільки разів я помилково прикладу до валідора її картку? Тобто заплачу за себе три гривні. Перевірить контролер, сорому наберуся.

Придивляюся: картка дитини таки відрізняється кольоровою смужкою. Це не може не радувати. Але у тісняві у маршрутці таки можна сплутати.

Що буду робити, якщо у мене сяде мобільний, а на картці не матиму грошей? Купити у водія за 15 гривень квиток, який діятиме 48 годин, для когось таки не вигідно. Та нікуди не дінешся.

Але сьогодні звичайний день. У маршрутці висить оголошення про те, що автомобіль без валідатора, тому тимчасово проїзд оплачувати треба готівкою. Себто усе, як і завжди. І невідомо, коли буде валідатор. Та й чи буде взагалі.

Усе ж тимчасове в нас має здатність ставати вічним…

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.