Як тобі, Ілон Маск: інформатика в школах без комп’ютерів

Нещодавно одна школярка середньої школи  мене ошелешила: вони вивчають інформатику в повній теорії, не застосовуючи комп’ютера.

«А що ж ви робите?», - поцікавилася я.

«Переписуємо в зошит визначення», - сказала мала.

За певний час наша бесіда знову повернулася до шкільної теми. На питання про те, який з предметів вона не любить, дитина відверто зізналася: інформатику.

Це не викликає жодного подиву, бо як можна зацікавити предметом, переписуючи дефініції в зошит? Як можна взагалі зрозуміти, про що цей предмет і як він допоможе в житті?

Пригадую, як писала репортаж з дитячої виховної колонії, і там хімічні чи фізичні досліди дітям показували на екрані телевізора. В цьому є сенс, бо використання реактивів та небезпечних предметів не відповідає правилам такого закладу. Але в чому вина дітей, яким інформатику в школі викладають на пальцях?

На мою скромну думку, це цілковитий нонсенс та лінь вчителя. Навіть якщо допустити, що в закладі немає комп’ютерів, я не повірю, що в школі не знайдеться проектор, щоб показати як працюють елементарні мови програмування. Нині є стільки мультиків, фільмів, ігор на будь-яку тематику, аби не відбити бажання в дітей вчитися. Та комусь це робити таки вдається.